Спільна валютна інтервенція США та Японії: що сталося з єною і чому її падіння може тривати

Спільна операція 31 липня ненадовго зупинила падіння єни. Після наближення до ¥164 за долар японська валюта різко зміцнилася, однак пізніше курс знову наблизився до ¥160. Політично це стало важливим сигналом координації між Вашингтоном і Токіо, але сама інтервенція не замінила фундаментальних змін у японській грошово-кредитній політиці. 25

Що саме зробили США та Японія

Міністерство фінансів Японії купувало єну, продаючи валютні активи. Міністерство фінансів США діяло через Федеральний резервний банк Нью-Йорка: продавало євро з Валютного стабілізаційного фонду (Exchange Stabilization Fund, ESF) і купувало єну. Долари для цього безпосередньо не продавалися, тому операція мала цільовий характер і не була загальною кампанією зі знецінення американської валюти. 67

Японська влада згодом повідомила про витрати в ¥15,4 трлн — приблизно $96,5 млрд — на валютні інтервенції за період із 30 липня до 26 серпня. У звіті іншого видання загальний обсяг оцінювався в $98,7 млрд. Ці цифри охоплюють ширший період, ніж один день першої спільної операції. 23

Точну суму, витрачену США, офіційно не називали. Фотографія нотаток Скотта Бессента містила пункт про купівлю єни на $5–10 млрд. Це дає орієнтир щодо запланованого масштабу, але не є підтвердженням фактичної остаточної суми. 57

Це була перша спільна операція США та Японії з купівлі єни з 1998 року. Для американського Мінфіну вона також стала першою валютною інтервенцією з 2011-го: тоді США разом із партнерами по G7 продавали єну, щоб не допустити її надмірного зміцнення після руйнівного землетрусу в Японії. 3468

Чому Вашингтон втрутився, хоча виступає за слабший долар

На перший погляд, підтримка єни суперечить прагненню адміністрації Дональда Трампа до менш переоціненого долара, який міг би покращити позиції американських виробників. Але йдеться про різні цілі.

Вашингтон може загалом підтримувати помірно слабший долар і водночас виступати проти стрімкого, хаотичного падіння єни. Різка девальвація японської валюти могла б дестабілізувати ключового союзника США та одного з найбільших власників американських активів. Продаж євро замість доларів додатково підкреслював, що метою була стабілізація ринку, а не масштабне зниження курсу долара. 6

Скотт Бессент попереджав про ризик поширення валютного шоку на інші ринки. Різке падіння єни може:

• підштовхнути інші країни до конкурентної девальвації власних валют;
• змусити інвесторів швидко закривати позиції, профінансовані дешевими позиками в єнах;
• спровокувати японські фінансові установи продавати закордонні активи, зокрема американські державні облігації.

Такі продажі здатні підвищити прибутковість казначейських облігацій США, а разом із нею — вартість запозичень для американського уряду та економіки. Масштабне одночасне скорочення боргових і валютних позицій могло б створити ефект фінансового зараження, який аналітично нагадує динаміку азійської фінансової кризи 1997–1998 років. Це історична аналогія для оцінки ризику, а не прогноз повторення тієї кризи. 12

Чому зміцнення єни швидко втратило силу

Валютна інтервенція може різко змінити курс у короткостроковій перспективі, але вона не усуває економічних причин слабкості єни. Головна з них — значна різниця між процентними ставками в Японії та США.

Поки позики в єнах залишаються дешевими, а доларові активи дають вищу дохідність, інвесторам вигідно позичати єни й вкладати кошти в активи, номіновані в доларах. Такі операції називають carry trade, або стратегією використання різниці процентних ставок. Щоб тиск на єну став стійко слабшим, має відбутися хоча б одна з трьох змін: Японія суттєво підвищить ставки, дохідність активів у США знизиться або ринок повірить у тривале зміцнення єни.

Парадоксально, але інтервенція могла навіть частково зробити carry trade привабливішою. Продемонструвавши готовність влади не допустити неконтрольованого обвалу єни, вона могла зменшити відчуття «хвостового» ризику — малоймовірної, але дуже великої втрати — для інвесторів, які фінансують високодохідні активи японською валютою. Це правдоподібний ринковий механізм, а не свідчення того, що влада мала намір підтримати такі операції.

Тому після першого стрибка ринок знову зосередився на різниці ставок і потоках капіталу. Єна піднялася до приблизно ¥155,20 за долар, але згодом ослабла в напрямку ¥160. 237

Чи зможе Токіо захищати єну до осені

Японія має значні валютні ресурси — приблизно $1,1 трлн ліквідних резервів. Але це не безмежний запас коштів, який можна повністю й швидко використати для інтервенцій. Операції масштабу липневої можуть набагато швидше скоротити доступну готівку та короткострокові активи, ніж це випливає з величини загальних резервів.

Якщо ліквідних коштів стане недостатньо, японській владі може знадобитися продаж американських казначейських облігацій або інших доларових активів. Оцінка приблизно в $130 млрд — це орієнтир, а не офіційно встановлений поріг, після якого продажі обов’язково почнуться. Проблема в іншому: масштабне розпродавання Treasuries могло б підштовхнути їхню дохідність саме тоді, коли Вашингтон зацікавлений у стабільних умовах фінансування. 2

Це пояснює, чому подальша участь США має бути обмеженою. Вашингтон може підтримати точкову стабілізацію валютного ринку, але навряд чи погодиться на захист єни ціною серйозних потрясінь на ринку американського держборгу. Великий портфель закордонних активів Японії робить проблеми її фінансової системи потенційно глобальними. 2

Одним зі способів зменшити цей ризик може стати механізм Федеральної резервної системи FIMA Repo Facility — кредитна лінія для іноземних центральних банків і монетарних органів. Вона дає змогу отримати долари під заставу казначейських облігацій, не продаючи ці папери на відкритому ринку. Бессент закликав розширити доступ до такого механізму для іноземних фінансових органів. 1

Висновок: інтервенція купила час, але не вирішила проблему

Спільна дія США та Японії стала потужним політичним сигналом і тимчасово зупинила обвал єни. Водночас вона не прибрала головний стимул для ставок проти японської валюти — розрив у дохідності між Японією та США.

Стійкий захист єни вимагатиме не лише нових валютних покупок, а й переконливої траєкторії підвищення внутрішніх ставок, довіри до бюджетної та монетарної політики Японії і готовності Вашингтона не допустити потрясінь на ринку Treasuries. Без цього інтервенція залишатиметься дорогим «лежачим поліцейським» для валютного ринку, а не надійною нижньою межею курсу єни.