Заборона експорту пального показує ціну ударів по російських НПЗ

Рішення Москви продовжити до 30 вересня обмеження на експорт дизеля, суднового пального та гасу свідчить: проблеми російського паливного ринку виявилися тривалішими, ніж надзвичайні заходи, запроваджені в липні. Повторні удари українських безпілотників порушили роботу нафтопереробних заводів, через що виробництво бензину впало нижче внутрішнього попиту. У відповідь Росія поєднує експортні обмеження з імпортом пального, перенесенням ремонтів і регіональними заходами для підтримки постачання. 167

Чому заборону продовжили

Безпосередня причина — спроба стабілізувати внутрішній ринок. Кілька російських НПЗ залишалися зупиненими або працювали на зниженій потужності після атак безпілотників, а дефіцит поширився на регіони. Наприкінці серпня два галузеві джерела повідомили Reuters, що Росія виробляла приблизно 80 000 тонн бензину на добу за внутрішнього попиту близько 115 000 тонн — тобто лише близько 70% необхідного обсягу.

Саме цей розрив пояснює, чому уряд намагається залишити нафтопродукти в країні, а не дозволяти виробникам продавати їх за кордон. Заборона є не просто торговельним рішенням: це спосіб спрямувати дефіцитні дизель, суднове пальне та інші продукти внутрішнім споживачам, поки тривають ремонти й перебої у виробництві.

Як змінювалися обмеження

Російські заходи посилювалися поступово:

• 8 липня: Росія запровадила заборону на експорт дизеля, спочатку до 31 липня. Віцепрем’єр Олександр Новак заявив, що це має збільшити постачання на внутрішній ринок. Влада також оголосила про початок імпорту пального. 4
• Наприкінці липня: уряд продовжив ширші обмеження на експорт бензину й дизеля — окремі заходи діяли або були розраховані до 2027 року. Рішення від 30 липня також охоплювало дизель і суднове пальне. 2
• У серпні: обмеження для виробників пального продовжили до 31 серпня, оскільки простої НПЗ і дефіцит усередині країни зберігалися. 1
• 29 серпня: заборону на експорт дизеля, суднового пального та гасу продовжили до 30 вересня. Окремі обмеження на бензин і авіапальне залишилися чинними за іншими графіками. 67

Перехід від короткострокового тритижневого обмеження на дизель до ширшої та довшої системи заборон показує, що первинне втручання не відновило надійного балансу між внутрішньою пропозицією та попитом.

Якого масштабу була шкода НПЗ

Дефіцит пального виник після інтенсивної кампанії проти російської енергетичної інфраструктури. За підрахунком, заснованим на публічних заявах, у серпні українські сили щонайменше 21 раз атакували російські НПЗ. Це називали найвищим місячним показником від початку повномасштабного вторгнення. 6

Постраждали, зокрема, великі підприємства. НПЗ NORSI компанії «Лукойл» — четвертий за розміром у Росії та другий за виробництвом бензину — 26 серпня призупинив переробку нафти. Його потужність становить близько 15 млн метричних тонн нафти на рік. 17

Пермський НПЗ «Лукойлу», сьомий у Росії за обсягами переробки, також зупинив роботу після атаки безпілотника 21 серпня, яка пошкодила технологічні установки. Лише одна з установок первинної переробки могла переробляти 14 000 тонн нафти на добу.

Удари скоротили не лише виробництво на окремих підприємствах, а й загальні темпи переробки. Bloomberg повідомляв, що обсяги переробки російської нафти впали до багаторічного мінімуму, тоді як інші повідомлення свідчили про нову хвилю дефіциту в кількох регіонах.

Імпорт, обмеження продажу та інші надзвичайні заходи

Експортні заборони стали лише частиною відповіді Москви. У липні Росія оголосила про імпорт пального для підтримки внутрішнього ринку, а згодом посадовці підтвердили, що постачання вже почалися. 4 Влада також намагалася збільшити доступне виробництво: дозволила випуск пального нижчих екологічних стандартів і коригувала графіки планових ремонтів НПЗ.

Однак напруження дійшло до споживачів і регіональних дистриб’юторів. У Калузькій області планували запровадити раціонування за номерними знаками автомобілів, а інші регіони розглядали обмеження обсягу пального на одну машину або тимчасове скорочення роботи окремих заправок.

Це пояснює значення продовження заборони до 30 вересня. Країна, яка зазвичай експортує значні обсяги нафтопродуктів, одночасно обмежує поставки за кордон, імпортує пальне й регулює продажі на місцях. Наявні дані не дають підстав називати єдиний загальнонаціональний показник зростання цін або точний обсяг екстреного імпорту бензину, тому масштаби цих наслідків не варто перебільшувати. Водночас вони підтверджують, що звичайні канали постачання зазнали достатнього тиску, аби спровокувати надзвичайне втручання держави. 147

Що це говорить про енергетичну безпеку Росії

Заборона на експорт свідчить про тривалу внутрішню вразливість, а не про разовий простій окремого НПЗ. Значні запаси нафти не гарантують достатньої кількості бензину, дизеля чи авіапального, якщо переробні установки пошкоджені або не працюють. Так виникає розрив: сира нафта може залишатися доступною, тоді як готових продуктів для водіїв, промисловості й транспорту бракує.

Удари по NORSI та Пермському НПЗ показують, як пошкодження порівняно невеликої кількості стратегічно важливих об’єктів може вплинути на весь ринок. Особливо важлива роль NORSI як великого виробника бензину, адже саме нестача бензину стала одним із найпомітніших наслідків перебоїв. 17

Політика має і фінансову ціну. Обмеження експорту позбавляє Росію доходів від продажу нафтопродуктів і звужує можливості компенсувати внутрішні перебої міжнародними поставками. У липні російський експорт нафтопродуктів скоротився до 1,18 млн барелів на добу проти 1,51 млн барелів у червні. За попередніми даними S&P Global, це був найнижчий показник у відповідному наборі даних із 2016 року.

Чому за ситуацією стежать світові паливні ринки

Наслідки виходять за межі Росії. Дизель та інші середні дистиляти продаються на міжнародному ринку, тож утримання продукції всередині країни скорочує обсяги, доступні закордонним покупцям. За даними Bloomberg, після липневої заборони світові ціни на дизель різко зросли. 5

Перебої вплинули й на логістику експорту російської нафти. Українські удари по НПЗ та інфраструктурі Чорного моря одночасно обмежили внутрішнє виробництво пального і здатність Москви спрямовувати сиру нафту на зовнішні ринки. За даними про рух танкерів, які зібрав Bloomberg, закордонні потоки російської нафти впродовж чотирьох тижнів до 23 серпня в середньому становили 3,46 млн барелів на добу.

Для Москви це створює подвійний тиск: менше готового пального для внутрішнього ринку та менше простих можливостей експортувати частину сирої нафти. Тому продовження заборони до 30 вересня — це не просто тимчасовий протекціоністський захід. Воно показує, що пошкодження НПЗ перетворилися на тривале випробування внутрішньої енергетичної безпеки Росії та потенційне джерело нової нестабільності на світових паливних ринках.