США посилюють тиск на Ізраїль через насильство поселенців і загрозу зриву перемир’я в Газі

Події 26 серпня продемонстрували незвично відкритий тиск Вашингтона на Ізраїль одразу у двох, формально окремих, але стратегічно пов’язаних питаннях: насильстві ізраїльських поселенців на окупованому Західному березі та майбутньому перемир’я і плану роззброєння в Газі.

Спільна проблема для США полягає в тому, що дії, які подаються як заходи безпеки, можуть водночас підривати дипломатичні домовленості, які підтримує Вашингтон.

Що відбулося в Тель-Avіві

За повідомленнями, американська делегація дорікнула високопоставленому ізраїльському посадовцю через «ескалацію» та серйозність насильства з боку поселенців на Західному березі. Делегація, як стверджується, застерегла Ізраїль від припущення, що американська підтримка є гарантованою, і розкритикувала насильство, мародерство та напади на палестинців і їхнє майно. Візит також пов’язували з обговоренням безпеки, якого просив Вашингтон. 16

Водночас доступне джерело є повідомленням про зустріч, а не оприлюдненим протоколом чи офіційною заявою. Тому точні формулювання делегації варто сприймати обережно. Загальний факт посилення занепокоєння США підтверджують інші публікації та публічні заяви американських законодавців.

Чому зустріч відбулася після наради Нетаньягу щодо безпеки

За два дні до цього Нетаньягу провів нараду з питань безпеки у штабі Центрального командування Армії оборони Ізраїлю. У ній взяли участь міністр оборони Ісраель Кац, начальник Генштабу Еяль Замір і керівники військової та розвідувальної структур. 7

Нарада відбулася на тлі попереджень ізраїльського командування. За даними ЗМІ, командувач Центрального командування генерал-майор Аві Блут заявив, що так звана «націоналістична злочинність» — термін, яким у цих повідомленнях називають напади поселенців, — може спричинити ширшу ескалацію на Західному березі. Він також попередив, що військових доводиться відволікати від антитерористичних завдань для реагування на такі інциденти. 36

The Jerusalem Post окремо повідомила, що Замір говорив про ризик «вибуху» на цій території. 2 Таким чином, насильство поселенців розглядали вже не лише як питання правопорядку чи внутрішньої політики, а як безпосередню загрозу безпековим розрахункам Ізраїлю.

Кусра стала конкретним символом суперечки

Американська критика стала особливо помітною після облоги палестинських будинків у Кусрі, зокрема оселі палестинсько-американської родини. Посол США Майк Гакабі назвав подію «жахливим терористичним актом» і заявив, що посольство домагалося від ізраїльських сил реагування.

Для Гакабі, відомого прихильника Ізраїлю та поселенського руху, така лексика стала особливо різкою доганою. Пізніше Reuters повідомило, що він закликав поселенців не привласнювати майно палестинських американців і заявив: причетним можуть загрожувати санкції США.

Інцидент у Кусрі надав ширшій дипломатичній суперечці конкретного виміру: чи готовий і чи здатен Ізраїль запобігати нападам на палестинців, захищати громадян США та притягати винних до відповідальності.

Сенатори-демократи посилюють тиск

26 серпня 45 із 47 сенаторів-демократів закликали Нетаньягу відреагувати на те, що вони назвали сплеском насильства поселенців на Західному березі. У листі вони вимагали чітких інструкцій для ізраїльської поліції та військових — запобігати насильницьким сутичкам і втручатися в них незалежно від того, хто є відповідальним. Сенатори також закликали розслідувати загибель дев’ятьох американців на Західному березі з січня 2022 року. 1

Цей крок не був єдиною позицією всього уряду США і не тотожний повідомленню про делегацію в Тель-Авіві. Однак він показав, що проблема Західного берега стала важливою і для Вашингтона, і для ізраїльського безпекового керівництва.

Що підтверджують повідомлення ООН

ООН винесла на розгляд Ради Безпеки питання посилення нападів ізраїльських поселенців на палестинців та їхнє майно. 13 Американські законодавці й низка медіа описували насильство як таке, що зростає, а деякі повідомлення говорили про рекордний або «найвищий за весь час» рівень.

Однак надані матеріали не містять повного первинного набору даних і не дають підстав говорити про універсально визнаний статистичний висновок. Найобережніше трактування таке: ООН підтверджує тривале занепокоєння ескалацією, тоді як твердження про абсолютний рекорд слід подавати саме як оцінку, а не як остаточно встановлений факт.

Паралельне попередження щодо Гази

Того самого дня Ніколай Младенов, верховний представник Ради миру з питань Гази, попередив Раду Безпеки ООН: провал процесу перемир’я між Ізраїлем і ХАМАС може стати «точкою неповернення». За його словами, повернення до повномасштабних бойових дій означатиме, що не залишиться дорожньої карти для відновлення процесу, адміністрації для розгортання та майже нічого, що можна було б відбудовувати. 19

Младенов також розкритикував триваючі ізраїльські удари. Його аргумент полягав у тому, що атаки без безпосередньої загрози або поза механізмом координації, передбаченим домовленістю, можуть зашкодити процесу й ускладнити роззброєння ХАМАС.

Заявленою кінцевою метою Ради миру залишається повне виведення зброї з обігу в Газі та перехід від управління озброєними угрупованнями до цивільного врядування. 17 Тому критика Ізраїлю з боку Младенова не була підтримкою ХАМАС. Це був аргумент, що військові дії можуть дати обмежений негайний безпековий ефект, але водночас створити значно більші стратегічні втрати для перемир’я та процесу роззброєння.

Ізраїль і Рада миру розходяться в послідовності кроків

За повідомленнями, Ізраїль наполягає, що Армія оборони продовжить домагатися демілітаризації Гази всіма необхідними засобами. Нетаньягу також відкинув ідею виведення ізраїльських військ до повного роззброєння ХАМАС, якщо вірити повідомленням про пропозицію Ради миру.

У цьому і полягає головний практичний конфлікт:

• Позиція Ізраїлю: військовий тиск має тривати, доки зброю та військовий потенціал ХАМАС не буде ліквідовано.
• Позиція Ради миру: подальші удари можуть підірвати перемир’я, перешкодити розгортанню перехідної адміністрації та знищити політичні умови для перевірюваного роззброєння.

Водночас Рада миру критикувала і ХАМАС через розрив між його зобов’язаннями та ситуацією на місцях. За повідомленнями про дорожню карту, угруповання формально погодилося на процес, який має завершитися роззброєнням і передачею владних повноважень, але аналітики попереджали, що реалізація домовленостей залишається невизначеною.

Чому вирішальними є механізми виконання

Ключове питання полягає не лише в тому, чи взяв ХАМАС на себе формальне зобов’язання. Важливо також, чи містить домовленість дієві процедури для перевірки виведення зброї з обігу, розв’язання суперечок, реагування на ймовірні порушення та відновлення процесу після зриву.

Ці механізми необхідні, оскільки обидві сторони можуть називати застосування сили оборонним, водночас звинувачуючи одна одну в порушенні угоди. Без довіреного способу підтверджувати виконання зобов’язань і врегульовувати інциденти кожен новий випадок ризикує стати приводом відмовитися від дорожньої карти, а не проблемою, яку вона здатна витримати. Washington Institute назвав згоду ХАМАС політичним проривом, але наголосив на значній невизначеності щодо її реалізації.

Ширше значення подій

Події 26 серпня свідчать, що Вашингтон дедалі частіше розглядає напади поселенців на Західному березі та ізраїльські удари по Газі як питання, наслідки яких виходять за межі безпосередньої політики безпеки Ізраїлю.

На Західному березі ізраїльські командири попередили, що насильство поселенців може спровокувати ширшу палестинську ескалацію. У Газі Рада миру заявила, що продовження військових дій може зруйнувати рамки, покликані забезпечити роззброєння ХАМАС.

Спільний сигнал був радше стратегічним, ніж риторичним: підтримка США не скасовує наслідків дій, які дестабілізують палестинські території, ставлять під загрозу американських громадян або послаблюють дипломатичні домовленості. Водночас остаточного розв’язання немає. Ізраїль і далі надає пріоритет силовому тиску на ХАМАС, а американські посадовці та законодавці закликають до стриманості, відповідальності й збереження дипломатичного процесу.