В’єтнам хоче від іноземних інвесторів не лише заводів, а технологій

В’єтнам і далі активно конкурує за прямі іноземні інвестиції, але правила цієї конкуренції змінюються. На зустрічах у Ханої 26–27 серпня 2026 року прем’єр-міністр Ле Мінь Хунг закликав китайські компанії та Samsung Electronics приносити країні не лише капітал і виробничі потужності. Від інвесторів очікують передових технологій, досліджень і розробок, підготовки інженерів, передавання технологій та тіснішої співпраці з місцевими підприємствами. 134

Цей підхід відповідає напряму, заданому резолюцією Політбюро № 10-NQ/TW. Документ передбачає перехід від залучення інвестицій насамперед заради їхнього обсягу до формування інвестиційної екосистеми з вищою доданою вартістю — навколо технологій, інновацій, промислових кластерів і глобальних ланцюгів вартості.

Які проєкти В’єтнам очікує від китайського бізнесу

На зустрічі з китайськими компаніями, що працюють у В’єтнамі, Хунг закликав перетворити міждержавні домовленості на конкретні проєкти й продукцію. Серед пріоритетів — залізничне сполучення між В’єтнамом і Китаєм, міський рейковий транспорт, логістика, «розумні» прикордонні пункти, чиста енергетика, сучасна переробна промисловість і виробництво, а також штучний інтелект, напівпровідники, 5G і великі дані.

Йшлося не лише про фінансування чи будівництво. Прем’єр-міністр наголосив на потребі передових технологій, управлінського досвіду, конкурентоспроможних на світовому ринку рішень, досліджень і розробок, передавання технологій, професійної підготовки працівників і більш екологічного виробництва. Він також закликав китайські компанії тісніше працювати з в’єтнамськими підприємствами, щоб іноземні інвестиції забезпечували більшу участь місцевого бізнесу в ланцюгах постачання та створювали ширший економічний ефект.

Отже, китайські інвестиції розглядаються як потенційне джерело стратегічних компетенцій. Інфраструктурні проєкти можуть посилити сполучення та промислові можливості країни, тоді як цифрові й високотехнологічні проєкти — допомогти В’єтнаму накопичити досвід у галузях, що дедалі більше визначають економічну конкурентоспроможність.

Китайський інвестиційний слід і суперечка навколо 5G

Китайські компанії вже мають значну присутність у В’єтнамі. Станом на кінець липня 2026 року вони реалізовували понад 7 000 активних проєктів із майже $37 млрд зареєстрованого капіталу. Останніми роками китайські інвестиції виходять за межі традиційного виробництва й охоплюють інфраструктуру, енергетику, електроніку та технології. 4

Такий масштаб створює можливості, але технологічна співпраця водночас ставить перед Ханоєм складні стратегічні питання. Нещодавно В’єтнам уклав угоди щодо розгортання 5G за участю Huawei та ZTE, хоча у 2020 році приєднався до ініціативи під проводом США, учасники якої зобов’язувалися не використовувати обладнання цих двох компаній. Західні уряди та їхні партнери висловлювали занепокоєння щодо безпеки, тоді як Huawei і ZTE відкинули ці звинувачення.

Ця ситуація демонструє обмеження простої стратегії «Китай плюс один». Китайські компанії можуть запропонувати інфраструктурні можливості, конкурентні ціни та досвід у телекомунікаціях і цифрових системах. Водночас залежність від китайських технологій у чутливих сферах — 5G, штучному інтелекті та інфраструктурі даних — може впливати на оцінку В’єтнаму з боку інших інвесторів. Європейський Союз попереджав, що участь китайських компаній у в’єтнамській мережі 5G може відлякати частину інвесторів.

Тож головний виклик для В’єтнаму полягає в тому, щоб залучати технології з різних глобальних центрів, не дозволяючи жодному окремому партнерству послабити економічну стійкість, технологічну автономію чи стратегічну гнучкість країни.

Від Samsung очікують більшого, ніж розширення заводів

Зустріч із генеральним директором Samsung Electronics Ро Тхе Муном показала, як ця політика застосовується до вже успішного іноземного виробника. Samsung перетворив В’єтнам на одну з ключових виробничих баз у своїй глобальній ланцюговій системі, зробивши внесок у промисловість, експорт, зайнятість і розвиток економіки. 37

Однак Хунг закликав компанію допомогти перетворити В’єтнам із виробничої бази на центр технологій, досліджень і розробок та інновацій. Серед визначених пріоритетів:

• збільшення технологічної та інноваційної складової операцій у В’єтнамі;
• розширення співпраці з університетами й науково-дослідними установами;
• підготовка інженерів і розвиток технологічно компетентної робочої сили;
• реальне передавання технологій;
• тісніша співпраця з в’єтнамськими постачальниками та місцевими підприємствами. 134

На кінець 2025 року Samsung оцінював сукупні інвестиції у В’єтнам у $24 млрд. Виробничі структури компанії в провінціях Бакнінь і Тхайнгуєн досягли $500 млрд накопиченого експорту мобільних телефонів на кінець червня 2026 року — через 17 років після початку виробництва в країні. 45

Ці показники демонструють успішність в’єтнамської виробничої моделі, але водночас пояснюють, чому Ханой прагне поглибити відносини з інвесторами. Великі обсяги експорту самі собою не гарантують, що місцеві компанії отримають передові компетенції, а дослідження, проєктування та ухвалення рішень із високою доданою вартістю закріпляться у внутрішній економіці. Наступне завдання — збільшити саме ці ефекти для країни.

Ро Тхе Мун заявив, що Samsung розглядає В’єтнам як стратегічного партнера у сфері досліджень і розробок та високих технологій. Компанія також повідомила про намір продовжувати інвестиції в R&D і підготовку технологічних кадрів, розширювати співпрацю між своїм центром досліджень і розробок у Ханої та в’єтнамськими університетами, а також інвестувати в таланти й технологічні спроможності. 4

Як резолюція № 10 змінює правила гри

Резолюція Політбюро № 10-NQ/TW, ухвалена 8 червня 2026 року, формує політичну основу цього повороту. Її головний напрям — перехід від мислення, зосередженого переважно на залученні іноземного капіталу, до розвитку стратегічної економіки з іноземною участю, яка посилює конкурентоспроможність і довгострокове зростання В’єтнаму.

Документ акцентує увагу на якісних інвестиціях, передових технологіях, сталому розвитку, передаванні технологій і міцніших зв’язках між іноземними компаніями та в’єтнамським бізнесом. Інвестиції мають організовуватися навколо промислових кластерів, ланцюгів вартості та інноваційних екосистем, а не окремих проєктів, які конкурують між собою переважно розташуванням або податковими пільгами.

Дві зустрічі в Ханої по-різному застосували цю логіку:

• У розмові з китайськими інвесторами В’єтнам наголосив на стратегічній інфраструктурі та передових цифрових можливостях, одночасно вимагаючи підготовки кадрів, передавання технологій, екологічнішого виробництва й залучення місцевих постачальників.
• У розмові із Samsung країна використала приклад успішного виробничого інвестора як основу для переходу до R&D, співпраці з університетами, розвитку інженерних кадрів і підвищення технологічної складової. 34

Інакше кажучи, питання тепер звучить не «Скільки капіталу принесе цей проєкт?», а «Які компетенції залишаться у В’єтнамі після його запуску?»

Стратегічне значення для В’єтнаму

Дії уряду свідчать, що В’єтнам прагне залишатися відкритим для інвесторів із Китаю, Південної Кореї, США, Європи та інших ринків, водночас вибірковіше оцінюючи їхній внесок в економіку. Йдеться не про відмову від виробництва. Завдання полягає в тому, щоб використати виробничі, інфраструктурні та цифрові інвестиції для розвитку власних технологій, навичок, постачальників і дослідницьких можливостей.

Ця стратегія також є способом економічного балансування на тлі суперництва США та Китаю у сферах штучного інтелекту, напівпровідників, даних і телекомунікацій. В’єтнам прагне отримувати доступ до різних джерел капіталу й технологій, але водночас — формувати внутрішні ефекти, які з часом можуть зменшити залежність від будь-якого одного партнера. Дискусія навколо Huawei і ZTE показує, наскільки складним буде цей баланс: те саме технологічне партнерство, яке здатне пришвидшити розвиток інфраструктури, може породжувати питання щодо безпеки, довіри інвесторів і стратегічної орієнтації країни. 1

Найчіткіший висновок із двох зустрічей такий: В’єтнам більше не подає дешеві виробничі потужності як повну інвестиційну пропозицію. Ханой очікує від іноземних компаній участі у створенні промислової та інноваційної екосистеми — такої, що генерує цінність не лише через експорт, а й завдяки дослідженням, талантам, місцевим постачальникам і технологічним компетенціям.