ОПЕК+ втрачає вплив, а Китай стає головним регулятором нафтового ринку

За шість місяців війни навколо Ірану світовий нафтовий ринок змінив звичну ієрархію. ОПЕК+ — Організація країн-експортерів нафти та її союзники — усе ще контролює великі обсяги видобутку, але блокування Ормузької протоки обмежило її здатність доставляти нафту покупцям. Водночас Китай, який може різко скорочувати або відновлювати закупівлі, став головною короткостроковою силою, що врівноважує ринок. Додатковий вплив отримали й Сполучені Штати завдяки запасам та інструментам екстреної політики. 71314

ОПЕК+ втратила не запаси, а практичний вплив

У липні частка ОПЕК+ у світовому видобутку становила близько 40% — проти понад 48% до початку війни. Сім основних виробників, серед яких Саудівська Аравія та Росія, забезпечували лише приблизно чверть світового видобутку. Вихід Об’єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК у травні пояснює орієнтовно 4–5 відсоткових пунктів падіння, але головна проблема має фізичний характер: збільшення видобутку мало що змінює, якщо нафту неможливо стабільно вивезти через Ормузьку протоку. 101314

Це різко відрізняється від ситуації 2019 року. Тоді ОПЕК+, передусім Саудівська Аравія, могла переконливо скорочувати або збільшувати реальні поставки, а вільні виробничі потужності давали альянсу вагомий вплив на ціни. У 2026 році навіть серія оголошених підвищень квот не має такого ефекту: пошкоджена інфраструктура, обмежені маршрути та дорожче страхування й фрахт розірвали зв’язок між рішенням про видобуток і фактичною доступністю нафти на морському ринку. 714

Китай став «покупцем, що врівноважує ринок»

Найпомітніша зміна відбулася на боці попиту. За оцінками Reuters, від початку війни Китай придбав приблизно на 400 млн барелів менше нафти, ніж за відповідний період роком раніше. Таке скорочення компенсувало значну частину обсягів, що опинилися заблокованими за Ормузькою протокою. 1413

Масштаб перебою був безпрецедентним: на піку за протокою могли залишатися близько 13 млн барелів нафти на добу. Проте після стрибка Brent — міжнародного еталонного сорту — приблизно до 118 доларів за барель у березні ціни до початку липня майже повернулися до довоєнних рівнів. Скорочення китайського попиту стало одним із ключових чинників, що стримали подорожчання. 4513

Це було не просто ситуативне рішення зменшити імпорт. Пекін обмежив експорт нафтопродуктів, китайські нафтопереробні заводи знизили завантаження, країна використовувала запаси, а поширення електромобілів поступово зменшує потребу в імпортній нафті. У червні імпорт сирої нафти до Китаю становив 7,12 млн барелів на добу — на 41,3% менше, ніж роком раніше. Переробка впала на 17,7%, до 12,47 млн барелів на добу. 6

Китай змінив власну роль на ринку

До війни Китай був одним із головних джерел додаткового світового попиту: його активні закупівлі та накопичення запасів, за деякими оцінками, могли забезпечувати близько половини приросту попиту на нафту. Коли найбільший покупець різко відступив, продавці зіткнулися з настільки масштабною втратою попиту, що вона значною мірою врівноважила перебої з поставками з Перської затоки. 14

Отже, Китай фактично перетворився з головного двигуна попиту на його головний регулятор. Його рішення купувати менше стало для ринку своєрідним «амортизатором»: воно знизило конкуренцію за доступні вантажі й не дозволило дефіциту одразу перетворитися на тривалий ціновий шок.

Липневе відновлення не означає повернення до норми

Тимчасове літнє перемир’я ненадовго відкрило частину судноплавних маршрутів. У липні поставки нафти з країн Перської затоки до Китаю приблизно подвоїлися, а загальний китайський імпорт зріс до 8,41 млн барелів на добу. Однак це все ще було на 24,3% менше, ніж у липні попереднього року. 17

Крім того, зростання імпорту відбулося на тлі слабкої роботи нафтопереробних підприємств і помірного поповнення запасів. Китай у липні отримав невеликий надлишок сирої нафти — близько 210 тис. барелів на добу, після використання запасів у травні та червні. Це не свідчить про стійке відновлення споживання. Якщо ризики для судноплавства та внутрішні обмеження збережуться, імпорт може знову знизитися. 129

Попереду — більш мінливий, а не обов’язково «виробничий» ринок

Якщо перебої затягнуться, експортери Перської затоки залишатимуться обмеженими у можливостях постачання. Водночас рішення Китаю щодо закупівель, використання запасів, роботи нафтопереробних заводів і експорту пального матимуть незвично великий вплив на ціни.

Додатковим фактором ризику є рекордно низькі запаси дистилятів у США — передусім дизельного пального та компонентів для авіаційного пального. Дефіцит на ринку нафтопродуктів може швидко посилити ціновий тиск і збільшити простір для дій Вашингтона: від використання стратегічних резервів та санкцій до дипломатичних рішень і політики підтримки внутрішньої пропозиції. 414

У підсумку центр ваги нафтового ринку зміщується від держав-виробників до великих покупців і державної політики. ОПЕК+ уже не може так само легко, як у 2019 році, керувати цінами самими лише рішеннями про видобуток. Натомість Китай отримав можливість впливати на баланс через попит, а США — через запаси, санкції та кризові інструменти. Проте цей баланс залишається крихким: якщо Пекін знову почне активно скуповувати нафту або виникне гострий дефіцит дизеля й авіаційного пального, ціни можуть швидко повернутися до зростання. 414