«Найжорсткіші санкції в історії»: що план Бессента означатиме для Ірану та світового ринку нафти

Запланована на понеділок, 24 серпня, пресконференція міністра фінансів США Скотта Бессента о 14:00 за східним часом має перетворити загальні погрози адміністрації Дональда Трампа на конкретніший план економічного тиску на Іран. Бессент описав підхід як поєднання чинної морської блокади та «найжорсткіших санкцій в історії», припустивши, що посилення економічного тиску може зменшити потребу в нових масштабних військових операціях США. 12

Втім, сам пакет санкцій досі не оприлюднений. Тому його масштаб, юридична конструкція та конкретні об’єкти обмежень залишаються невідомими.

Що можуть охопити нові санкції

З публічних заяв Бессента випливає, що Вашингтон, імовірно, зосередиться на каналах, завдяки яким іранська економіка підтримує зв’язок зі світовою торгівлею. Йдеться про:

• продаж іранської нафти та доходи від нього;
• судноплавні компанії, танкери й морських посередників;
• банки, платіжні системи та інші фінансові канали;
• страховиків і трейдерів, які обслуговують торгівлю з Іраном;
• іноземні компанії або уряди, що надають Тегерану економічний «рятувальний канал».

Найважливішим нововведенням можуть стати вторинні санкції — покарання для неіранських компаній і держав, які продовжать вести бізнес із Тегераном. За повідомленнями про план адміністрації, Вашингтон закликає союзників обирати між співпрацею зі США та продовженням торгівлі з Іраном. 5614

У такому разі політика вийде за межі обмежень проти іранських установ. Доступ до американської фінансової системи та пов’язаних із нею ринків стане інструментом тиску і на партнерів Ірану.

Чому Китай — головне випробування для Вашингтона

Китай є потенційно найважливішою мішенню, оскільки купує понад 80% іранської нафти, що перевозиться морем, за даними, на які посилається Reuters. Отже, китайські нафтопереробні заводи, трейдери, банки, судноплавні компанії та платіжні механізми опиняться в центрі будь-якої спроби перекрити Тегерану останні значні нафтові доходи.

Пекін не підтримав американську санкційну стратегію. Reuters повідомляло, що Китай заявив: санкції не допоможуть розв’язати конфлікт. Водночас Китай і Пакистан підтримують відновлення мирних переговорів. 1

Ризики вже позначаються на нафтовій торгівлі. Пропозиції іранської нафти для китайських покупців скоротилися, а ціни зросли після того, як американська блокада обмежила постачання, повідомили торговельні джерела Reuters. Крім того, китайські державні судноплавні компанії, за повідомленнями, почали уникати Ормузької протоки та протоки Баб-ель-Мандеб через підвищені безпекові ризики.

Для Вашингтона це створює складну дилему. Обмежене застосування санкцій може не змінити розрахунків Тегерана. Натомість агресивний тиск на торгівлю, пов’язану з Китаєм, здатен спровокувати конфлікт із Пекіном, скоротити додаткові нафтові потоки та ускладнити дипломатичне посередництво.

Наслідки для Ірану: сильніший економічний удар, але не гарантований крах режиму

Жорсткіший санкційний режим посилить тиск на економіку, яка вже працює в умовах масштабних обмежень і морської блокади. Іран може втратити доступ до твердої валюти, зіткнутися з дорожчим імпортом, перебоями в банківській системі та переходом ще більшої частини торгівлі в непрозорі або неформальні канали.

Однак безпосереднім результатом не обов’язково стане політична капітуляція. Економічна ізоляція здатна послабити ресурси уряду, але водночас перекласти витрати на цивільне населення, зміцнити чорний ринок і дати владі змогу представляти зовнішній тиск як напад на національний суверенітет. Доступні повідомлення підтверджують очікування посилення економічних труднощів, але не доводять, що санкції швидко призведуть до падіння уряду Ірану. 212

Іранські посадовці вже відкинули формулювання Вашингтона. Міністр закордонних справ Аббас Арагчі назвав санкції «економічним тероризмом». Тегеран наполягає на переговорах, заснованих на взаємній повазі, справедливості та національній гідності, а не на домовленості, яка виглядала б результатом примусу. 2

Найбільший ризик ескалації — Ормузька протока

Оголошення санкцій відбудеться на тлі майже повної зупинки судноплавства через Ормузьку протоку. Reuters повідомляло, що рух наблизився до глухого кута після атак на судна та погроз США зберігати блокаду безстроково. Потоки нафти через протоку, які до війни становили в середньому близько 18 млн барелів на добу, у липні різко скоротилися, а в серпні залишалися значно нижчими, свідчить аналіз Reuters.

Іранські посадовці погрожують відповіддю, якщо сусідні держави долучаться до американської економічної кампанії. Мохсен Резаї заявив, що Іран може атакувати не лише маршрути через Ормузьку протоку, а й інші шляхи експорту нафти з регіону Перської затоки, якщо країни Затоки підтримають санкційні заходи.

Це створює ризик для постачання, що виходить далеко за межі іранського експорту. Якщо цілями стануть танкери, альтернативні трубопроводи чи інфраструктура країн Перської затоки, це може призвести до подорожчання нафти, фрахту й страхування, а також до збільшення ризикової надбавки на енергоресурси з Близького Сходу. За даними Reuters, ринок дедалі більше сприймає перебої в Ормузькій протоці як тривалу проблему, а не короткостроковий шок.

Тому практичний ефект нових санкцій частково залежатиме від подій на морі. Якщо іранський експорт уже суттєво обмежений блокадою, додаткові фінансові покарання можуть мати менший негайний вплив на фізичні обсяги поставок, але сильніше вдарити по компаніях і країнах, які намагаються обходити обмеження.

Дипломатія ослабла, але не зникла

Тимчасова домовленість, укладена в червні, не стала стійким врегулюванням. 60-денний період припинення вогню не продовжили, а Вашингтон і Тегеран звинувачують одне одного в зриві домовленостей та не погоджуються щодо умов відкриття Ормузької протоки. Іран заявив, що протока залишатиметься закритою, доки США не скасують блокаду, нафтові санкції та військові операції, а також не розморозять іранські активи.

Китай і Пакистан залишаються важливими учасниками дипломатичного треку, оскільки обидві країни підтримують переговори. Пакистан вивчав можливість відновлення переговорів між США та Іраном після ініціативи Китаю. Водночас пакистанські посадовці заявили, що припинення атак на Саудівську Аравію та інші держави Перської затоки буде необхідною умовою для прогресу.

Санкційний пакет, який передбачає винятки, переговори або контрольоване судноплавство, міг би зберегти цей дипломатичний канал. Кампанія, у межах якої кожен великий торговельний партнер Ірану розглядатиметься як противник, навпаки, ускладнить посередництво та посилить аргумент Тегерана про те, що Вашингтон прагне капітуляції, а не домовленості.

На що звернути увагу після заяви Бессента

Важитиме не стільки риторика про «найжорсткіші санкції в історії», скільки деталі їхнього застосування. Головні питання такі:

1. Чи будуть заходи справді новими? Юридичні підстави та механізми контролю покажуть, наскільки додатковий тиск відрізнятиметься від уже чинних санкцій.
2. Чи торкнуться вони торгівлі нафтою, пов’язаної з Китаєм? Це стане найчіткішим тестом готовності Вашингтона до конфлікту з Пекіном.
3. Наскільки широкими будуть вторинні санкції? Саме кількість і тип іноземних компаній, банків, страховиків та судноплавних фірм під ризиком визначать реальний масштаб кампанії.
4. Чи передбачать санкції гуманітарні або дипломатичні винятки? Вони можуть зменшити шкоду для цивільних і зберегти простір для переговорів, хоча водночас послаблять примусовий ефект заходів.
5. Як Іран відповість на морі? Нові атаки, погрози альтернативним експортним маршрутам або обмеження навігації можуть швидко перетворити санкційну заяву на ширшу енергетичну кризу.

Стратегічний результат визначатиме не гучна формула Бессента, а її виконання. Вашингтон, можливо, намагається замінити або обмежити масштабні бойові дії економічною ізоляцією. Але успіх цієї політики залежатиме від реакції Китаю, здатності Ірану обходити обмеження та того, чи приведе тиск до переговорів — або до ширшого протистояння навколо Перської затоки.