Зростання Китаю опустилося нижче цілі: липневі дані оголили кризу внутрішнього попиту

Китай увійшов у третій квартал із дедалі помітнішим розривом між офіційною ціллю зростання та реальним станом внутрішньої економіки. За оцінкою Goldman Sachs, на початку кварталу річний темп зростання становив близько 4% — проти 4,3% у другому кварталі та нижче за річний орієнтир Пекіна у 4,5–5%. 711

Саме липнева статистика пояснює, чому аналітики знову говорять про додаткову підтримку. Споживання, інвестиції, активність на ринку нерухомості та зайнятість молоді погіршилися. Водночас експорт і виробництво залишалися стійкішими. На думку Goldman Sachs, слабкість економіки має передусім характер проблеми попиту. 17

Липневі показники вказують на комплексне уповільнення

Погіршення було помітне за основними місячними та накопичувальними показниками:

• Промислове виробництво: випуск на фабриках зріс на 4,5% у річному вимірі проти 5,3% у червні. Результат виявився нижчим за ринковий прогноз у 4,8%. 2
• Роздрібні продажі: зростання становило лише 0,6% — проти 1% у червні та прогнозованих CNBC 1,5%. 26
• Інвестиції в основні фонди: у містах за перші сім місяців року вони скоротилися на 6,7%, тоді як за січень–червень падіння становило 5,7%. 2
• Інвестиції в нерухомість: сектор залишався у глибокому спаді; за даними The Wall Street Journal, показник знизився на 19% у річному вимірі. 1
• Безробіття серед молоді: рівень безробіття серед людей віком 16–24 роки, без урахування студентів, зріс до 17,9% у липні з 14,9% у червні.

У сукупності ці дані свідчать, що проблема не обмежується слабшим промисловим виробництвом. Скорочення споживання домогосподарств та інвестицій показує: компанії й громадяни не поспішають витрачати кошти. Тим часом спад на ринку нерухомості продовжує тиснути на довіру до економіки та ділову активність.

Наскільки Китай відстав від цілі Пекіна?

У другому кварталі економіка Китаю зросла на 4,3% — це найслабший квартальний результат більш ніж за три роки, згідно з аналізом CNBC офіційних даних. Він уже був нижчим за нижню межу річної урядової цілі у 4,5–5%. 11

Тепер Goldman Sachs оцінює зростання на початку третього кварталу приблизно у 4%. Прогнози інших великих міжнародних банків, наведені в оглядах ринку, дещо вищі, але також не дотягують до цільового діапазону: Macquarie очікує близько 4,2%, а BNP Paribas — близько 4,1%. Розбіжність між оцінками відображає невизначеність щодо того, наскільки швидко політична підтримка й бюджетні витрати дійдуть до реальної економіки, а не свідчить про повернення до цільових темпів. 79

Важливо розрізняти заголовкове зростання, яке підтримує експорт, і слабші сегменти внутрішньої економіки. Стійкий зовнішній попит, зокрема пов’язаний із передовим виробництвом та інфраструктурою на базі штучного інтелекту, може підтримувати загальний випуск. Але сам по собі він не повертає впевненості домогосподарствам, не оживляє попит на житло й не забезпечує широкого відновлення споживання.

Чому аналітики очікують нових заходів підтримки

Липневі результати посилюють аргументи на користь кроків, які можуть поліпшити умови фінансування та не допустити самопосилення спаду. Серед можливих інструментів аналітики називають такі:

Зниження нормативу резервування

Зменшення нормативу обов’язкових резервів банків, або RRR, вивільнило б більше коштів для кредитування. Такий крок вважають імовірнішим за негайне зниження ключової ставки. Раніше Goldman Sachs припускав можливість скорочення RRR на 50 базисних пунктів разом зі зниженням ставки на 10 базисних пунктів, якщо економічна динаміка продовжить погіршуватися.

Однак саме по собі зниження RRR не гарантує збільшення запозичень. Липнева статистика показує, що центральною проблемою є слабкий попит, а не лише нестача доступної банківської ліквідності.

Субсидії на кредити та підтримка споживачів

Субсидування відсотків за кредитами та інші адресні заходи могли б здешевити позики для домогосподарств або окремих компаній. Такий підхід був би точковішим за масштабне розширення кредитування: влада могла б стимулювати купівлі, не повертаючись до проблем із нерухомістю та надмірною заборгованістю, які супроводжували попередні цикли стимулювання.

Швидше використання бюджетних коштів і фінансування держбанків

Пекін уже сигналізував, що віддає перевагу прискоренню використання затверджених коштів на інфраструктуру та державних облігацій, а не оголошенню великого нового пакета стимулів. Це дає змогу підтримати активність проєктами, які вже закладені в бюджет, водночас дочекавшись нових даних за серпень і вересень.

Заклик прем’єра Лі Цяна ефективніше використовувати чинну політику та готувати практичні додаткові заходи підвищує очікування певних дій. Проте він не означає обіцянки масштабного стимулювання попиту.

Чому Пекін може обмежитися принципом «достатньо — і не більше»

Аналітики очікують обережної реакції Пекіна з огляду на структурні ризики. Масштабна кредитна експансія або порятунок ринку нерухомості могли б збільшити боргове навантаження місцевих органів влади та забудовників, відновити спекулятивну активність і зберегти надлишкові виробничі потужності, не усунувши глибшої проблеми — слабкого споживчого попиту.

Тому головне завдання влади полягає в тому, щоб стабілізувати зростання, не відтворивши дисбаланси, які згодом створять нові проблеми. Звідси й очікування поступової підтримки, орієнтованої на пропозицію: інфраструктурні проєкти, оновлення обладнання, стратегічне виробництво, фінансування через державні банки та окремі стимули для споживання. Економісти Macquarie назвали цей підхід правилом «достатньо» — зробити стільки, щоб досягти цілі зростання, але не більше. 10

У короткостроковій перспективі така стратегія має перевагу: стійкий експорт дає економіці буфер, поки влада запускає вже схвалені бюджетні інструменти. Але її межі очевидні. Експортна стійкість не може назавжди замінити здоровий внутрішній попит. Падіння темпів роздрібних продажів, скорочення ринку нерухомості та високий рівень безробіття серед молоді вказують на кризу довіри, яку неможливо подолати лише підтримкою фабрик та інфраструктури.

Який сигнал політики стане вирішальним

Головним тестом будуть дані за серпень і вересень. Вони мають показати, чи почали по-справжньому відновлюватися споживання та інвестиції. Якщо цього не станеться, імовірність зниження RRR, запровадження адресних субсидій або додаткового фінансування зросте. Якщо ж експорт і державні витрати й надалі підтримуватимуть загальну активність, Пекін, імовірно, збереже курс на невеликі точкові втручання.

Отже, наявні свідчення більше відповідають сценарію дозованого пом’якшення політики, ніж масштабному «стимуляційному базуці». Зростання Китаю опустилося нижче офіційної цілі, але в Пекіна все ще є причини діяти поступово. Водночас липневі дані не показують, що таких поетапних заходів буде достатньо для самостійного відновлення внутрішнього попиту.