Таємні контакти після авіаудару: що стоїть за переговорами Ізраїлю та Сирії

Що стало причиною переговорів

Безпосереднім поштовхом став ізраїльський удар 18 серпня по авіабазі Абу-ель-Духур на північному заході Сирії. За даними сирійських державних медіа, по об’єкту завдали щонайменше восьми ударів: були пошкоджені злітна смуга та складські приміщення, але про жертви не повідомляли. Атака відбулася через кілька годин після того, як базу залишила турецька військова делегація. 103

Тому недільні переговори міністра закордонних справ Сирії Асаада аш-Шайбані та директора «Моссаду» Романа Гофмана стали передусім спробою врегулювати кризу. Їхня мета — не допустити, щоб суперечка щодо Абу-ель-Духура перетворилася на пряме ізраїльсько-турецьке протистояння на сирійській території. 103

Версія Ізраїлю: удар як попередження

Ізраїль стверджує, що діяв на підставі розвідданих про підготовку Туреччини до розміщення на базі військових підрозділів, безпілотників і радарів. Ізраїльські посадовці називають атаку обмеженим «попереджувальним пострілом», а не спробою завдати шкоди турецьким військовим, і заявляють, що Дамаск неодноразово отримував попередження. 18

Серед озвучених Ізраїлем «червоних ліній» — турецькі системи протиповітряної оборони, ударні безпілотники та ракети в Сирії. На думку ізраїльської сторони, вони могли б обмежити свободу дій її військових або створити новий фронт. Водночас відкритих доказів, які б остаточно підтверджували підготовку саме такого розгортання, наразі недостатньо. 1211

Що відповідають Сирія та Туреччина

Дамаск заявляє, що візит турецьких офіцерів стосувався навчання та військової співпраці. Сирійська влада заперечує плани створити на базі постійний турецький об’єкт або розмістити там постійний контингент, наголошуючи, що база здебільшого не використовувалася. Сирія засудила удар як порушення свого суверенітету та закликала до деескалації й ширшої домовленості про безпеку з Ізраїлем, а не до нового циклу односторонніх атак. 213

Анкара називає ізраїльські твердження «неприйнятними» та безпідставними, а удар — агресією. Туреччина наполягає, що її співпраця із Сирією є легітимною підтримкою стабільності й відбудови країни, а не підготовкою до наступального оточення Ізраїлю. 411

Чому важлива роль США

Окрему суперечку спричинило питання, чи попереджав Ізраїль Вашингтон про операцію. Спецпредставник США щодо Сирії та посол у Туреччині Том Баррак заявив, що попередження не було. Ізраїльські посадовці це заперечили, стверджуючи, що Сполучені Штати були поінформовані. Баррак назвав удар непотрібною ескалацією та припустив, що він міг бути небезпечною спробою спровокувати Туреччину на ширше зіткнення. 5613

Вашингтон працює над механізмом запобігання випадковим зіткненням між Ізраїлем, Туреччиною та Сирією. Це особливо важливо через статус Туреччини як члена НАТО та союзника США: загибель турецьких військових унаслідок ізраїльського удару або військова відповідь Анкари могли б перетворити локальну кризу на серйозну проблему для Вашингтона. 513

Чому сторони використовують непублічні канали

Попри різку публічну риторику, Ізраїль і Туреччина, за повідомленнями, зберігають неформальні контакти. Крім того, Гофман та аш-Шайбані вже говорили телефоном 14 серпня — за кілька днів до удару — і, зокрема, обговорювали турецьку військову присутність у Сирії. 29

Такі канали потрібні, щоб заздалегідь визначати практичні межі: які сили можуть розміщуватися в певних районах, як уникати небезпечних інцидентів і кому повідомляти про військові переміщення. Атака на Абу-ель-Духур показала, що узгоджених правил поки немає.

Що поставлено на карту

Для Сирії нове загострення загрожує інвестиціям і темпам відбудови в момент, коли нова влада намагається зміцнити контроль над країною після режиму Башара Асада. Для Ізраїлю питання полягає в тому, щоб не допустити закріплення в Сирії військових можливостей, які він вважає ворожими або такими, що можуть обмежити його дії.

Критики Ізраїлю вважають, що внутрішньополітичні стимули можуть заохочувати демонстративну жорсткість. Ізраїль наполягає, що рішення було продиктоване розвідданими та необхідністю запобігти майбутній загрозі. Наразі публічні дані не дають змоги остаточно визначити, яка зі сторін точніше описує справжні плани щодо турецького розгортання. 1211