Чому Європа не підтримала вимогу Трампа силою відкрити Ормузьку протоку

Суперечка Дональда Трампа з Італією та Німеччиною виникла не лише через питання безпеки судноплавства. Президент США подав відмову європейських урядів долучитися до війни США та Ізраїлю проти Ірану або силою відкрити Ормузьку протоку як доказ недостатньої союзницької лояльності. На саміті НАТО в Анкарі Трамп заявив, що союзників перевіряли, і поставив під сумнів доцільність подальших значних витрат США на альянс, учасники якого, на його думку, не готові підтримати Вашингтон у кризовій ситуації. 89

Європейська відповідь була іншою: солідарність із західним альянсом не означає автоматичну участь у війні, яку європейські країни не починали. Італія, Німеччина, Франція та Велика Британія відкинули ідею перетворити операцію в Ормузькій протоці на бойову місію НАТО. Вони підтримали безпечний прохід суден і дипломатичні зусилля, але не захотіли долучатися до очолюваної США блокади іранських портів під час бойових дій. 21

Що Трамп сказав про Італію та Німеччину

Трамп заявив, що Італія та Німеччина «підвели» США, відмовившись підтримати американську кампанію проти Ірану. Він представив це не як вузьку суперечку навколо однієї морської операції, а як перевірку готовності партнерів НАТО стати на бік Сполучених Штатів. 89

Він також попередив, що НАТО може мати «дуже погане майбутнє», якщо союзники не відреагують позитивно на його вимоги щодо військової допомоги в Ормузькій протоці. Ширша кампанія тиску включала погрози скоротити американську військову присутність у Європі та повторну критику союзників, які, за словами Трампа, недостатньо вкладаються у спільну безпеку. 714

Найбільш особистим епізодом стала суперечка з прем’єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні. Вона відмовилася дозволити використовувати італійські бази для американських операцій у війні з Іраном. Трамп заявив, що це погіршило їхні відносини, хоча водночас назвав Мелоні «хорошою людиною». 15

Мелоні наполягала, що Італія від самого початку конфлікту дотримувалася чіткої політики, і заявила, що не шкодує про це рішення. Її позиція відображала підхід кількох європейських урядів: підтримка західного альянсу не зобов’язує державу надавати власну територію чи війська для розгортання війни з Іраном. 35

Як відповіли Німеччина, Велика Британія та Франція

Німецькі посадовці відкинули участь НАТО в самому конфлікті. Міністр оборони Борис Пісторіус заявив: «Це не наша війна; ми її не починали». Берлін наголошував на дипломатії та виступав проти військової участі під час бойових дій.

Позиція Великої Британії була активнішою, але чітко обмеженою. Прем’єр-міністр Кір Стармер сказав, що Лондон разом із партнерами працює над планом відкриття Ормузької протоки, але не дозволить втягнути себе у ширшу війну. Британський внесок описували як суто мирний і оборонний; його реалізація також залежатиме від умов безпеки, які не перетворять місію на ескалацію бойових дій. 22

Франція дотримувалася подібної лінії. Президент Еммануель Макрон заявляв, що будь-яка французька військова участь може бути лише оборонною. Париж разом із Лондоном працював над окремою морською ініціативою, а не над запуском операції НАТО як єдиного альянсу. 417

Це не означає, що європейські країни відмовилися від морської безпеки або не пропонують Вашингтону жодної допомоги. Йдеться про інше: вони не погоджуються вважати довільну військову операцію проти Ірану автоматичним обов’язком НАТО. Саме ця різниця є ключовою для розуміння конфлікту.

НАТО координує переговори, але не командує місією

Залучення НАТО до ситуації було навмисно обмеженим. Верховне головне командування Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі провело відеоконференцію начальників штабів оборони зацікавлених країн, щоб обговорити можливі національні внески у забезпечення свободи судноплавства в Ормузькій протоці. В альянсі окремо наголосили, що ця зустріч не створює місії НАТО. 19

На практиці НАТО виступає майданчиком і координатором. Окремі держави можуть самостійно розглядати власний внесок, але операція не проводиться під командуванням НАТО і не подається як колективне втручання альянсу. Така модель дає змогу обговорювати супровід суден, логістику та морську безпеку, зберігаючи політичні й правові заперечення урядів проти участі у війні з Іраном.

Окрема морська коаліція Франції та Великої Британії

Франція та Велика Британія формують коаліцію держав, готових захищати торговельне судноплавство. Передбачувана місія має бути оборонною: йдеться про супровід суден та інші заходи для заспокоєння судновласників і відновлення свободи судноплавства після завершення бойових дій або стабілізації ситуації. 2022

Дипломатична ініціатива отримала широку міжнародну підтримку. У квітні Франція та Велика Британія скликали 51 країну на саміт, присвячений свободі судноплавства, міжнародному праву, економічній стабільності та енергетичній безпеці. 17

Цей підхід принципово відрізняється від запропонованої Трампом блокади іранських портів. Союзники по НАТО заявили, що не підтримуватимуть блокаду, а натомість виступили за дії після припинення активних бойових дій. 21

Чому Ормузька протока має стратегічне значення

Ормузька протока — вузький морський коридор, критично важливий для експорту енергоносіїв і міжнародної торгівлі. За даними Reuters, у звичайних умовах через неї проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тривале блокування може впливати на ціни на енергоносії, вартість перевезень, страхування та фрахтові ринки. 21

Кризу ускладнюють суперечливі заяви про те, чи працює протока. Трамп стверджував, що судноплавство відновлено, тоді як Тегеран заявляв, що його морська блокада залишається чинною.

Навіть якщо судна не зазнають безпосередніх атак, така невизначеність має практичні наслідки. Судновласникам, страховикам і трейдерам енергоносіїв потрібна впевненість у тому, що проходження буде безпечним і передбачуваним. Формальне відкриття протоки ще не означає стабільного торговельного маршруту.

Чому для тривалого рішення потрібна згода Ірану

Морський супровід може захистити окремі судна, але сам по собі не створить довготривалого режиму судноплавства. Іран контролює один із берегів протоки та зберігає можливість погрожувати руху суден або перешкоджати йому. Тому дипломати дійшли висновку, що будь-яка стабільна домовленість у морі потребуватиме згоди Тегерана.

Саме тому європейський план робить акцент на дипломатії та умовах після завершення конфлікту. Силове відкриття протоки без домовленості з Іраном може перетворитися на новий фронт війни, а не на механізм відновлення нормального судноплавства. Reuters повідомляв, що відмова Ірану від запропонованої ініціативи зменшила шанси на прорив.

Отже, проблема є не лише військовою, а й політичною: держави, від яких очікують супроводу суден, прагнуть припинення конфлікту, тоді як Іран відкидає домовленість, яку пов’язує з очолюваними США діями.

Що ця суперечка говорить про стратегію Трампа щодо НАТО

Протистояння навколо Ормузької протоки демонструє ширший метод Трампа у відносинах із союзниками. Він трактує відмову долучатися до американських військових операцій як доказ недостатньої відданості альянсу, а можливість скорочення американської підтримки чи військової присутності використовує як важіль тиску. 714

Європейські уряди, навпаки, намагаються зберегти співпрацю, не погоджуючись із тим, що НАТО має брати участь у кожній операції США. Їхня позиція не означає байдужості до морської безпеки. Вони вважають, що рамки колективної оборони НАТО не повинні автоматично поширюватися на війну, розпочату за межами звичайної місії альянсу.

Наразі компроміс має радше процедурний, ніж стратегічний характер: НАТО може сприяти консультаціям, тоді як Франція, Велика Британія та інші охочі держави створюють окрему оборонну коаліцію. Чи вдасться їй відновити регулярне судноплавство, залежатиме не стільки від назви формату, скільки від припинення вогню, надійних гарантій безпеки та готовності Ірану прийняти умови.