Посухи можуть утричі підняти світові ціни на пшеницю

Посуха в одному регіоні не обов’язково одразу стає глобальною продовольчою кризою. Але коли дефіцит води одночасно вражає кілька великих районів вирощування або експорту пшениці, наслідки швидко поширюються через міжнародну торгівлю — до цін на зерно, імпортних рахунків і споживчого ринку.

Міжнародне дослідження показало, що суворий дефіцит води (severe water scarcity, SWS) допомагав пояснити близько 74% міжрічних коливань світових цін на пшеницю у 2000–2021 роках. На основі виявленого зв’язку науковці оцінили середню ціну пшениці приблизно у 273 долари за тонну за глобального потепління на 2°C і 364 долари за тонну за потепління на 3°C. Останній показник — приблизно втричі вищий за глобальну ціну 2010 року з поправкою на інфляцію. 8

Це не означає, що посуха механічно визначає кожну зміну ціни. На ринок також впливають вартість енергії та добрив, запаси, торговельна політика, війни, транспорт і перебої з логістикою. Однак результати пояснюють, чому одночасні посухи в кількох ключових виробничих регіонах стають глобальним економічним ризиком.

Що дослідники з’ясували про посуху та ціни

Показник суворого дефіциту води враховує не лише площу територій, де бракує вологи, а й тривалість посухи в періоди, критичні для вирощування культури. Саме тому він дає змогу оцінювати одночасний вплив посухи на глобальне виробництво, а не розглядати окремі країни ізольовано.

У середньому в історичний період близько 5% світових площ вирощування пшениці зазнавали SWS упродовж року. В особливо посушливі роки — зокрема 2000, 2010, 2012 і 2020 — частка перевищувала 15%. 8

Різниця між цими сценаріями принципова. Втрати врожаю в одній країні інколи можна компенсувати поставками з інших регіонів. Але синхронна посуха скорочує кількість місць, здатних компенсувати дефіцит, і робить імпортерів та трейдерів уразливішими до глобального шоку пропозиції.

Чому пшениця чутливіша за кукурудзу та рис

Пшениця активно продається на міжнародному ринку, а значну частину світових поставок забезпечує відносно обмежена група експортерів. Якщо дефіцит води одночасно зачіпає кілька таких регіонів, втрати виробництва швидко відображаються на світових цінах і вартості продовольчого імпорту.

Додатковий ризик створюють транспортні «вузькі місця». Росія та Україна забезпечують близько чверті світової торгівлі пшеницею та ячменем, а приблизно 40% торгівлі пшеницею і фуражним зерном проходить через логістичні вузли, розглянуті в одному з аналізів. 28

Дослідження виявило значно сильніший зв’язок між масштабним дефіцитом води та цінами на пшеницю, ніж між SWS і цінами на кукурудзу. Для рису аналогічного зв’язку не зафіксували. Це статистичний результат, а не доказ одного-єдиного механізму, який пояснює відмінності між усіма культурами. Водночас глобальна торгівля пшеницею та концентрація її виробництва у великих експортних регіонах можуть пояснювати вищу чутливість цієї культури до синхронних погодних ударів. 3

Якими можуть бути ціни за потепління на 2°C і 3°C

За оцінками дослідження, середня світова ціна пшениці може становити близько 273 доларів за тонну за потепління на 2°C і 364 долари за тонну за потепління на 3°C. Оцінка для 3°C приблизно утричі перевищує інфляційно скоригований орієнтир 2010 року. 8

Це сценарні розрахунки, отримані на основі зв’язку між посухою та цінами. Їх не слід сприймати як точний прогноз для конкретного року або як твердження, що зміна клімату буде єдиною причиною майбутнього подорожчання пшениці.

Інше дослідження вказує на пов’язаний ризик: за сценарію потепління на 2°C стрибки споживчих цін, які за сучасного клімату траплялися б приблизно раз на 20 років, можуть виникати приблизно раз на 17 років. 7 Частіші цінові сплески особливо боляче вдарятимуть по домогосподарствах і країнах, які витрачають значну частину бюджету або валютних надходжень на імпорт продовольства.

До 60% площ пшениці можуть одночасно зіткнутися з дефіцитом води

Попередні кліматичні прогнози показували: без пом’якшення зміни клімату за сценарію високих викидів до кінця століття одночасний суворий дефіцит води може охопити до 60% нинішніх площ вирощування пшениці. Для порівняння, у сучасних умовах ідеться приблизно про 15%. Стабілізація клімату відповідно до цілей Паризької угоди істотно зменшила б ризик, але не усунула б його повністю: прогнозовані наслідки все одно були б вищими за нинішні. 5

Ці цифри описують частку посівних площ, одночасно exposed до дефіциту води, а не гарантовану втрату 60% світового врожаю. Реальні наслідки залежатимуть від сортів пшениці, зрошення, агротехнологій, адаптації фермерів, торгівлі та можливості переносити виробництво в інші регіони.

Війна та логістика посилюють кліматичний ризик

Посуха — лише один із чинників тиску на ринок пшениці. Війна та перебої з логістикою можуть створити подібний дефіцит навіть тоді, коли врожайність не є головною проблемою.

Нещодавні атаки на зернову інфраструктуру в Чорноморському регіоні порушили відвантаження, посилили ризики для продовольчої безпеки великих імпортерів і підштовхнули ціни. У наведеному звіті зазначалося, що ф’ючерси на пшеницю на Чиказькій товарній біржі зросли більш ніж на 17% від початку липня.

Поєднання кліматичних ударів і транспортних обмежень небезпечніше, ніж кожен із цих ризиків окремо. Коли посуха зменшує доступну пропозицію, а пошкоджені порти чи обмежені маршрути скорочують можливості перевезення, імпортери мають менше альтернатив — і ціни можуть реагувати різкіше.

Посуха — міжнародний виклик для продовольчої безпеки

Головний висновок дослідження полягає в тому, що посуху для пшениці не можна розглядати лише як сукупність локальних проблем фермерів. Одночасні втрати врожаю в різних країнах поширюються через торгівлю, запаси, транспортні мережі та споживчі ціни.

Зменшення цього ризику потребує двох паралельних напрямів: скорочення викидів, щоб обмежити подальше зростання дефіциту води, і підготовки до перебоїв, яких уже не вдасться повністю уникнути. Стійкіше виробництво, надійні торговельні маршрути, достатні запаси та підтримка країн, залежних від імпорту, можуть пом’якшити наслідки синхронних посух.

Отже, йдеться не лише про адаптацію окремих господарств. Дефіцит води в зернових регіонах має стати частиною міжнародної політики щодо продовольчої безпеки та стабільності ринків. 35