Три етапи стратегії Тегерана

1. Дипломатичне запобігання. Іран спершу намагатиметься переконати сусідні уряди не долучатися до американських санкцій і не допомагати їх обходити або забезпечувати їхню дію.

2. Політико-безпекова відплата. Якщо держава все ж підтримає Вашингтон, її можуть оголосити ворожою, а її інтереси — зробити цілями іранських дій.

3. Тиск на енергетичні маршрути. Тегеран погрожує перекрити експорт нафти через Ормузьку протоку, а також потенційно протидіяти альтернативним маршрутам, які могли б обійти протоку. Доступні повідомлення не уточнюють, про які саме маршрути чи конкретні дії йдеться.

Це частина ширшого протистояння

Погроза пролунала на тлі війни, що почалася після американсько-ізраїльських ударів по Ірану 28 лютого 2026 року. Відтоді Тегеран прагнув встановити контроль над Ормузькою протокою та різко обмежив комерційне судноплавство в цьому районі.

Іранські посадовці пов’язують питання відкриття протоки з ширшими політичними вимогами до США. Резаї заявляв, що протока залишатиметься закритою, доки Вашингтон не змінить свою поведінку та не погодиться на умови Тегерана, зокрема припинення війни й розмороження іранських коштів за кордоном.

«Економічний тероризм» проти політики примусу

Представник МЗС Ірану Есмаїл Багаї називає заплановані американські заходи «економічним тероризмом» і незаконною спробою поширити американську юрисдикцію на торговельні рішення інших держав. Особливе обурення Тегерана викликає вторинний тиск на партнерів, зокрема на Китай.

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі відкидає риторику Дональда Трампа про «економічний день “Д”». За його словами, примус не змусить Іран піти на поступки: Тегеран має намір чинити опір, залишаючи можливість дипломатії лише на власних умовах. Переговори, зокрема щодо Ормузької протоки, залишаються заблокованими.

Водночас позиція Вашингтона прямо передбачає тиск на треті країни. Міністр фінансів США Скотт Бессент сформулював її як «або з нами, або проти нас». Адміністрація Трампа погрожує наслідками урядам, компаніям і банкам, які забезпечують Ірану будь-який економічний «рятувальний канал».

Чому вирішальним може стати Китай

Здатність США реалізувати кампанію значною мірою залежить від позиції Пекіна. За даними Kpler, які цитує Reuters, у 2025 році Китай придбав понад 80% іранської нафти, що транспортувалася морем.

У Тегерані вважають, що американські санкції мають не лише повернути Іран за стіл переговорів. Їхньою метою також може бути створення внутрішнього економічного тиску, послаблення суспільної згуртованості та зменшення потреби в нових масштабних військових операціях — або підвищення їхньої ефективності. У Вашингтоні публічно заявляли, що економічний тиск може знизити потребу в подальших великих військових діях.

Три етапи стратегії Тегерана

1. Дипломатичне запобігання. Іран спершу намагатиметься переконати сусідні уряди не долучатися до американських санкцій і не допомагати їх обходити або забезпечувати їхню дію.

2. Політико-безпекова відплата. Якщо держава все ж підтримає Вашингтон, її можуть оголосити ворожою, а її інтереси — зробити цілями іранських дій.

3. Тиск на енергетичні маршрути. Тегеран погрожує перекрити експорт нафти через Ормузьку протоку, а також потенційно протидіяти альтернативним маршрутам, які могли б обійти протоку. Доступні повідомлення не уточнюють, про які саме маршрути чи конкретні дії йдеться.

Це частина ширшого протистояння

Погроза пролунала на тлі війни, що почалася після американсько-ізраїльських ударів по Ірану 28 лютого 2026 року. Відтоді Тегеран прагнув встановити контроль над Ормузькою протокою та різко обмежив комерційне судноплавство в цьому районі.

Іранські посадовці пов’язують питання відкриття протоки з ширшими політичними вимогами до США. Резаї заявляв, що протока залишатиметься закритою, доки Вашингтон не змінить свою поведінку та не погодиться на умови Тегерана, зокрема припинення війни й розмороження іранських коштів за кордоном.

«Економічний тероризм» проти політики примусу

Представник МЗС Ірану Есмаїл Багаї називає заплановані американські заходи «економічним тероризмом» і незаконною спробою поширити американську юрисдикцію на торговельні рішення інших держав. Особливе обурення Тегерана викликає вторинний тиск на партнерів, зокрема на Китай.

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі відкидає риторику Дональда Трампа про «економічний день “Д”». За його словами, примус не змусить Іран піти на поступки: Тегеран має намір чинити опір, залишаючи можливість дипломатії лише на власних умовах. Переговори, зокрема щодо Ормузької протоки, залишаються заблокованими.

Водночас позиція Вашингтона прямо передбачає тиск на треті країни. Міністр фінансів США Скотт Бессент сформулював її як «або з нами, або проти нас». Адміністрація Трампа погрожує наслідками урядам, компаніям і банкам, які забезпечують Ірану будь-який економічний «рятувальний канал».

Чому вирішальним може стати Китай

Здатність США реалізувати кампанію значною мірою залежить від позиції Пекіна. За даними Kpler, які цитує Reuters, у 2025 році Китай придбав понад 80% іранської нафти, що транспортувалася морем.

У Тегерані вважають, що американські санкції мають не лише повернути Іран за стіл переговорів. Їхньою метою також може бути створення внутрішнього економічного тиску, послаблення суспільної згуртованості та зменшення потреби в нових масштабних військових операціях — або підвищення їхньої ефективності. У Вашингтоні публічно заявляли, що економічний тиск може знизити потребу в подальших великих військових діях.