Однак це не є повним розв’язанням проблеми. У продажу з’явилися недорогі наліпки та інші аксесуари, що блокують світлодіод. Під час тестування одна з таких наліпок зробила індикатор непомітним і не активувала попередження про втручання. Перехожий, своєю чергою, зазвичай не може перевірити, чи працює маленький індикатор, чи його закрили, і чи справді камера записує.
Instagram заявив, що видалятиме відео, на яких автори використовують окуляри для експлуатації, приниження або переслідування незнайомців. Платформа також повідомляла про заходи проти авторів, які публікували подібний контент. EF
Це впливає на поширення відео та стимули для їх створення, але не гарантує запобігання прихованому запису. Повідомлення про те, що схожі ролики продовжували з’являтися в Instagram, показують обмеження такого підходу: модерація діє вже після зйомки, а не до неї. T
Організатор британських Comic-Con, компанія Monopoly Events, заборонив Meta Ray-Ban та інші носимі пристрої для запису після скарг гостей і учасників на таємну зйомку. Відвідувачів, яких помітять із такими окулярами, можуть попросити залишити захід. B
Організатори конференції з кібербезпеки DEF CON також заборонили «окуляри в стилі Meta» з функцією запису, не зробивши винятку навіть для моделей із лінзами за рецептом. T
Це важливий прецедент: приватні майданчики дедалі частіше розглядають камерні окуляри не як звичайні окуляри, а як записувальне обладнання — приблизно на рівні камер або диктофонів.
У Німеччині організація цифрових прав HateAid подала кримінальну скаргу проти Meta, пов’язаних із Ray-Ban та Oakley структур і роздрібних продавців. Організація стверджує, що пристрої можуть уможливлювати приховану зйомку та порушувати законодавство про приватність. Водночас це лише заява та юридична скарга, а не судове рішення. R
В Індії також лунають заклики до чіткіших правил. Причина подібна: традиційні норми щодо камер, згоди на зйомку та спостереження створювалися не для сенсорів, які можна постійно носити й майже неможливо відрізнити від звичайних окулярів. Наявних даних недостатньо, щоб стверджувати, ніби Індія вже запровадила спеціальний режим регулювання розумних окулярів.
Камери дають розумним окулярам кілька корисних можливостей: фотографування й відеозапис без рук, комп’ютерний зір, функції візуального штучного інтелекту та зйомку від першої особи. Але критики вважають, що соціальна ціна цих функцій може бути непропорційною перевагам: телефон зазвичай робить якісніші фото, а сам факт його використання набагато очевидніший для оточення.
Найсильніший аргумент критиків стосується «соціальної зрозумілості» пристрою. Людина бачить, коли на неї спрямовують телефон, але не може надійно визначити, чи записують її окуляри.
Є й контраргумент: керування без рук, доступність для людей з інвалідністю, підказки в реальному часі та контекстний ШІ можуть бути справді цінними. Тому ключове питання полягає не в тому, чи потрібен людям ШІ в окулярах, а в тому, чи можна реалізувати ці функції з помітним повідомленням, реальною згодою, локальною обробкою даних і правилами, які можна примусово виконати.
На тлі критики формується конкурентний напрям — окуляри без камер, з дисплеєм і технологією waveguide, тобто виведенням зображення безпосередньо в поле зору користувача. Компанія Even Realities прямо позиціонує свої продукти як альтернативу пристроям, зосередженим на створенні контенту. Halliday розвиває модель G2 без камери з акцентом на допомогу під час зустрічей, а XGIMI/MemoMind також працює над камер-free окулярами зі штучним інтелектом. TTV
У ширшому переліку такого підходу також згадуються Captify і RayNeo, однак доступних підтверджень недостатньо, щоб незалежно стверджувати конкретну конфігурацію їхніх моделей без камер.
Покупцям і далі потрібні легкі, непомітні та зручні окуляри зі штучним інтелектом. Кампанія TOZO AIVU на Kickstarter зібрала понад 100 000 доларів за участю більш ніж 260 прихильників — це свідчить про інтерес до легких пристроїв із waveguide-дисплеями навіть на тлі зростання тривоги щодо стеження. B
Тож скандал, схоже, не знищує попит, а змінює вимоги до продукту та правил його використання. Ринок може розділитися: камерні моделі залишаться привабливими для зйомки й візуального ШІ, а безкамерні — для підказок, доступності та приватнішого повсякденного використання.
Повідомлення про можливу стратегію Apple — робити ставку на ШІ на пристрої, уникати розпізнавання облич і безперервного запису — відповідають моделі «приватності через архітектуру». У такому підході захист закладається в конструкцію та обробку даних, а не покладається лише на правила для користувачів.
Втім, доки Apple не представить конкретний продукт і не оприлюднить його політики, це залишається повідомленням про можливу стратегію, а не підтвердженим планом.
Індустрія навряд чи прийде до простого сценарію «повністю заборонити» або «усім дозволити». Найімовірніше, одночасно посилюватимуться правила приватних майданчиків, модерація платформ і вимоги до індикаторів запису, які складніше обійти. Паралельно розвиватимуться окуляри без камер, а законодавці шукатимуть різницю між помітною зйомкою телефоном і прихованим записом за допомогою постійно носимого пристрою.