Втрати Близького Сходу мають особливе значення. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, наведеною Reuters, війна вивела з ладу понад 20% нафтопереробних потужностей регіону — із загальних 9,6 млн барелів на добу. Обсяги переробки в другому кварталі були приблизно на 2,9 млн барелів на добу нижчими за довоєнний рівень, а в третьому кварталі, як очікується, відставання становитиме близько 2,2 млн барелів.
Росія посилює дефіцит дизеля. Українські удари по російській енергетичній інфраструктурі знизили російську нафтопереробку приблизно до мінімуму за два десятиліття. Додатково заборона Росії на експорт дизеля забрала з міжнародного ринку значні обсяги одного з головних світових постачальників. Найбільше це позначається на Європі, Африці та Латинській Америці, де швидко замістити дизель складніше, ніж знайти альтернативні джерела сирої нафти.
Китай не поспішає закривати дефіцит. Китай має потенційно вільні потужності, але скоротив завантаження НПЗ та обмежив експорт нафтопродуктів. Тому наявна виробнича спроможність не перетворюється автоматично на доступний для світового ринку товар. У момент, коли Азії та іншим регіонам потрібні додаткові партії бензину й дизеля, один із найважливіших постачальників фактично зменшує свою роль.
Зазвичай дефіцит у певному регіоні компенсується імпортом з іншого. Цього разу механізм працює гірше: поставки з країн Перської затоки скоротилися через обмеження в Ормузькій протоці, а російський дизель став недоступним через пошкодження НПЗ та експортну заборону.
У результаті зменшуються морські перевезення нафтопродуктів і загальні обсяги експорту дизеля саме тоді, коли регіонам із дефіцитом потрібен додатковий імпорт. Це призводить до локальних нестач, ширших цінових розривів між регіонами та різкого подорожчання найближчих ф'ючерсних контрактів на бензин і дизель. За оцінкою МЕА, у липні експорт дизеля з Росії, Близького Сходу та великих азійських постачальників був на 1,3 млн барелів на добу нижчим, ніж роком раніше, — приблизно на п'яту частину морської торгівлі, про яку йдеться.
Найбільше в короткостроковій перспективі виграють американські нафтопереробники. Рекордні або близькі до рекордних маржі стимулюють їх працювати з дуже високим завантаженням і збільшувати експорт пального. Схожі переваги мають орієнтовані на експорт індійські НПЗ, зокрема великі підприємства, здатні швидко реагувати на регіональний дефіцит.
Проте навіть максимальне завантаження вцілілих заводів не може повністю компенсувати втрату близькосхідних і російських обсягів. Підприємства мають технічні межі, їм потрібні доступна сировина та надійна логістика. Додаткове виробництво у США чи Індії також не здатне саме по собі відкрити Ормузьку протоку або відновити пошкоджені НПЗ.
Подорожчання найпомітніше для бензину, дизеля та авіаційного пального:
Сезонний попит посилює проблему. Літній автомобільний сезон, підвищене споживання електроенергії під час спеки, а згодом і сезонний попит на дистиляти не дають запасам відновитися. Через це ф'ючерси на бензин і дизель зростають, а ціни на пальне дедалі сильніше відриваються від динаміки сирої нафти.
Запаси бензину й дизеля на ключових ринках перебувають поблизу багаторічних мінімумів. Очікується, що запаси бензину в Азії до кінця 2026 року залишатимуться нижчими за середній п'ятирічний рівень. За оцінкою Wood Mackenzie, вони можуть у середньому становити близько 197 млн барелів проти приблизно 207 млн барелів у першій половині року.
Низькі запаси означають, що ринок майже не має «подушки безпеки». Нова атака на НПЗ, аварія, перебій у судноплавстві, ураган або несподіване зростання попиту може швидко спричинити черговий стрибок цін.
Заплановане або введене в експлуатацію збільшення потужностей приблизно на 500 тис. барелів на добу може трохи послабити дефіцит, особливо якщо ці заводи вироблятимуть експортні обсяги середніх дистилятів, зокрема дизеля. Але швидкого повернення до нормального балансу воно не забезпечить.
Цей обсяг замалий порівняно з багатомільйонним скороченням доступних потужностей. Крім того, нові установки можуть не одразу вийти на повне завантаження, а додаткове виробництво не вирішує проблем із проходженням Ормузької протоки чи відновленням пошкоджених підприємств.
Відновлення ринку залежить не лише від доступності сирої нафти. Потрібні одночасно кілька змін: стабільне відновлення судноплавства на Близькому Сході, ремонт і запуск пошкоджених НПЗ, скасування російських експортних обмежень та збільшення китайського експорту нафтопродуктів.
Поки не відбудеться кілька таких подій одночасно й запаси не почнуть відновлюватися, маржі нафтопереробників можуть залишатися високими, а ціни на пальне — рухатися окремо від ціни сирої нафти. Система при цьому залишатиметься вразливою до будь-якого нового потрясіння.
Втрати Близького Сходу мають особливе значення. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, наведеною Reuters, війна вивела з ладу понад 20% нафтопереробних потужностей регіону — із загальних 9,6 млн барелів на добу. Обсяги переробки в другому кварталі були приблизно на 2,9 млн барелів на добу нижчими за довоєнний рівень, а в третьому кварталі, як очікується, відставання становитиме близько 2,2 млн барелів.
Росія посилює дефіцит дизеля. Українські удари по російській енергетичній інфраструктурі знизили російську нафтопереробку приблизно до мінімуму за два десятиліття. Додатково заборона Росії на експорт дизеля забрала з міжнародного ринку значні обсяги одного з головних світових постачальників. Найбільше це позначається на Європі, Африці та Латинській Америці, де швидко замістити дизель складніше, ніж знайти альтернативні джерела сирої нафти.
Китай не поспішає закривати дефіцит. Китай має потенційно вільні потужності, але скоротив завантаження НПЗ та обмежив експорт нафтопродуктів. Тому наявна виробнича спроможність не перетворюється автоматично на доступний для світового ринку товар. У момент, коли Азії та іншим регіонам потрібні додаткові партії бензину й дизеля, один із найважливіших постачальників фактично зменшує свою роль.
Зазвичай дефіцит у певному регіоні компенсується імпортом з іншого. Цього разу механізм працює гірше: поставки з країн Перської затоки скоротилися через обмеження в Ормузькій протоці, а російський дизель став недоступним через пошкодження НПЗ та експортну заборону.
У результаті зменшуються морські перевезення нафтопродуктів і загальні обсяги експорту дизеля саме тоді, коли регіонам із дефіцитом потрібен додатковий імпорт. Це призводить до локальних нестач, ширших цінових розривів між регіонами та різкого подорожчання найближчих ф'ючерсних контрактів на бензин і дизель. За оцінкою МЕА, у липні експорт дизеля з Росії, Близького Сходу та великих азійських постачальників був на 1,3 млн барелів на добу нижчим, ніж роком раніше, — приблизно на п'яту частину морської торгівлі, про яку йдеться.
Найбільше в короткостроковій перспективі виграють американські нафтопереробники. Рекордні або близькі до рекордних маржі стимулюють їх працювати з дуже високим завантаженням і збільшувати експорт пального. Схожі переваги мають орієнтовані на експорт індійські НПЗ, зокрема великі підприємства, здатні швидко реагувати на регіональний дефіцит.
Проте навіть максимальне завантаження вцілілих заводів не може повністю компенсувати втрату близькосхідних і російських обсягів. Підприємства мають технічні межі, їм потрібні доступна сировина та надійна логістика. Додаткове виробництво у США чи Індії також не здатне саме по собі відкрити Ормузьку протоку або відновити пошкоджені НПЗ.
Подорожчання найпомітніше для бензину, дизеля та авіаційного пального:
Сезонний попит посилює проблему. Літній автомобільний сезон, підвищене споживання електроенергії під час спеки, а згодом і сезонний попит на дистиляти не дають запасам відновитися. Через це ф'ючерси на бензин і дизель зростають, а ціни на пальне дедалі сильніше відриваються від динаміки сирої нафти.
Запаси бензину й дизеля на ключових ринках перебувають поблизу багаторічних мінімумів. Очікується, що запаси бензину в Азії до кінця 2026 року залишатимуться нижчими за середній п'ятирічний рівень. За оцінкою Wood Mackenzie, вони можуть у середньому становити близько 197 млн барелів проти приблизно 207 млн барелів у першій половині року.
Низькі запаси означають, що ринок майже не має «подушки безпеки». Нова атака на НПЗ, аварія, перебій у судноплавстві, ураган або несподіване зростання попиту може швидко спричинити черговий стрибок цін.
Заплановане або введене в експлуатацію збільшення потужностей приблизно на 500 тис. барелів на добу може трохи послабити дефіцит, особливо якщо ці заводи вироблятимуть експортні обсяги середніх дистилятів, зокрема дизеля. Але швидкого повернення до нормального балансу воно не забезпечить.
Цей обсяг замалий порівняно з багатомільйонним скороченням доступних потужностей. Крім того, нові установки можуть не одразу вийти на повне завантаження, а додаткове виробництво не вирішує проблем із проходженням Ормузької протоки чи відновленням пошкоджених підприємств.
Відновлення ринку залежить не лише від доступності сирої нафти. Потрібні одночасно кілька змін: стабільне відновлення судноплавства на Близькому Сході, ремонт і запуск пошкоджених НПЗ, скасування російських експортних обмежень та збільшення китайського експорту нафтопродуктів.
Поки не відбудеться кілька таких подій одночасно й запаси не почнуть відновлюватися, маржі нафтопереробників можуть залишатися високими, а ціни на пальне — рухатися окремо від ціни сирої нафти. Система при цьому залишатиметься вразливою до будь-якого нового потрясіння.