Паливна криза й бюджетні проблеми: що тисне на Путіна напередодні виборів у Держдуму

Саме побутова помітність паливної кризи робить її політично чутливою. Дефіцит безпосередньо зачіпає водіїв, фермерів, перевізників і підприємців — на відміну від показників бюджету, які для більшості громадян залишаються абстрактними. Повідомлялося про заходи з підтримання порядку на заправках і затримання людей після скарг або конфліктів. Однак надійних доказів загальнонаціонального розгортання Росгвардії спеціально для придушення протестів через нестачу пального немає.

Війна дорожчає для федерального центру й регіонів

Проблеми з пальним накладаються на погіршення бюджетної ситуації. Планові видатки та дефіцит федерального бюджету Росії на 2026 рік уже перевищують попередні розрахунки. За однією з наведених оцінок, дефіцит може становити 6,5 трлн рублів — приблизно 79 млрд доларів за вказаним курсом. Фінанси регіонів також слабшають через падіння надходжень від податку на прибуток і зростання соціальних витрат.

Водночас цифра про «3,3 трлн доларів регіонального боргу» не відповідає знайденим даним і, найімовірніше, є помилкою в одиницях або валюті. Йдеться про близько 3,3 трлн рублів регіонального боргу. Окремо повідомлялося, що сукупний дефіцит регіональних бюджетів у 2026 році може сягнути 1,9 трлн рублів. Федеральний центр намагається втримати регіони за допомогою списання частини бюджетних позик і відтермінування виплат.

Такі заходи зменшують негайний ризик фінансового колапсу, але не усувають причини проблеми. Регіони змушені оплачувати дедалі більшу частину витрат, пов’язаних із війною, підтримкою військовослужбовців та їхніх родин, одночасно скорочуючи інвестиційні можливості й фінансуючи соціальні програми.

Економіка наближається до стагнації

Після різкого зростання, пов’язаного з воєнними державними витратами, темпи розвитку російської економіки помітно сповільнилися. За даними Росстату, у першому кварталі 2026 року ВВП скоротився на 0,2% у річному вимірі, а в другому кварталі зріс на 1,3%. Це радше відповідає стану близькому до стагнації, ніж повноцінному відновленню. Водночас прогнози різняться, тому жодну конкретну оцінку річного зростання не варто сприймати як остаточну.

Воєнні видатки підтримують окремі галузі та статистичні показники, але водночас посилюють інфляційний, кредитний і кадровий тиск. Санкції, жорстка монетарна політика та атаки на критичну інфраструктуру додатково обмежують інвестиції й виробничі можливості.

Чому звільнення Андрія Клепача стало важливим сигналом

У серпні державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ звільнила свого головного економіста Андрія Клепача. Reuters із посиланням на двох співрозмовників, обізнаних із ситуацією, повідомило, що Клепач говорив про відставання Росії від Заходу та Китаю і про дедалі більшу економічну шкоду від війни. Інші публікації приписують йому попередження, що Росія не зможе виграти затяжну війну на виснаження та ризикує зіткнутися із соціальною кризою.

Клепач працював у ВЕБ.РФ 12 років, а його оцінки суперечили публічній лінії Кремля про стійкість економіки та здатність Росії витримати тривале протистояння. За повідомленнями медіа, рішення про його усунення могло бути ухвалене після «дзвінка згори», однак ВЕБ.РФ офіційно не назвав причину звільнення.

Найобережніший висновок полягає в тому, що Кремль посилює дисципліну повідомлень: публічна критика офіційного наративу про воєнну економіку стала неприйнятною. Це не доводить, що саме дефіцит пального, регіональні борги чи виборчі побоювання окремо спричинили звільнення Клепача. Але його історія показує межі дозволеної економічної дискусії.

Головна дилема перед виборами

Кремлю потрібно одночасно зберегти відчуття повсякденної стабільності до виборів і продовжувати фінансувати війну. Паливні черги, обмеження продажу та скорочення регіональних видатків роблять цю суперечність видимою для населення.

Потенційна нова мобілізація після голосування могла б частково зняти проблему нестачі людей у війську, але водночас посилила б дефіцит робочої сили, тривогу домогосподарств і соціальне напруження. Даних, достатніх для перевірки повідомлень про особисті побоювання Путіна щодо результатів виборів або планів післявиборчої мобілізації, наразі немає.

Тож найкраще підтверджений висновок інший: напередодні виборів російська влада змушена гасити одразу кілька криз — паливну, бюджетну та комунікаційну, — не допускаючи, щоб вони перетворилися на публічний доказ слабкості воєнної моделі.