Борг США перевищив $40 трлн: чому дорожчають позики у світі й чи наближається кредитна криза

Перевищення державним боргом США позначки $40 трлн не означає автоматичного початку глобальної кредитної кризи. Важливіше інше: Міністерству фінансів США доведеться й надалі випускати великі обсяги облігацій, тоді як інвестори вимагають вищої компенсації за інфляцію, геополітичну невизначеність і фіскальні ризики.

Ця комбінація підштовхує вгору довгострокову вартість державних запозичень — від США до Європи та Японії. Виникає ризик замкненого кола: вища дохідність збільшує виплати за відсотками, більші процентні витрати розширюють дефіцит, а зростання дефіциту вимагає нових запозичень.

Що сигналізує ринок облігацій

Найвиразніше напруження видно у сегменті довгострокових державних облігацій. Дохідність 30-річних казначейських облігацій США піднялася вище 5% — до найвищого рівня з 2007 року. У Японії вартість 10-річних запозичень наблизилася до 3% — рівня, якого не було близько трьох десятиліть. Довгострокові ставки в Німеччині та Франції також досягли максимумів за багато років.

Дохідність 30-річних французьких облігацій сягнула найвищого рівня з 2008 року, а аналогічний показник у Німеччині — найвищого з 2011-го. Це має значення далеко за межами державних бюджетів: дохідність суверенних облігацій впливає на іпотечні ставки, вартість кредитів для компаній і прибутковість, якої інвестори очікують від активів на фінансових ринках.

Ринок реагує не лише на саму суму американського боргу. На розпродаж облігацій також тиснуть побоювання щодо інфляції через дорожчу енергію, геополітичні ризики та перспективу тривалого періоду високих процентних ставок. Reuters повідомляв, що дохідність європейських облігацій зростала під час війни між США, Ізраїлем та Іраном: дорожча енергія посилила побоювання, що інфляція залишатиметься стійкою.

США: більший борг і дорожче його обслуговування

За даними Міністерства фінансів США, загальний державний борг країни становив близько $40,05 трлн — проти $19,4 трлн десятиліття тому. До цієї суми входять борги перед приватними та іноземними інвесторами, а також внутрішньодержавні зобов’язання. Приблизно $32,27 трлн припадало на борг, що перебував у власності населення, інвесторів та інших приватних власників, а близько $7,78 трлн — на внутрішньодержавні holdings.

Проблема не в тому, що США раптом втратили можливість позичати. Казначейські облігації залишаються одним із головних глобальних безпечних активів. Ризик полягає в іншому: постійні дефіцити потребують безперервного випуску нових облігацій, причому тепер їх доводиться розміщувати під значно вищі ставки, ніж в епоху наднизької вартості грошей.

Це може створити самопідсилювальний процес:

1. Великий дефіцит бюджету вимагає збільшення випуску казначейських облігацій.
2. Інвестори вимагають вищої дохідності, щоб поглинути додаткову пропозицію та компенсувати інфляційні або фіскальні ризики.
3. Вища дохідність збільшує процентні витрати уряду в міру рефінансування старого боргу.
4. Більші витрати на відсотки розширюють майбутні дефіцити, якщо видатки не скорочуються, а доходи не зростають.

Зазвичай такий процес розгортається поступово, а не спричиняє кризу за одну ніч. Проте він зменшує бюджетну гнучкість: урядам стає важче реагувати на рецесію, війну чи фінансовий шок без подальшого нарощування боргу.

Японія: попит на американські облігації слабшає, але масового виходу немає

Японія залишається найбільшим іноземним власником казначейських облігацій США. Водночас її вкладення скоротилися з $1,143 трлн у травні до $1,116 трлн у червні — приблизно на $26,4 млрд. У першому кварталі японські інвестори також продали чистими американські державні, агентські та муніципальні боргові папери на $29,6 млрд.

Зменшення японського попиту може посилювати тиск на ринок казначейських облігацій, адже Японія є важливим джерелом міжнародного капіталу. Однак падіння обсягів за один місяць або чисті продажі за квартал не свідчать про повну відмову від боргу США. Японські вкладення залишаються значними, а наявні дані не доводять, що саме продажі Японії є головною причиною глобального падіння цін на облігації.

Японія водночас переживає власне переоцінювання ризиків. Дохідність її 10-річних державних облігацій наблизилася до 3% — максимуму за три десятиліття, оскільки інвестори переглядають очікування щодо інфляції та процентних ставок.

Німеччина: більше державних видатків — більше пропозиції безпечних активів

Вартість запозичень Німеччини зросла, хоча її державні облігації й надалі вважаються еталонним безпечним активом єврозони. За даними LSEG, які цитує The Guardian, дохідність 10-річних німецьких облігацій піднялася до 3,2138% — найвищого рівня з 2011 року.

Частково це відображає глобальне зростання дохідності. Водночас плани Німеччини збільшити витрати на оборону та інвестиції означають і більший випуск боргових паперів. Такі видатки можуть підтримати економічну активність, але водночас збільшують пропозицію високорейтингових державних облігацій у момент, коли інвестори вже оцінюють, який обсяг суверенного боргу здатен поглинути ринок.

Політичний компроміс стає дедалі складнішим: фіскальне розширення може пом’якшити слабке зростання, але дорожчі запозичення роблять таку підтримку витратнішою та обмежують майбутні бюджети.

Велика Британія: борг майже £3 трлн і дедалі менше бюджетного простору

Державний борг Великої Британії наприкінці липня 2026 року залишався трохи нижчим за £3 трлн. За даними Управління національної статистики, у липні державний сектор позичив £1,8 млрд — на £700 млн більше, ніж за той самий місяць роком раніше, і на £2,3 млрд більше за прогноз Управління з бюджетної відповідальності.

За перші чотири місяці фінансового року 2026–2027 обсяг запозичень досяг £56,7 млрд. Окремі дані свідчать, що витрати на соціальні виплати в липні були на £2 млрд вищими, ніж роком раніше.

Додатковий тиск створює обслуговування боргу. Міністерство фінансів Великої Британії повідомило, що витрати на сплату відсотків перевищували £100 млрд і у 2023–2024, і у 2024–2025 фінансових роках. Це еквівалентно приблизно £1 із кожних £10 державних видатків. Така ситуація не означає неминучої втрати довіри ринку, але показує, чому зростання дохідності британських облігацій швидко звужує бюджетний простір країни.

Франція: найпомітніша політико-фіскальна вразливість Європи

Франція стикається з більш специфічним ризиком, ніж Німеччина: великий борг і політична фрагментація ускладнюють скорочення дефіциту. Державний борг країни становить близько €3,5 трлн, а витрати на його обслуговування, за прогнозами, можуть наблизитися до €100 млрд до 2029 року.

Дохідність французьких 10-річних облігацій наблизилася до 4%, а процентні виплати в першій половині року зросли на 19% проти аналогічного періоду роком раніше — до €34,5 млрд.

Небезпека полягає в так званому ефекті снігової кулі: якщо середня ставка за державним боргом залишається вищою за темпи економічного зростання, співвідношення боргу до розміру економіки може збільшуватися навіть без нового різкого шоку видатків. Тому інвестори вимагають від Франції вищу премію за ризик, ніж від інших великих держав єврозони.

Це серйозна проблема довіри та рефінансування, але вона ще не є загальним замороженням фінансування єврозони. Наразі Франція залишається головним політичним і фіскальним ризиком у процесі переоцінювання європейського боргу.

Чому рефінансування стало особливо важливим

У період наднизьких ставок уряди випустили значні обсяги боргу. Коли ці облігації погашаються, їх потрібно замінювати новими — уже з вищими купонними виплатами. Перехід відбувається поступово, однак кожен цикл рефінансування може підвищувати середню вартість обслуговування всього боргового портфеля.

Дорожча енергія ускладнює ситуацію. Якщо енергетичний шок підтримуватиме інфляцію, центральні банки матимуть менше простору для зниження ставок. Урядам доведеться довше рефінансувати борги під високі відсотки, а слабше економічне зростання може зменшити податкові надходження.

Той самий механізм впливає на компанії та домогосподарства. Державні облігації є орієнтиром для приватних запозичень, тому вища суверенна дохідність здорожчує фінансування в усій економіці та може стримувати інвестиції.

Чи неминуча глобальна боргова криза?

Наявні дані свідчать радше про тривалий період фінансового тиску, ніж про те, що глобальна кредитна криза вже почалася. Суверенні кризи залежать не просто від того, чи перетнув борг певний поріг. Вирішальним є питання, чи здатна держава й надалі стабільно фінансувати свої зобов’язання.

Європа також має інституційні запобіжники, яких не існувало в такій формі під час боргової кризи 2010–2012 років. Аналітики називають захисні механізми єврозони важливою причиною, чому зростання дохідності не означає автоматично ні суверенного дефолту, ні системного розриву фінансування.

Найімовірніший короткостроковий сценарій менш драматичний, але економічно відчутний: високі довгострокові ставки, більші виплати за боргом, менший простір для бюджетної політики та слабше зростання. Позначка $40 трлн для боргу США посилює цей тиск, оскільки нагадує про майбутні масштаби пропозиції казначейських облігацій. А реакція ринку показує: інвестори дедалі чіткіше розрізняють уряди з більшою та меншою фіскальною довірою.