Росія посилила лідерство на ринку минтая в ЄС, а рибні санкції залишилися за бортом

Поставки зі США та Китаю скоротилися

Посилення російських позицій відбулося на тлі ослаблення конкурентів:

• США: імпорт до ЄС скоротився на 15%, до 46 тис. тонн, а його вартість — на 10%, до $178 млн.
• Китай: поставки зменшилися на 15%, до 19 тис. тонн, тоді як загальна вартість залишилася на рівні $62 млн.

Отже, Росії не знадобилося різко нарощувати тоннаж, щоб збільшити свою присутність. Її частка зросла завдяки поєднанню помірного приросту власних поставок і падіння імпорту від конкурентів. Для європейських покупців це означало ще більшу залежність від російського минтая — саме тоді, коли ЄС намагався посилити санкційний тиск на Москву.

Російський експорт до ЄС не обмежувався минтаєм

Минтай був найбільшою категорією в наведеній статистиці, однак Росія також постачала до Євросоюзу інші види білої риби та морепродуктів:

• 5,2 тис. тонн замороженої тріски на $47,7 млн;
• 5,3 тис. тонн замороженого філе тріски на $63,4 млн;
• 4,7 тис. тонн сурімі на $10,2 млн.

Загалом у січні–червні 2026 року експорт усіх зазначених категорій російської риби до ЄС досяг 94 тис. тонн на суму $417 млн.

Місячна статистика також свідчила про збереження доступу до європейського ринку. У червні поставки російської риби до ЄС становили €74,9 млн — у 1,7 раза більше, ніж у травні, і це був найвищий місячний показник із листопада 2024 року. Найбільшу частину імпорту становили філе та м’ясо риби.

Паралельно Росія нарощувала експорт морепродуктів до Китаю. У першій половині 2026 року він сягнув 723 тис. тонн на $2,33 млрд, збільшившись у річному вимірі на 14% за обсягом і на 52% за вартістю.

Тріска подорожчала на тлі обмеженої пропозиції

Середні російські експортні ціни зросли на 40% для замороженої тріски та на 30% для філе тріски. Одним із зазначених чинників стало скорочення на 16% загального допустимого вилову атлантичної тріски в Баренцевому морі на 2026 рік — до 285 тис. тонн. Квота Росії становила 136 тис. тонн.

Зменшення ліміту вилову не пояснює автоматично всі зміни цін, але створює очевидне обмеження пропозиції. Для переробників, які використовують тріску як сировину, це означає вищі закупівельні витрати й більші ризики у разі раптової зміни постачальника.

Чому рибні санкції вилучили з 21-го пакета

Представляючи проєкт 21-го пакета санкцій, Європейська комісія назвала рибальство одним із останніх великих секторів російської економіки, які досі не були охоплені суттєвими обмеженнями. Пропозиція передбачала обмеження для окремих видів риби та повну заборону для інших, зокрема тріски.

Однак перед ухваленням пакета посли країн ЄС вилучили з нього рибні заходи. Проти обмежень виступили, зокрема, Німеччина, Польща та Португалія.

Заперечення були пов’язані з уразливістю ланцюгів постачання. Німецькі та польські переробники значною мірою залежать від минтая, а Португалія має високий попит на тріску та потужності з її переробки. Раптова заборона могла б підвищити вартість сировини, порушити роботу підприємств, поставити під тиск зайнятість і спричинити подорожчання продуктів харчування.

Це не означало відмови ЄС від загальної санкційної політики. Радше ситуація показала, наскільки складно обмежити категорію товарів, коли європейські переробники та споживачі все ще залежать від усталених потоків постачання. У 2022 році ЄС уже заборонив імпорт російської ікри, але тріска та минтай залишалися комерційно важливими товарами.

Санкції зіткнулися із залежністю від постачання

Дані за перше півріччя демонструють суперечність, із якою зіткнулася європейська політика. Російський експорт філе минтая до ЄС зріс до 66 тис. тонн, тоді як поставки зі США та Китаю скоротилися. Загальний експорт російської риби за наведеними категоріями досяг $417 млн. За таких умов повна заборона ставала економічно чутливішою, особливо якщо альтернативні постачальники не могли швидко наростити обсяги.

Наведені цифри дають підстави для обережного висновку: Росія посилила позиції завдяки одночасному зростанню поставок, швидшому збільшенню їхньої вартості та скороченню пропозиції конкурентів. Паралельно дорожчання тріски й зниження лімітів вилову підкреслили тиск на європейських покупців і переробників.

Водночас надані джерела не підтверджують незалежно конкретні твердження про роль компаній Norebo та Murman Seafood Company, а також не засвідчують заяву, що російська продукція займає приблизно третину ринку ЄС. Без додаткових доказів ці цифри не слід вважати встановленими фактами.