KN-30 — західне позначення північнокорейської ракети Hwasong-11C, яку також називають Hwasong-11Da. Вона належить до сімейства Hwasong-11, до якого входять KN-23 і KN-24, але описується як збільшена балістична ракета малої дальності.
Ракета має мобільне наземне базування та твердопаливний двигун. Твердопаливна силова установка дає змогу швидше підготувати ракету до запуску порівняно із системами, які потребують заправлення рідким паливом.
Оприлюднені характеристики потребують обережного трактування:
Поєднання мобільності, балістичної траєкторії та потенційно великої бойової частини може мати практичне значення для російських ударів. Проте наразі невідомо, скільки саме KN-30 передали Росії, чи включили їх до запланованого підрозділу у Воронежі та чи використовували ці ракети в бойових діях.
У доступних оцінках головний компроміс описують як перевагу у вазі бойової частини на тлі нижчої точності. Українські та відкриті джерела характеризували північнокорейські балістичні ракети як менш точні за російські Iskander-M.
В одній з оцінок точність Iskander-M визначали приблизно у 5–20 метрів, тоді як KN-23, за повідомленнями, в окремих випадках відхилялися від цілі на сотні метрів або навіть більше. Однак це оцінки щодо інших північнокорейських ракет, а не результати незалежного випробування точності саме KN-30.
Заявлена бойова частина KN-30 — до 2,5 тонни — була б істотно більшою за типову оцінку бойового навантаження російської ракети Iskander-M. Але оскільки цифра щодо KN-30 походить із заяв Північної Кореї, її реальні можливості на полі бою залишаються невизначеними.
Також немає підтверджень, що саме KN-30 уже запускали по Україні. Натомість раніше було зафіксовано застосування російськими військами північнокорейських KN-23 разом із російськими ракетами. Це не доводить використання KN-30.
За даними українських посадовців, до складу нового формування можуть увійти близько 90 північнокорейських військовослужбовців. Підрозділ планують включити до 112-ї ракетної бригади Росії. Йому можуть передати шість пускових машин і до 120 балістичних ракет.
Воронезька область має важливе розташування для ударів по Україні. Звідти північнокорейські системи, за оцінками, можуть діставати цілей у Сумській, Харківській, Чернігівській, Полтавській, Київській, Дніпропетровській і Запорізькій областях.
Якщо цей план реалізують, йтиметься не просто про склад імпортованих боєприпасів. Північнокорейський персонал може бути залучений до експлуатації, технічного обслуговування або підготовки розрахунків, тоді як самі системи діятимуть у межах російської бригади. Точна структура командування та остаточний склад підрозділу у відкритих джерелах не підтверджені.
Повідомлення про KN-30 з’явилися на тлі масштабної російської ракетно-дронової атаки на Київ і прилеглі райони. Reuters повідомляв про 17 загиблих і понад 40 поранених. За даними української влади, Росія застосувала крилаті, балістичні та гіперзвукові ракети, а також 168 безпілотників.
Ця атака продемонструвала тиск, який створює російська комбінована система ударів, але не підтвердила використання KN-30. За наданими матеріалами, Росія регулярно накопичує ракети протягом кількох днів, а потім поєднує балістичні та крилаті ракети з великими хвилями дронів, намагаючись перевантажити українську протиповітряну оборону.
Окремо ГУР оцінювало, що станом на серпень 2026 року Росія зберігала значні запаси різних ракетних систем:
За тією ж оцінкою, російська промисловість здатна виробляти понад 200 крилатих і балістичних ракет на місяць. Інші повідомлення з посиланням на ГУР вказували, що основні лінії виробництва виконують плани приблизно на 110–120%.
Ці дані свідчать, що поставки з Північної Кореї можуть доповнювати, а не замінювати власне виробництво та наявні російські запаси. Імпортовані ракети дають Москві змогу берегти частину власних систем, збільшувати доступний парк пускових установок або підтримувати масштабніші удари протягом тривалішого часу.
Найважливіша зміна може бути не лише в кількості ракет, а в організації їхнього застосування. За повідомленнями української розвідки, Північна Корея передає Росії не тільки боєприпаси, а й пускові системи та персонал, який може бути інтегрований до російської ракетної бригади.
Якщо описаний формат буде реалізовано, Росія отримає додаткову балістичну спроможність і зможе створити більше навантаження на українську протиповітряну оборону в північних, центральних і східних областях.
Водночас загрозу не варто перебільшувати. Загальна кількість KN-30 залишається невідомою, заявлені дальність і маса бойової частини не мають незалежного підтвердження, а факт застосування цього типу ракет по Україні наразі не встановлений.
Однак сама поява KN-30 у російському арсеналі, якщо оцінка ГУР правильна, вказує на новий рівень партнерства Москви та Пхеньяна — від передачі озброєнь до потенційно спільної експлуатації ракетних підрозділів у війні проти України.