Зернова війна в Чорному морі підвищує ціни на пшеницю та загострює ризики для продовольчої безпеки

Такі шляхи зменшують залежність від небезпечного морського коридору, але мають меншу пропускну здатність і часто є дорожчими або повільнішими за глибоководний експорт. Міністерство аграрної політики України заявляло, що альтернативні маршрути вийдуть на необхідну потужність не раніше кінця серпня й зможуть перевезти лише близько половини обсягів, які зазвичай проходили через порти Чорного моря.

Тимчасова зупинка судноплавства тому може перетворитися на сезонну кризу: за вагони, прикордонні переходи, автотранспорт, баржі та складські потужності одночасно конкуруватимуть десятки партій зерна.

Наявні дані не дають змоги надійно порахувати, скільки зерна буде назавжди втрачено для світового ринку. Натомість уже зрозуміліші наслідки затримок і перенаправлення: вантажі прибувають пізніше, дорожчають страхування та фрахт, а покупцям доводиться шукати зерно в регіонах, розташованих далі від кінцевого ринку.

Чому дорожчає пшениця

Ф'ючерси на пшеницю в Чикаго до 20 серпня зросли більш ніж на 17% від початку липня, повідомляв Reuters. Лише 12 серпня, після удару по Новоросійську, котирування піднялися приблизно на 3%, оскільки трейдери оцінювали ризик одночасного скорочення російських та українських поставок.

Зросли й фізичні експортні ціни альтернативних постачальників. У звіті від 19 серпня Міністерство сільського господарства США пов'язало підвищення американських експортних пропозицій із дорожчими ф'ючерсами та волатильністю через перебої в чорноморській торгівлі. За місяць:

• Hard Red Winter подорожчала на 26 доларів — до 321 долара за тонну;
• Soft Red Winter — на 13 доларів, до 268 доларів за тонну;
• Hard Red Spring — на 24 долари, до 301 долара за тонну.

Австралійську пшеницю для поставок в Азію 20 серпня оцінювали приблизно у 315–320 доларів за тонну. Ще 31 липня S&P Global Commodity Insights оцінював австралійську Premium White у 289 доларів за тонну — на 18 доларів вище, ніж на початку місяця.

Ці показники не можна порівнювати напряму: відрізняються вміст білка, якість зерна, пункт доставки, фрахт і умови контракту. Проте напрямок зміни зрозумілий: коли чорноморське зерно складніше завантажити або застрахувати, покупці платять більше за надійніші альтернативи — і за їх доставку.

Азійські імпортери шукають нові партії

За повідомленнями, затримані літні закупівлі пшениці для азійських країн становлять близько 2–2,5 млн тонн. В одному з матеріалів зазначалося, що це може дорівнювати 30–50% потреб окремих млинів, але надійної частки всіх азійських закупівель, які опинилися під загрозою, доступні дані не підтверджують.

Індонезія, за повідомленнями, шукала заміну в Австралії, Аргентині та Румунії після того, як ризику зазнали близько 600 тис. тонн пшениці, законтрактованої в Чорноморському регіоні. У матеріалах також згадуються Бангладеш, Таїланд і В'єтнам, однак джерела не дають змоги точно визначити їхню поточну залежність від російських та українських поставок.

Покупці звертаються до США, Австралії, Аргентини та інших країн походження. Диверсифікація може запобігти негайному фізичному дефіциту зерна, але не усуває цінового шоку. Довші морські маршрути, нестача суден, дорожче страхування від воєнних ризиків і додаткові фінансові витрати підвищують кінцеву ціну поставки.

Єгипет та Індонезія особливо вразливі

Єгипет та Індонезія прямо називаються серед великих покупців, для яких скорочення чорноморських поставок створює найбільші продовольчі ризики. За окремим повідомленням, у першій половині 2026 року понад чотири п'ятих імпорту пшениці Єгипту припадало на Росію та Україну. Це періодична оцінка, а не постійний показник залежності країни.

Наявні матеріали не дають підстав називати точні актуальні частки чорноморського зерна для Алжиру, Бангладешу, Йорданії, Таїланду чи В'єтнаму. Їхні витрати та строки поставок можуть зрости, але реальна вразливість залежить від запасів, часу закупівель, внутрішнього виробництва, контрактів із постачальниками та державної політики.

Для споживача перший наслідок зазвичай не виглядає як порожні полиці. Уряди, борошномели та трейдери можуть використати запаси, відкласти закупівлі, змінити країну походження або взяти частину подорожчання на себе. Тиск посилюється, якщо перебої тривають кілька закупівельних циклів поспіль, запаси скорочуються, а бюджетні можливості для субсидій обмежені.

Пропозиція про захист судноплавства не зняла загрози

На тлі атак на торговельні судна та порти Київ через посередника запропонував Росії взаємно припинити удари по цивільних цілях у Чорному морі. Москва відкинула ідею обмеженого перемир'я або мораторію, залишивши комерційне судноплавство під загрозою подальшої ескалації.

Без дієвої домовленості про безпеку судновласники та страховики змушені враховувати в кожному рейсі ризик пошкодження, затримки або відмови від маршруту. Навіть технічно відкритий порт має обмежену цінність, якщо судно не може отримати доступне страхове покриття або екіпаж не готовий заходити в небезпечну зону.

Що буде, якщо одночасно постраждають російський і український експорт

Найбільший глобальний ризик — тривале порушення роботи обох експортних систем. Українські порти вже обмежені російськими ударами, а атака на Новоросійськ показала, що вразливими є й російські термінали.

Якщо перебої з обох боків триватимуть, імпортерам доведеться звертатися до меншого кола постачальників у момент, коли одночасно зростають витрати на фрахт, страхування та фінансування. Це може підняти ціни на пшеницю, борошно й хліб із певною затримкою.

Масштаб наслідків залежатиме від тривалості простоїв, обсягів запасів, здатності альтернативних портів прийняти вантажі та швидкості, з якою покупці знайдуть судна й страхове покриття.

Окреме закриття або серйозне порушення роботи Ормузької протоки додало б енергетичний і транспортний шок. Дорожче паливо та фрахт зробили б альтернативне зерно ще дорожчим і могли б обмежити можливості країн із низькими доходами фінансувати програми продовольчих субсидій. Водночас доступні дані не дають змоги точно оцінити майбутню продовольчу інфляцію чи масштаби гострої продовольчої небезпеки: вони значною мірою залежатимуть від тривалості та географії перебоїв.

Висновок

Атаки в Чорному морі ще не доводять наявності фіксованого глобального дефіциту зерна, який можна виміряти остаточно втраченими тоннами. Проте вони вже спричинили логістичний і ризиковий шок у розпал жнив.

Український експорт різко скоротився, російські термінали також зазнали тимчасового удару, альтернативні маршрути не можуть швидко замінити морські обсяги, а покупці платять більше за поставки з віддаленіших регіонів.

Якщо перебої залишаться короткочасними, запаси та альтернативні постачальники можуть обмежити збитки. Якщо ж атаки на порти, судна й ключові морські вузли триватимуть, світовий ринок зіткнеться з довшою проблемою: дорожчим імпортом пшениці, більшим тиском на бюджети країн-імпортерів і вищою вразливістю населення, яке залежить від доступного хліба.