Окремо розширено субсидування відсотків за особистими споживчими кредитами. Програма охоплює підтверджені витрати на товари та послуги, зокрема автомобілі, догляд за літніми людьми, освіту, культуру, туризм і облаштування житла; кредитні картки в початковій версії цієї програми не враховувалися.

Підтримку також спрямовано на підприємства у восьми галузях споживчих послуг, серед яких харчування та туризм. Для відповідних позик передбачена субсидія в розмірі одного відсоткового пункту, а граничний обсяг кредиту для одного підприємства, на який може поширюватися така підтримка, було збільшено з 1 млн до 10 млн юанів.

За даними китайської влади, шість попередніх заходів — чотири для інвестицій і два для споживання — вже забезпечили понад 20 трлн юанів нового кредитування відповідних секторів у січні–липні. Додатково передбачено 187,5 млрд юанів на програми обміну старих споживчих товарів на нові та прискорення видатків на інфраструктуру.

Чому Пекін посилює підтримку саме тепер

Свіжі дані показали, що відновлення китайської економіки втрачає темп. У липні промислове виробництво зросло на 4,5% у річному вимірі — менше за очікувані аналітиками 4,8%. Роздрібні продажі збільшилися лише на 0,6%, тоді як прогноз передбачав зростання на 1,5%. Інвестиції в основний капітал за перші сім місяців року скоротилися на 6,7%.

У другому кварталі ВВП Китаю зріс на 4,3% рік до року — це найслабший результат більш ніж за три роки та нижче за нижню межу офіційного цільового діапазону на весь рік у 4,5–5%. Слабкий попит домогосподарств контрастує з відносно стійкішими виробництвом і експортом.

Саме тому уряд намагається перенести частину імпульсу від виробництва й зовнішньої торгівлі до внутрішнього споживання. Зниження вартості кредиту має стимулювати витрати домогосподарств, а субсидії для компаній сфери послуг — підтримати ресторани, туристичний бізнес та інші галузі, найбільш залежні від споживчої активності.

Чому Китай не обирає великий пакет стимулів

Пекін прагне підтримати економіку, не повертаючись до моделі, у якій зростання значною мірою забезпечували нерухомість, місцеві інфраструктурні проєкти та швидке нарощування кредитування. Такий підхід може швидко підняти показники, але водночас збільшує боргові й фінансові ризики.

Паралельно центральна влада проводить реорганізацію прихованих зобов’язань місцевих урядів. Програма обміну боргів обсягом 10 трлн юанів має перевести дорожчі позабалансові зобов’язання у дешевші та довгострокові муніципальні облігації. Пекін також поставив за мету ліквідувати місцеві фінансові інструменти — LGFV, спеціальні компанії, через які місцева влада залучала кошти поза офіційними бюджетами, — до середини 2027 року. Це обмежує готовність уряду заохочувати нову хвилю місцевих запозичень.

Є й пряме бюджетне обмеження. На 2026 рік заплановано дефіцит на рівні близько 4% ВВП, або 5,89 трлн юанів, а ліміт нових спеціальних облігацій місцевих урядів становить 4,4 трлн юанів.

За таких умов субсидування відсотків і програми trade-in можуть створювати попит із меншим негайним навантаженням на бюджет, ніж універсальні виплати населенню або новий масштабний інфраструктурний пакет. Частина механізму передається через банки, а бюджет компенсує лише визначену частину вартості кредиту.

Стимулювання має поєднуватися з реформами

Китайська влада заявляє про намір провести фіскальні та податкові реформи до 2030 року й не допустити появи нового прихованого боргу місцевих урядів. Це свідчить, що йдеться не просто про спробу змусити місцеву владу витрачати більше, а про пошук стійкішої моделі розподілу фінансових ресурсів між центром і регіонами.

Тому центральна бюджетна підтримка, споживчі субсидії, кредитування через банки та політичні банки, а також прискорення вже затверджених інфраструктурних проєктів краще узгоджуються з поточним курсом, ніж безконтрольне стимулювання за принципом «витратити будь-якою ціною».

Чи буде нова хвиля підтримки

Поки що масштаб і точні строки можливого додаткового пакета не визначені. Сильне високотехнологічне виробництво та експорт, якому допомагає глобальний попит на інфраструктуру для штучного інтелекту, дають Пекіну певний запас міцності й зменшують необхідність негайно оголошувати масштабну програму.

Однак експорт і промислове виробництво не усувають слабкість споживання домогосподарств, приватних інвестицій і доходів місцевих бюджетів, пов’язаних із ринком нерухомості. Тож нинішні рішення демонструють готовність влади реагувати, але не означають повернення до «великого вибуху» у фіскальній політиці. Подальші кроки, ймовірно, залежатимуть від того, чи погіршаться показники внутрішнього попиту в найближчі місяці.

Окремо розширено субсидування відсотків за особистими споживчими кредитами. Програма охоплює підтверджені витрати на товари та послуги, зокрема автомобілі, догляд за літніми людьми, освіту, культуру, туризм і облаштування житла; кредитні картки в початковій версії цієї програми не враховувалися.

Підтримку також спрямовано на підприємства у восьми галузях споживчих послуг, серед яких харчування та туризм. Для відповідних позик передбачена субсидія в розмірі одного відсоткового пункту, а граничний обсяг кредиту для одного підприємства, на який може поширюватися така підтримка, було збільшено з 1 млн до 10 млн юанів.

За даними китайської влади, шість попередніх заходів — чотири для інвестицій і два для споживання — вже забезпечили понад 20 трлн юанів нового кредитування відповідних секторів у січні–липні. Додатково передбачено 187,5 млрд юанів на програми обміну старих споживчих товарів на нові та прискорення видатків на інфраструктуру.

Чому Пекін посилює підтримку саме тепер

Свіжі дані показали, що відновлення китайської економіки втрачає темп. У липні промислове виробництво зросло на 4,5% у річному вимірі — менше за очікувані аналітиками 4,8%. Роздрібні продажі збільшилися лише на 0,6%, тоді як прогноз передбачав зростання на 1,5%. Інвестиції в основний капітал за перші сім місяців року скоротилися на 6,7%.

У другому кварталі ВВП Китаю зріс на 4,3% рік до року — це найслабший результат більш ніж за три роки та нижче за нижню межу офіційного цільового діапазону на весь рік у 4,5–5%. Слабкий попит домогосподарств контрастує з відносно стійкішими виробництвом і експортом.

Саме тому уряд намагається перенести частину імпульсу від виробництва й зовнішньої торгівлі до внутрішнього споживання. Зниження вартості кредиту має стимулювати витрати домогосподарств, а субсидії для компаній сфери послуг — підтримати ресторани, туристичний бізнес та інші галузі, найбільш залежні від споживчої активності.

Чому Китай не обирає великий пакет стимулів

Пекін прагне підтримати економіку, не повертаючись до моделі, у якій зростання значною мірою забезпечували нерухомість, місцеві інфраструктурні проєкти та швидке нарощування кредитування. Такий підхід може швидко підняти показники, але водночас збільшує боргові й фінансові ризики.

Паралельно центральна влада проводить реорганізацію прихованих зобов’язань місцевих урядів. Програма обміну боргів обсягом 10 трлн юанів має перевести дорожчі позабалансові зобов’язання у дешевші та довгострокові муніципальні облігації. Пекін також поставив за мету ліквідувати місцеві фінансові інструменти — LGFV, спеціальні компанії, через які місцева влада залучала кошти поза офіційними бюджетами, — до середини 2027 року. Це обмежує готовність уряду заохочувати нову хвилю місцевих запозичень.

Є й пряме бюджетне обмеження. На 2026 рік заплановано дефіцит на рівні близько 4% ВВП, або 5,89 трлн юанів, а ліміт нових спеціальних облігацій місцевих урядів становить 4,4 трлн юанів.

За таких умов субсидування відсотків і програми trade-in можуть створювати попит із меншим негайним навантаженням на бюджет, ніж універсальні виплати населенню або новий масштабний інфраструктурний пакет. Частина механізму передається через банки, а бюджет компенсує лише визначену частину вартості кредиту.

Стимулювання має поєднуватися з реформами

Китайська влада заявляє про намір провести фіскальні та податкові реформи до 2030 року й не допустити появи нового прихованого боргу місцевих урядів. Це свідчить, що йдеться не просто про спробу змусити місцеву владу витрачати більше, а про пошук стійкішої моделі розподілу фінансових ресурсів між центром і регіонами.

Тому центральна бюджетна підтримка, споживчі субсидії, кредитування через банки та політичні банки, а також прискорення вже затверджених інфраструктурних проєктів краще узгоджуються з поточним курсом, ніж безконтрольне стимулювання за принципом «витратити будь-якою ціною».

Чи буде нова хвиля підтримки

Поки що масштаб і точні строки можливого додаткового пакета не визначені. Сильне високотехнологічне виробництво та експорт, якому допомагає глобальний попит на інфраструктуру для штучного інтелекту, дають Пекіну певний запас міцності й зменшують необхідність негайно оголошувати масштабну програму.

Однак експорт і промислове виробництво не усувають слабкість споживання домогосподарств, приватних інвестицій і доходів місцевих бюджетів, пов’язаних із ринком нерухомості. Тож нинішні рішення демонструють готовність влади реагувати, але не означають повернення до «великого вибуху» у фіскальній політиці. Подальші кроки, ймовірно, залежатимуть від того, чи погіршаться показники внутрішнього попиту в найближчі місяці.