Торішнє рішення зачепило Аббаса та близько 80 інших палестинських посадовців, які планували приїхати на засідання Генасамблеї в Нью-Йорку. Водночас Держдепартамент повідомив, що дипломати, які працюють у палестинській місії при ООН, можуть отримати спеціальні винятки. Це дало місії змогу продовжити роботу, хоча високопоставлених представників Палестинської адміністрації фактично усунули від особистої участі у заходах найвищого рівня.
Палестинська адміністрація засудила рішення та заявила, що воно порушує міжнародне право й Угоду про штаб-квартиру ООН 1947 року.
Через неможливість Аббаса приїхати до США Генеральній асамблеї довелося шукати окремий процедурний вихід. 19 вересня 2025 року вона ухвалила резолюцію, яка дозволила Палестині взяти участь у дебатах дистанційно — через попередньо записане звернення президента або відеоконференцію. Рішення підтримали 145 держав, п’ять проголосували проти, ще шість утрималися. США та Ізраїль були серед тих, хто голосував проти.
У результаті Аббас звернувся до Генасамблеї дистанційно з Рамалли, а не особисто з трибуни ООН у Нью-Йорку.
За повідомленнями, Аббас попросив президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана переконати Дональда Трампа змінити рішення Вашингтона. Туреччина є помітним дипломатичним прихильником участі Палестини в міжнародних структурах, а Ердоган підтримує прямий канал зв’язку з Трампом.
Повідомляється, що Ердоган порушив це питання під час розмови з президентом США. Однак Вашингтон не продемонстрував готовності скасувати заплановане обмеження.
Окремого публічного пояснення США щодо того, чому дипломатичне звернення не спрацювало, у доступних матеріалах немає. Водночас вони свідчать, що адміністрація зберегла базову позицію, яка призвела до візових обмежень 2025 року.
Ключове питання — чи може США як країна-господар ООН не пустити палестинських представників, які прямують до штаб-квартири організації, і водночас не порушити Угоду про штаб-квартиру ООН 1947 року.
Палестинські посадовці та експерти ООН наполягають, що угода зобов’язує Сполучені Штати не створювати перешкод для поїздок представників до району штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Експерти ООН окремо закликали Вашингтон видавати візи палестинським лідерам, посилаючись на положення угоди про доступ.
США тлумачать ситуацію інакше. Вашингтон заявляє, що має право застосовувати візові, безпекові, антитерористичні та зовнішньополітичні обмеження навіть щодо поїздок, пов’язаних із роботою в ООН.
Тому заборона перетворилася на серйозну дипломатичну й юридичну суперечку. Сам факт відмови у візі не дає остаточної відповіді, яка саме інтерпретація — американська чи палестинська й оонівська — відповідає міжнародному праву.
Якщо Аббас не зможе приїхати до Нью-Йорка, Генеральній асамблеї, ймовірно, знову доведеться ухвалювати окреме процедурне рішення. Воно може дозволити Палестині передати попередньо записане звернення або забезпечити виступ президента в прямому ефірі через відеозв’язок.
Однак резолюція 2025 року стосувалася участі Палестини у 80-й сесії Генеральної асамблеї. Її не слід автоматично вважати постійним дозволом для наступних сесій.
Торішній прецедент показав: американська заборона на в’їзд може позбавити Аббаса можливості виступити особисто, але Генеральна асамблея здатна створити окремий механізм, щоб Палестина все ж була представлена в дебатах. Чи повториться це у 2026 році, залежатиме від рішення самої асамблеї та від того, чи змінить Вашингтон позицію до вересневого засідання.
Суперечка навколо Аббаса є частиною ширшої політики США. Президентська прокламація № 10998, чинна з 1 січня 2026 року, повністю або частково призупинила в’їзд і видачу віз громадянам 39 країн, а також людям, які подають документи для поїздки за посвідченнями, виданими або схваленими Палестинською адміністрацією.
За повідомленнями, правила передбачають обмежені винятки для палестинських посадовців, пов’язаних із палестинською місією при ООН у Нью-Йорку. Це дає постійній місії можливість працювати, але не гарантує доступу для керівництва Палестинської адміністрації чи тимчасових делегацій, які приїздять на заходи високого рівня.
Отже, йдеться не лише про плани однієї посадової особи щодо поїздки. Конфлікт охоплює одразу кілька питань: межі американських імміграційних і безпекових повноважень, дипломатичну політику Палестинської адміністрації та обов’язок країни-господаря сприяти доступу представників до штаб-квартири ООН.