Економічний ефект уже помітний, хоча різні оцінки описують його по-різному. Віцепрем’єр Росії Олексій Оверчук заявив, що торгівля між Росією та Вірменією скоротилася приблизно на дві третини порівняно з 2025 роком і надалі падатиме. За даними Вірменії за січень—червень, двостороння торгівля зменшилася на 20,9% у річному вимірі — з 3,326 мільярда до 2,63 мільярда доларів.
Ці цифри не обов’язково суперечать одна одній: перша є ширшою оцінкою динаміки 2026 року, тоді як друга стосується лише першого півріччя. Разом вони свідчать про різке погіршення торговельних відносин, а не про одну остаточну оцінку наслідків за весь рік.
Для Москви обмеження демонструють, що Росія все ще може карати вірменських експортерів. Для Єревана вони водночас оголюють ризики залежності від одного домінантного ринку — і дають бізнесу додатковий стимул переорієнтовувати торгівлю.
У першій половині 2026 року експорт Вірменії до країн ЄС сягнув 516 мільйонів доларів — на 80% більше, ніж 287 мільйонів доларів за аналогічний період 2025 року. Зростання відбулося одночасно з поступовим обмеженням Росією імпорту вірменських фруктів, овочів, зелені, квітів, мінеральної води, алкоголю, молочних і рибних продуктів.
Це не означає, що європейські ринки можуть миттєво замінити російський. Переорієнтація експорту потребує нової логістики, дотримання стандартів, пошуку покупців і доступу до фінансування. Але цифри показують: російські обмеження не діють у вакуумі. У Вірменії є інший великий ринок, а ЄС активно допомагає їй ним скористатися.
У липні Брюссель пообіцяв додаткові 18 мільйонів євро економічної підтримки та спростив окремі правила експорту для вірменських товарів. Ширший План стійкості та зростання ЄС оцінюється у 270 мільйонів євро. Він має підтримати реформи, інвестиції та співпрацю в енергетиці, транспорті й приватному секторі. Європейська комісія також запропонувала тимчасові заходи з лібералізації торгівлі вірменськими товарами у відповідь на перебої з експортом.
Так формується своєрідне замкнене коло: російський тиск підвищує цінність європейської допомоги, а європейська допомога полегшує Вірменії опір російському тиску.
Телефонна розмова Нікола Пашиняна з Владіміром Путіним у липні засвідчила, що Вірменія не розірвала економічні зв’язки з Росією. Пашинян попросив російського президента допомогти врегулювати обмеження, які вдарили по вірменському експорту. Водночас він заявив, що ці заходи порушують двосторонні домовленості та правові норми ЄАЕС.
Це складніша позиція, ніж однозначний геополітичний розрив. Вірменія прагне зберегти доступ до російського ринку, але відкидає ідею, що цей доступ має залежати від політичної лояльності. Посилаючись на правила ЄАЕС, Єреван подає суперечку як порушення інституційних зобов’язань, а не просто приймає тезу Москви про нібито неминучість обмежень через європейську інтеграцію.
Цей дзвінок водночас показує дві речі:
Повідомлялося, що розмова не призвела до негайного розв’язання торговельної суперечки: після неї обмеження залишалися чинними.
Вірменія також шукає способи подолати ізоляцію за межами європейського напрямку. Урядова програма на 2026—2031 роки передбачає нормалізацію відносин з Азербайджаном і Туреччиною. Вірменські та турецькі посадовці заявляли, що діалог уже досяг рівня, який може створити умови для відкриття кордону. Країни також зробили кроки до прямішої торгівлі.
Повноцінніше відкриття напрямку Вірменія—Туреччина могло б забезпечити альтернативні маршрути та комерційні зв’язки. Аналітики RANE вважають, що потепління у відносинах допоможе Вірменії певною мірою зменшити залежність від Росії, хоча російський тиск може стримувати цей процес.
Це важливий момент. Вплив Росії історично посилювався не лише завдяки економічним зв’язкам із Москвою, а й через обмежені можливості Вірменії в регіоні. Якщо відносини з Туреччиною та Азербайджаном покращаться, Єреван отримає більше простору для диверсифікації торгівлі й транспортних сполучень. Це не ліквідує російські важелі, але зменшить здатність Москви залишатися незамінним посередником у регіоні.
Риторика «обирайте» створює для Росії власну дилему. Якщо Москва змириться з одночасним прагненням Вірменії до тісніших зв’язків із ЄС і збереженням членства в ЄАЕС, вона ризикує виглядати так, ніби приймає модель обмеженого зближення, яку сама публічно називає несумісною. Якщо ж виключить Вірменію, то формалізує розрив і відмовиться від важливого інституційного каналу впливу.
Тому аналітики вважають повне виключення менш імовірним, ніж подальше напружене співіснування. За оцінкою Carnegie, поступове зміщення Вірменії в бік Європи триватиме й після перемоги Пашиняна, але навряд чи одразу призведе до розриву з Росією: обидві сторони досі мають вигоди від співпраці.
Саме тут можливості Росії звужуються. Торговельні обмеження можуть завдавати шкоди вірменським виробникам, але водночас роблять диверсифікацію нагальнішою. Політичні погрози змушують Єреван реагувати, проте можуть посилювати всередині країни аргументи на користь зменшення залежності від Москви. А виключення з ЄАЕС позбавило б Росію тієї самої рамки, яку вона намагається використовувати як важіль.
Формулювання Пєскова має перетворити вибір Вірменії на бінарний: Європа або ЄАЕС. Натомість Єреван намагається зберігати чинні економічні зв’язки, зближуватися з ЄС і паралельно відкривати додаткові регіональні канали.
У довгостроковій перспективі така рівновага може виявитися нестійкою. Митні системи ЄС і ЄАЕС структурно несумісні — про це заявляв і Путін. Але економічний тиск Москви може пришвидшувати саме ті процеси, які дозволять Вірменії зробити більш незалежний вибір.
Росія й надалі здатна завдавати Вірменії відчутних збитків, а європейський курс Єревана залишається невизначеним. За повідомленнями на липень, Вірменія ще не подала офіційну заявку на членство в ЄС. Тож точніше говорити не про втрату Росією будь-якого впливу, а про зниження його ефективності: Москва все ще має інструменти тиску, але вони стають дорожчими, менш надійними й дедалі частіше підштовхують колишнього союзника саме до альтернатив, які Росія прагне відкинути.