За даними Vortexa, сукупний експорт сирої нафти з Ірану, Росії, Саудівської Аравії та США скоротився приблизно на 5 млн барелів на добу — до рекордно низького рівня.
Аналітики пов’язували це з кількома причинами:
Ідеться саме про одночасне падіння потоків із кількох ключових напрямків. Саме така синхронність, на думку Vortexa, була важливішою за окремий геополітичний інцидент.
Найсильнішим фізичним сигналом стала динаміка запасів. Vortexa повідомила, що обсяг сирої нафти «у морі», тобто на танкерах, за чотири тижні зменшився приблизно на 175 млн барелів. У середньому це відповідає скороченню приблизно на 6,25 млн барелів на добу. Запаси в наземних резервуарах із плаваючим дахом знизилися ще приблизно на 81 млн барелів.
Тому формулювання про скорочення більш ніж на 7 млн барелів на добу є дещо вищим за показник, який підтверджує доступний допис Vortexa: наявні дані вказують на 175 млн барелів за чотири тижні, або близько 6,25 млн барелів на добу. Водночас напрямок сигналу очевидний — фізична нафта зникала з логістичного ланцюга дуже швидко.
У середині липня рух танкерів через Ормузьку протоку ненадовго покращився. Однак цього було недостатньо, щоб говорити про стійке відновлення поставок. МЕА зазначало, що домовленості, які дозволили б повністю відкрити Ормуз і гарантувати безперешкодний рух через Баб-ель-Мандебську протоку, залишалися недосяжними. Нові бойові дії та перебої в морських перевезеннях знову погіршили прогноз.
Для ринку це означало, що тимчасове збільшення руху суден не усувало головної проблеми: постачання залишалися вразливими до нового загострення.
За оцінкою, наведеною Vortexa, іранський експорт скоротився до 294 тис. барелів на добу проти середнього показника близько 1,7 млн барелів на добу у 2025 році. Це ілюструє масштаб втрати: навіть коротке покращення проходження через Ормуз не могло швидко відновити загальний обсяг поставок.
Водночас конкретну характеристику домовленості між США та Іраном як меморандуму про взаєморозуміння, а також точне порівняння іранського експорту не вдалося незалежно підтвердити за первинними матеріалами. Тому ці цифри варто сприймати як дані галузевого моніторингу, а не як офіційну статистику видобутку.
За даними МЕА, у липні світова пропозиція нафти зросла на 2,4 млн барелів на добу — до 101,5 млн барелів на добу. Проте це все одно було на 6,3 млн барелів на добу менше, ніж роком раніше, а 8,3 млн барелів на добу видобутку в країнах Перської затоки залишалися зупиненими.
У серпневому прогнозі агентство очікувало, що середня світова пропозиція у 2026 році скоротиться на 4,3 млн барелів на добу — приблизно до 102 млн барелів на добу. На третій квартал МЕА прогнозувало глобальний дефіцит у 1,8 млн барелів на добу.
Цей прогноз не був підтвердженням оцінки Vortexa в буквальному сенсі, але він посилював її логіку: перебої в постачанні вже відображалися не лише в даних про рух танкерів, а й у незалежному балансі світового ринку.
18 серпня ф’ючерси на Brent завершили торги біля $91,02 за барель, а WTI — біля $84,94. Ціни вже помітно зросли, але Reuters описувало ринок як такий, що лише поступово припускає тривалу кризу, а не повністю закладає її у котирування. Частина панійної надбавки, яка виникла на початку конфлікту, зникла.
Неявний аргумент Vortexa полягав у тому, що одночасне скорочення вантажів у дорозі та запасів на суші, доповнене прогнозом дефіциту, мало б підтримувати більшу й тривалішу премію за геополітичний ризик, ніж ринок закладав у літні ціни.
Оцінка Windward від 17 серпня виявила близько 20 суден біля якірної стоянки Кох-е-Мубарак поблизу Ормузької протоки, які могли бути залучені до обходу санкцій і перевалювання нафти з судна на судно. Вісім із них були внесені до списку OFAC — Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США.
Це вказувало на те, що частина іранської нафти не надходила на відкритий ринок безперешкодно, а залишалася заблокованою, маскувалася або переміщувалася складнішими каналами з вищими логістичними та санкційними ризиками.
Картина не була однозначно сприятливою для зростання цін. Збільшення запасів сирої нафти у США зазвичай стримує «бичачий» прогноз. Натомість зниження запасів дистилятів — дизельного пального та споріднених продуктів — свідчило про напруженість в іншій частині ринку.
Слабший попит у Китаї також міг зменшити масштаб дефіциту, особливо на тлі поширення електромобілів. МЕА прогнозувало скорочення світового попиту у 2026 році на 1,6 млн барелів на добу. Отже, сценарій дефіциту залежав від того, чи триватимуть перебої довше, ніж високі ціни встигнуть зруйнувати попит.
Подальше загострення в Перській затоці або Чорному морі посилило б аргументацію Vortexa. Натомість стійке відновлення руху через Ормуз і Баб-ель-Мандеб, збільшення поставок з інших регіонів або слабший китайський попит послабили б її прогноз.
За даними Vortexa, сукупний експорт сирої нафти з Ірану, Росії, Саудівської Аравії та США скоротився приблизно на 5 млн барелів на добу — до рекордно низького рівня.
Аналітики пов’язували це з кількома причинами:
Ідеться саме про одночасне падіння потоків із кількох ключових напрямків. Саме така синхронність, на думку Vortexa, була важливішою за окремий геополітичний інцидент.
Найсильнішим фізичним сигналом стала динаміка запасів. Vortexa повідомила, що обсяг сирої нафти «у морі», тобто на танкерах, за чотири тижні зменшився приблизно на 175 млн барелів. У середньому це відповідає скороченню приблизно на 6,25 млн барелів на добу. Запаси в наземних резервуарах із плаваючим дахом знизилися ще приблизно на 81 млн барелів.
Тому формулювання про скорочення більш ніж на 7 млн барелів на добу є дещо вищим за показник, який підтверджує доступний допис Vortexa: наявні дані вказують на 175 млн барелів за чотири тижні, або близько 6,25 млн барелів на добу. Водночас напрямок сигналу очевидний — фізична нафта зникала з логістичного ланцюга дуже швидко.
У середині липня рух танкерів через Ормузьку протоку ненадовго покращився. Однак цього було недостатньо, щоб говорити про стійке відновлення поставок. МЕА зазначало, що домовленості, які дозволили б повністю відкрити Ормуз і гарантувати безперешкодний рух через Баб-ель-Мандебську протоку, залишалися недосяжними. Нові бойові дії та перебої в морських перевезеннях знову погіршили прогноз.
Для ринку це означало, що тимчасове збільшення руху суден не усувало головної проблеми: постачання залишалися вразливими до нового загострення.
За оцінкою, наведеною Vortexa, іранський експорт скоротився до 294 тис. барелів на добу проти середнього показника близько 1,7 млн барелів на добу у 2025 році. Це ілюструє масштаб втрати: навіть коротке покращення проходження через Ормуз не могло швидко відновити загальний обсяг поставок.
Водночас конкретну характеристику домовленості між США та Іраном як меморандуму про взаєморозуміння, а також точне порівняння іранського експорту не вдалося незалежно підтвердити за первинними матеріалами. Тому ці цифри варто сприймати як дані галузевого моніторингу, а не як офіційну статистику видобутку.
За даними МЕА, у липні світова пропозиція нафти зросла на 2,4 млн барелів на добу — до 101,5 млн барелів на добу. Проте це все одно було на 6,3 млн барелів на добу менше, ніж роком раніше, а 8,3 млн барелів на добу видобутку в країнах Перської затоки залишалися зупиненими.
У серпневому прогнозі агентство очікувало, що середня світова пропозиція у 2026 році скоротиться на 4,3 млн барелів на добу — приблизно до 102 млн барелів на добу. На третій квартал МЕА прогнозувало глобальний дефіцит у 1,8 млн барелів на добу.
Цей прогноз не був підтвердженням оцінки Vortexa в буквальному сенсі, але він посилював її логіку: перебої в постачанні вже відображалися не лише в даних про рух танкерів, а й у незалежному балансі світового ринку.
18 серпня ф’ючерси на Brent завершили торги біля $91,02 за барель, а WTI — біля $84,94. Ціни вже помітно зросли, але Reuters описувало ринок як такий, що лише поступово припускає тривалу кризу, а не повністю закладає її у котирування. Частина панійної надбавки, яка виникла на початку конфлікту, зникла.
Неявний аргумент Vortexa полягав у тому, що одночасне скорочення вантажів у дорозі та запасів на суші, доповнене прогнозом дефіциту, мало б підтримувати більшу й тривалішу премію за геополітичний ризик, ніж ринок закладав у літні ціни.
Оцінка Windward від 17 серпня виявила близько 20 суден біля якірної стоянки Кох-е-Мубарак поблизу Ормузької протоки, які могли бути залучені до обходу санкцій і перевалювання нафти з судна на судно. Вісім із них були внесені до списку OFAC — Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США.
Це вказувало на те, що частина іранської нафти не надходила на відкритий ринок безперешкодно, а залишалася заблокованою, маскувалася або переміщувалася складнішими каналами з вищими логістичними та санкційними ризиками.
Картина не була однозначно сприятливою для зростання цін. Збільшення запасів сирої нафти у США зазвичай стримує «бичачий» прогноз. Натомість зниження запасів дистилятів — дизельного пального та споріднених продуктів — свідчило про напруженість в іншій частині ринку.
Слабший попит у Китаї також міг зменшити масштаб дефіциту, особливо на тлі поширення електромобілів. МЕА прогнозувало скорочення світового попиту у 2026 році на 1,6 млн барелів на добу. Отже, сценарій дефіциту залежав від того, чи триватимуть перебої довше, ніж високі ціни встигнуть зруйнувати попит.
Подальше загострення в Перській затоці або Чорному морі посилило б аргументацію Vortexa. Натомість стійке відновлення руху через Ормуз і Баб-ель-Мандеб, збільшення поставок з інших регіонів або слабший китайський попит послабили б її прогноз.