Китайські нафтопереробники переходять на термінові закупівлі саудівської та іракської нафти

Водночас ці угоди не означають повернення ринку до норми. Деякі китайські НПЗ, як повідомлялося, скоротили або взагалі пропустили заявки на контрактні саудівські вантажі на серпень через слабкий внутрішній попит, конкуренцію з боку інших виробників і подальші перебої в Ормузькій протоці.

Ірак постачає нафту, але не має надійного обходу

Іракська нафта продовжує виходити з Перської затоки через Ормузьку протоку, що робить країну частковим «клапаном» для азійських покупців. Проте цей маршрут і далі залежить від безпекової ситуації, вартості страхування та доступності танкерів.

Південний іракський експорт має мало практичних альтернатив, якщо протока стане непридатною для проходу. Видобуток Іраку впав приблизно до 1,9 млн барелів на добу в червні проти 4,2 млн барелів на добу в лютому, за даними, наведеними CNBC.

Тому Basrah привабливий як вантаж із терміновою поставкою, але його складно розглядати як повноцінну і стабільну заміну втраченим регіональним обсягам. Барель може бути доступним на родовищі, але фактично недоступним для торгівлі, якщо його не можна вчасно завантажити, застрахувати чи перевезти.

Липневий імпорт Китаю відновився, але залишився далеким від довоєнного рівня

У липні поставки сирої нафти до Китаю відновилися після майже десятирічного мінімуму в червні. За даними Reuters, імпорт зріс до 8,41 млн барелів на добу проти 7,12 млн у червні, однак усе ще був на 24,3% нижчим, ніж у липні попереднього року.

Загальний імпорт сирої нафти й нафтопродуктів до Азії також зріс до 22,82 млн барелів на добу — це найвищий показник від початку конфлікту. Але він залишався приблизно на 15% нижчим за середні 26,89 млн барелів на добу за три місяці до початку бойових дій.

Отже, липневий підйом свідчить про часткове відновлення потоків і пошук альтернативних постачальників, а не про відновлення колишньої системи торгівлі нафтою з Перської затоки. У липні експорт нафти та конденсату з країн затоки залишався приблизно на 40% нижчим за довоєнний рівень.

Дефіцит суден підвищує цінність альтернативних маршрутів

Дані про судноплавство показують масштаб логістичних обмежень. У період із понеділка по четвер того тижня, який цитував Reuters, Ормузьку протоку перетнули лише 33 судна — проти 50 за аналогічний період тижнем раніше. Із протоки вийшли лише шість нафтових танкерів.

Додатковий рівень ризику створило Червоне море. Після атаки на нафтові об’єкти Саудівської Аравії рух через Баб-ель-Мандебську протоку в одну з неділь скоротився до 11 товарних суден — мінімуму за кілька місяців, згідно з даними Kpler, на які посилалося Reuters.

Для НПЗ це змінює економіку кожного вантажу. Питання вже не обмежується ціною чи характеристиками нафти. Покупці мають оцінити, чи зможе судно вийти з району завантаження, яким маршрутом піде, чи погодяться страховики та судновласники працювати на цьому напрямку і скільки ризику затримки закладено в ціні.

Саудівська Аравія використовує нафтопровід і вихід через Червоне море

Саудівська Аравія має більше варіантів, ніж Ірак. Її нафтопровід East-West Pipeline може транспортувати нафту з району Перської затоки до Янбу на узбережжі Червоного моря. На початку перебоїв експорт через Янбу наближався до 2 млн барелів на добу, але цього було недостатньо, щоб повністю компенсувати обсяги, які зазвичай проходять через Ормузьку протоку.

Із Червоного моря саудівські вантажі можуть прямувати до Азії через Червоне море та Суецький канал. Однак цей маршрут технічно складний: повністю завантажені супертанкери не можуть пройти каналом через осадку. Тому частину нафти перекачують через нафтопровід Sumed між Айн-Сохною та Сіді-Керіром, після чого вантаж знову завантажують у Середземному морі.

Такий обхід не є безпечним автоматично. Після атак і погроз у районі Червоного моря судна із саудівською нафтою вже змінювали курс. Це показує, що наявність альтернативної інфраструктури ще не гарантує надійної доставки.

Saudi Aramco також вивчала можливість перевалки нафти з судна на судно біля Фуджейри в ОАЕ, щоб постачати Arab Medium і Arab Heavy за межами найбільш уразливої частини Ормузької протоки. Виробники та покупці дедалі частіше складають ланцюг поставки окремо для кожного вантажу, а не покладаються на один стандартний експортний маршрут.

Тендери ADNOC перетворюють логістику на частину ринкової ціни

Національна нафтова компанія Абу-Дабі ADNOC неодноразово виставляла сорти Upper Zakum, Umm Lulu і Das на спотові тендери. Ця нафта видобувається в Перській затоці, тому тендери дають азійським НПЗ доступ до фізичних обсягів і водночас показують, скільки покупці готові платити з урахуванням ризиків завантаження та транспортування.

За даними Reuters, у червні ADNOC продав азійським НПЗ і трейдинговим компаніям щонайменше 30 млн барелів спотової нафти, а наприкінці липня — ще щонайменше 12 млн барелів.

Тендерний механізм дає покупцям більше гнучкості щодо строків і способу доставки, а ADNOC дозволяє переміщувати нафту попри невизначеність навколо водного маршруту. У пізніших тендерах також пропонувалися варіанти завантаження на умовах FOB у портах ОАЕ або перевалки з судна на судно.

Цінові сигнали були неоднозначними: для одних вантажів повідомляли про премії, тоді як інші продавалися зі значними знижками, оскільки виробники конкурували за покупців. Тому єдиної «премії за Ормуз» не існує. Вартість залежить від сорту, пункту завантаження, умов поставки, маршруту, строків і сприйняття безпеки конкретного вантажу.

Що ці угоди говорять про нафтовий ринок

Вимальовуються три ключові висновки:

1. Термінова поставка має стратегічну цінність. Китайські НПЗ готові швидко купувати великі обсяги, якщо вони відповідають потребам переробки та можуть бути доставлені, навіть на тлі слабкого попиту й загалом низького імпорту.
2. Ірак уразливіший за виробників із резервною інфраструктурою. Іракський експорт показує, що Ормузька протока обмежена, а не повністю позбавлена руху. Але залежність від південних терміналів Перської затоки робить країну особливо чутливою до подальшого погіршення ситуації.
3. Ринок оцінює не лише якість нафти, а й можливість її перевезення. Перенаправлення через саудівський нафтопровід, перевалка з судна на судно та тендери ADNOC демонструють: наявність альтернативного маршруту стала частиною комерційної вартості бареля.

Висновок

Китайські НПЗ підтримують роботу завдяки поєднанню термінових закупівель саудівської та іракської нафти, несанкційних близькосхідних альтернатив і спотових тендерів. Липневий стрибок китайського імпорту підтверджує, що частина поставок відновилася, але Китай і азійський ринок загалом усе ще помітно відстають від довоєнних рівнів.

Нафта з Перської затоки продовжує надходити до Азії, але вже через менш ефективну й більш фрагментовану систему: вибірковий прохід через Ормузьку протоку, перенаправлення Саудівської Аравії через нафтопровід, Червоне море та Суецький канал, перевалку між суднами й регулярні тендери в ОАЕ. Поки не нормалізуються рух суден, страхування та експортні маршрути, саме надійність логістики, а не лише якість нафти, визначатиме, які барелі китайські переробники будуть готові купувати.