Китайський попит на російську нафту зростає не вперше. За даними відстеження суден, які цитував Bloomberg, у перші 18 днів лютого постачання російської нафти до китайських портів у середньому становили близько 2,09 млн б/д.
Триваліша тенденція свідчить: Китай може стати для Росії заміною Індії, коли індійський попит слабшає. Але якщо обидві країни одночасно шукають російські барелі через перебої з близькосхідними поставками, вони перетворюються на прямих конкурентів.
Китайські нафтопереробники вже нарощували закупівлі російської нафти, щоб компенсувати скорочення поставок із Близького Сходу. Державна Sinopec, за даними торговельних джерел і сервісів відстеження суден, нібито придбала 30–40 партій російської суміші ESPO з поставкою в період із липня до вересня. Це відповідає приблизно 241–320 тис. б/д.
Готовність Китаю приймати вантажі з віддалених східних і європейських портів дає російським продавцям ширший вибір. Москві стає менш необхідно зберігати великі знижки, які раніше приваблювали індійські НПЗ.
Ідеться радше про перерозподіл потоків, а не про зникнення російської нафти зі світової торгівлі. Індія може купувати менше, але китайський попит утримує російські барелі на азійському напрямку та зберігає для Росії канал експорту. Попередні дані також показували, що Китай збільшував закупівлі Urals одночасно зі скороченням індійського попиту.
Найпомітніший комерційний наслідок — зміна ціни. Наприкінці липня знижка на російську Urals із доставкою до Індії скоротилася до приблизно $1–2 за барель нижче датованого Brent. На початку місяця вона перевищувала $10.
Фінансовий директор державної Bharat Petroleum Corp. (BPCL) окремо заявив, що трейдери припинили пропонувати індійським покупцям знижки на російську нафту, оскільки перебої на Близькому Сході підвищили попит на альтернативні сорти.
Коли знижка майже зникає, російська нафта втрачає головну перевагу — низьку собівартість сировини. Альтернативні вантажі з Латинської Америки, Африки або доступних близькосхідних напрямків можуть коштувати дорожче з урахуванням доставки чи вимагати інших режимів переробки.
Для НПЗ це створює подвійний тиск:
Доступні джерела не підтверджують конкретних зупинок або точної величини втрат маржі для Reliance Industries, Indian Oil чи BPCL. Обережний висновок ширший: усі три компанії працюють у менш сприятливому середовищі постачання, коли знижка на Urals звужується. Реальний ефект залежить від гнучкості конкретного НПЗ, структури продукції, запасів, контрактів і можливості перекладати додаткові витрати на споживачів.
Reliance Industries зазнає того самого глобального здорожчання сировини, що й інші індійські переробники. Проте надані джерела не містять достатньо даних, щоб визначити точний вплив саме на цю компанію. Її результати коректніше оцінювати через різницю між витратами на нафту та цінами реалізації нафтопродуктів, а не лише через обсяги російського імпорту.
Indian Oil стикається з аналогічною закупівельною проблемою: потрібно гарантувати поставки сировини, поки російські знижки скорочуються, а близькосхідні потоки залишаються нестабільними. Надані матеріали не дають змоги кількісно оцінити поточні обсяги російської нафти для Indian Oil або вплив на її маржу, тому конкретні твердження про операційне відставання були б передчасними.
BPCL — найкраще документований у наданих даних приклад. Компанія повідомляла, що знижки на російську нафту зникли через посилення попиту на альтернативні сорти, і водночас продовжувала організовувати поставки на наступні місяці. Це свідчить про тиск на економіку закупівель, але не про неможливість отримати нафту чи підтверджений дефіцит пального.
Для всіх трьох компаній ключовими показниками залишаються різниця між цінами Urals і Brent, витрати на фрахт та страхування, доступність альтернативних сортів і швидкість, із якою внутрішні ціни на пальне можуть відобразити дорожчу сировину.
Ризик зростає, але доказів неминучого регіонального дефіциту наразі немає.
Після конфлікту та перебоїв у районі Ормузької протоки потоки нафти з Близького Сходу обмежилися. Індійські НПЗ відповіли збільшенням закупівель у Росії та Латинській Америці, тоді як близькосхідні обсяги скоротилися. Китай також використовує російську нафту, щоб компенсувати менші поставки з країн Перської затоки.
У результаті азійський ринок має менший запас міцності. Новий збій у роботі Ормузької протоки, російських експортних терміналів, танкерного флоту або регіональних НПЗ може ускладнити заміну втрачених барелів.
Першими наслідками, найімовірніше, стануть дорожча нафта й фрахт та зниження маржі переробників. Локальний дефіцит і вищі роздрібні ціни на пальне стануть більш імовірними, якщо одночасно скоротяться запаси готових нафтопродуктів.
Водночас серпнева оцінка китайського імпорту російської нафти ще не є остаточною, а наявні дані не свідчать про загальний дефіцит пального для азійських споживачів. Найбільш безпосередній і вимірюваний наслідок — втрата Індією переговорної переваги: китайський попит допомагає Росії продавати нафту, тоді як індійським НПЗ доводиться платити більше за її закупівлю.
Китайські закупівлі перетворюють тимчасову стратегію балансування поставок на тривалу конкуренцію за російські вантажі. Індія використовувала дешеву Urals, щоб замінити нафту з нестабільного близькосхідного напрямку. Тепер Китай забирає більшу частину цих барелів, зокрема з європейських портів Росії.
Це зміцнює позиції Росії як продавця, скорочує економію індійських НПЗ і робить азійський ринок пального вразливішим до наступного логістичного чи виробничого шоку. Дефіцит не є неминучим, але запас дешевої сировини, який допомагав Індії та всій Азії переживати нинішні перебої, стає дедалі тоншим.