Як нафту вивозять через Ормузьку протоку попри війну з Іраном

Втім, точний масштаб залишається невідомим. Міністр енергетики США заявляв, що з регіону виходить майже 9 млн барелів на добу, тоді як компанії, що відстежують рух суден, оцінювали потік не більш як приблизно у половину цієї цифри. Вимкнення AIS і перевалки у відкритому морі ускладнюють визначення як походження вантажу, так і загального обсягу поставок.

За даними, на які посилалися галузеві огляди, біля Оману нині може перебувати близько 150 суден — проти приблизно 40 у січні. Це свідчить про швидке розростання мережі, але не доводить, що всі ці судна одночасно беруть участь у перевезенні нафти.

Хто використовує схему, а хто уникає Ормузу

Ірак став головним додатковим постачальником. Його зростання експорту частково компенсувало падіння поставок з ОАЕ. У липні експорт нафти та конденсату країнами Перської затоки становив 10,7 млн барелів на добу — приблизно на 40% менше, ніж до початку війни.

Іракську нафту дедалі частіше продають із завантаженням за межами протоки. Торгова структура TotalEnergies — Totsa — пропонувала нафту сорту Basrah Medium для завантаження поза Ормузом, оскільки покупці не хотіли забирати вантажі безпосередньо з іракських терміналів у Басрі. Це показує, що офшорна передача вантажу поступово стає формалізованою комерційною практикою, а не лише екстреним рішенням.

Саудівська Aramco та ADNOC також пропонували деяким азійським нафтопереробникам нафту з доставкою за межами Ормузької протоки. За даними Reuters, Aramco вела приватні переговори щодо постачання сортів Arab Medium і Arab Heavy через перевалки біля Фуджейри. У такій моделі великі танкери-покупці взагалі не заходять у найнебезпечнішу частину маршруту, а ризик транзиту беруть на себе менші судна-човники.

Китай залишається великим покупцем, але змінює логістику. Державні COSCO Shipping Energy Transportation і China Merchants Energy Shipping, за повідомленнями, з кінця липня припинили проводити власні танкери через Ормуз і Баб-ель-Мандеб. Натомість вони забирають нафтові вантажі за межами Перської затоки. Отже, Китай не виходить із ринку, а передає найбільш небезпечну ділянку іншим перевізникам і регіональним суднам.

Китайські незалежні нафтопереробники, відомі як «чайники», також скуповували дешевшу нафту з Іраку, ОАЕ та Катару. У липні вони придбали, за оцінками трейдерів, 16–20,5 млн барелів таких вантажів — найбільший обсяг несанкційної близькосхідної нафти від початку конфлікту.

Чому Brent спочатку не підскочив до $150

Головна причина — ринок не отримав повного фізичного обриву поставок. Частина нафти продовжила виходити з Перської затоки прихованими маршрутами, Ірак наростив експорт, Саудівська Аравія та ОАЕ запропонували альтернативну доставку, а Китай скоротив попит. У сукупності це допомогло втримати Brent переважно в межах $80–90 за барель замість рівня $150, якого побоювалися на початку війни.

Важливою була не лише пропозиція, а й адаптація попиту. У липні імпорт сирої нафти Китаєм становив 8,41 млн барелів на добу — більше, ніж у червні, але на 24,3% менше, ніж у липні попереднього року. Reuters назвав Китай головним джерелом скорочення попиту в Азії, необхідного для компенсації зменшення близькосхідних поставок.

Однак це радше «стеля» для цін, ніж повернення до нормального стану ринку. У липні регіональний експорт залишався приблизно на 40% нижчим за довоєнний рівень, а Міжнародне енергетичне агентство прогнозувало глобальний дефіцит у 1,8 млн барелів на добу протягом кварталу на тлі нової ескалації.

Що може зламати «темну торгівлю»

• Військова загроза. Після атак іранських сил на судна активність перевалки в Оманській затоці вже сповільнювалася. Влада ОАЕ заявляла про атаку Ірану на два судна ADNOC у районі Ормузу. Нові удари по танкерах-човниках, місцях перевалки, екіпажах або засобах супроводу можуть швидко зупинити всю схему.

• Аварії та екологічні наслідки. Нічні операції на близькій відстані, вимкнені транспондери та поспішна передача вантажу підвищують ризик зіткнень, посадки на мілину й розливу нафти. Коли судно не передає координати, рятувальним службам складніше вчасно відреагувати. Надійної сукупної оцінки кількості жертв або обсягів розливів у доступних джерелах немає.

• Дефіцит танкерів і дороге страхування. Один експортний вантаж може потребувати як мінімум регіонального танкера-човника та великого океанського судна. Це збільшує попит на флот, ставки фрахту, страхові премії та витрати на покриття воєнних ризиків. Reuters уже повідомляв про нестачу танкерів для інших регіональних завантажень.

• Альтернативні маршрути теж небезпечні. Саудівські поставки через Червоне море можуть стати мішенню для хуситів: угруповання заявляло про атаку на саудівський танкер біля Янбу. Тому пункт передачі біля Оману чи Фуджейри не усуває загрози ширшої регіональної ескалації.

• Обмеження обхідних трубопроводів. Саудівські та еміратські трубопроводи, що оминають Ормуз, мають обмежену пропускну здатність і є стаціонарними, добре помітними об’єктами. Доступні матеріали не підтверджують, що вони здатні повністю замінити втрачені морські поставки. У разі їх пошкодження залежність від офшорної мережі лише зросте.

• Ризик для LNG. Доступні дані не підтверджують конкретного нинішнього оголошення форс-мажору щодо поставок скрапленого природного газу. Але перебої з катарським LNG або з доступністю газових танкерів посилили б нафтовий шок, створили додаткову конкуренцію за судна й посилили тиск на енергетичну безпеку Азії. Приблизно п’ята частина глобальних щомісячних поставок LNG уже була зупинена через перебої в Ормузі від початку конфлікту.

• Непрозорі запаси Китаю. Пекін може скорочувати закупівлі або використовувати запаси, однак їхній фактичний обсяг і доступність для комерційного ринку невідомі. Якщо китайські нафтопереробники знову різко наростять закупівлі, запаси виявляться нижчими, ніж очікувалося, або Пекін вимагатиме прямих і безпечних поставок замість офшорних перевалок, нинішній буфер може швидко зникнути. Уникнення Ормузу власними китайськими державними перевізниками лише підкреслює цю вразливість.

Висновок

«Темна» мережа знизила ймовірність негайного стрибка ціни нафти до $150, але не усунула дефіцит. Вона перенесла ризик у концентровану систему невеликих суден, нічних переходів, перевалок у відкритому морі та непрозорих запасів.

Кілька вдалих атак, великий розлив нафти або втрата супроводу чи танкерів можуть перетворити керований дефіцит на різкий фізичний і ціновий шок.