До 2100 року площа лісових пожеж у Європі може зрости майже втричі

Нове дослідження під керівництвом Потсдамського інституту досліджень впливу клімату, підготовлене за участю Сенкенберзького товариства досліджень природи, окреслює для Європи непростий вибір: навіть рішуче скорочення викидів не гарантує зменшення шкоди від лісових пожеж, тоді як збереження високого рівня викидів може майже втричі збільшити площу земель, що вигорають щороку, до кінця століття.

Це не прогноз конкретного пожежного сезону. Дослідники порівнюють змодельовану середню щорічну площу вигорілих земель у 2070–2100 роках із сучасними показниками, оцінюючи, як зміни погоди, сприятливої для поширення вогню, та спроможності пожежного менеджменту впливатимуть на довгострокові ризики Європи.

39% проти 192%: головні цифри дослідження

За оцінкою авторів, саме посилення пожежонебезпечної погоди може збільшити середню щорічну площу вигорілих земель приблизно на 39% за сценарію SSP1-2.6 — умовно низького рівня викидів. За сценарію SSP3-7.0, який передбачає високі викиди, зростання може сягнути близько 192%, тобто майже потроїти сучасний рівень.

Йдеться про зміну середнього річного показника, а не про розмір однієї майбутньої пожежі. Крім того, ці оцінки окремо показують вплив погіршення пожежної погоди. Це допомагає розрізнити два напрями дій: скорочення викидів обмежує посилення самої небезпеки, а ефективніше управління ландшафтами та пожежами зменшує шкоду за певного рівня ризику.

Які регіони Європи постраждають найбільше

Найбільше абсолютне навантаження й надалі припадатиме на Південну Європу, передусім на середземноморський пожежний пояс. Однак ризик не обмежиться країнами, які традиційно асоціюють із масштабними літніми пожежами. Пожежонебезпечні умови можуть поширюватися на північ — у регіони, де менше досвіду протидії великим лісовим пожежам.

Європейське агентство з довкілля також прогнозує для більшості регіонів Європи довші пожежні сезони та розширення зон, придатних для виникнення й поширення вогню, особливо за сценаріїв високих викидів. Інші моделі пожежної погоди вказують, що екстремальні умови стануть частішими, інтенсивнішими та масштабнішими. Найсильніші зміни очікуються на півдні Європи, а з подальшим потеплінням пожежонебезпечні умови поширюватимуться на північ.

Чому спека, посуха й вітер змінюють поведінку вогню

Ризик лісових пожеж зростає, коли рослинність втрачає вологу, а погодні умови сприяють швидкому поширенню полум’я. Високі температури, тривалі посухи, низька вологість повітря та сильний вітер можуть перетворити невелике загоряння на масштабну пожежу, яку важко локалізувати.

Центральне поняття дослідження — пожежна погода, тобто поєднання атмосферних умов, за яких рослинність стає легкозаймистою, а вогонь поширюється швидше. Тому цифри 39% і 192% не слід сприймати як наслідок лише одного чинника або як однаковий прогноз для кожної частини Європи. На кінцеву площу вигорілих земель також впливають тип рослинності, частота загорянь, землекористування та спроможність екстрених служб.

Що можуть і чого не можуть зробити профілактика та пожежогасіння

Дослідження показує, що подальше посилення спроможності управляти пожежами може суттєво стримати прогнозоване зростання. У змодельованих результатах такі вдосконалення зменшували площу вигорілих земель приблизно на 72–92% порівняно зі сценаріями без відповідного покращення управління. Водночас за умов сильних кліматичних змін пожежна активність усе одно зростає приблизно у 55% пожежонебезпечних регіонів Європи, якщо інвестиції в управління залишаються на нинішньому рівні.

До дієвих заходів належать:

• зменшення обсягів легкозаймистого матеріалу та створення стратегічних протипожежних розривів;
• контрольовані або профілактичні випалювання там, де вони екологічно й оперативно виправдані;
• відновлення вологіших і стійкіших ландшафтів;
• безпечніше планування забудови поблизу вразливих громад та інфраструктури;
• удосконалення раннього виявлення загорянь і швидкого первинного реагування;
• координація профілактики, підготовки, реагування та відновлення замість переважної орієнтації лише на гасіння пожеж.

Ці заходи можуть зменшити вразливість територій і не дати невеликим загорянням перетворитися на масштабні пожежі. Але їхні можливості не безмежні. Надзвичайно суха рослинність у поєднанні із сильним вітром може перевантажити навіть системи, оснащені літаками, пожежниками та засобами виявлення. Пожежний менеджмент зменшує наслідки, але не усуває кліматичних умов, які роблять екстремальні пожежі імовірнішими.

Що показує пожежний сезон 2026 року

Пожежний сезон 2026 року дає наочний сучасний контекст для цих прогнозів, хоча сам по собі не доводить, що сценарії кінця століття вже настали.

За даними Спільного дослідницького центру Європейської комісії, станом на 18 серпня 2026 року в ЄС вигоріло 606 327 гектарів. Це менше, ніж 957 510 гектарів за аналогічний період 2025 року, але значно більше за середній довгостроковий показник за 2006–2025 роки — 243 189 гектарів.

Сезон також продемонстрував географічне розширення проблеми. Пожежі охопили, зокрема, Францію, Іспанію та Грецію. Водночас займання у бельгійському регіоні Високі Фени знищило близько 3 000 гектарів і, за повідомленням Reuters, стало найбільшою лісовою пожежею в історії країни. До 19 серпня вісім країн активували Механізм цивільного захисту ЄС для отримання допомоги в боротьбі з пожежами.

Медіа також повідомляли про понад 20 загиблих і сотні тисяч евакуйованих протягом сезону, зокрема про понад 300 000 людей, переміщених у Франції та Іспанії. Ці дані залежать від дати й географічного охоплення конкретного повідомлення, тому їх не можна безпосередньо порівнювати із середніми річними показниками вигорілих площ у дослідженні.

Зв’язок із дослідженням має напрямний, а не детермінований характер: пожежі 2026 року узгоджуються з картиною Європи, де екстремальні умови для вогню стають небезпечнішими й поширюються на більшу територію. Проте один сезон не може підтвердити або пояснити прогнози до 2100 року.

Чому профілактика стає фінансовим пріоритетом

Стратегія ЄС щодо лісових пожеж охоплює чотири взаємопов’язані етапи: профілактику, підготовку, реагування та відновлення. Вона також передбачає природоорієнтовані підходи, покликані зробити ландшафти стійкішими до пожеж.

Такий підхід відображає обмеження й високу вартість моделі, що зосереджується переважно на реагуванні. За оцінками досліджень, на які посилаються європейські інституції, кожне 1 євро, вкладене у профілактику, може заощадити приблизно 4–7 євро витрат на реагування та відновлення. Це узагальнена оцінка різних досліджень, а не гарантована віддача для кожного окремого проєкту: результат залежить від того, де і як саме витрачаються кошти.

Наявні джерела не підтверджують, що 2,1 млрд євро є точною сумою інвестицій ЄС в управління лісовими пожежами, яку можна безпосередньо пов’язати саме з цим дослідженням або стратегією. Для коректного порівняння потрібно уточнити період фінансування, а також те, чи включає сума національні видатки і які саме програми профілактики та реагування враховано.

Головний висновок для політики

Дослідження підтримує двосторонню стратегію. Європі потрібне швидке скорочення викидів, щоб уникнути значно небезпечнішої траєкторії за високих викидів. Водночас уже зараз необхідно інвестувати у профілактику, стійкість ландшафтів, раннє виявлення та готовність екстрених служб.

Навіть за низьковуглецевого сценарію до 2070–2100 років ризик пожеж може зрости. Це робить адаптацію нагальною, але не скасовує потреби в пом’якшенні кліматичних змін. Найсильніша відповідь — одночасно зменшувати кліматичний тиск, який погіршує пожежну погоду, і посилювати здатність громад та ландшафтів витримувати пожежі, яких профілактика не зможе повністю усунути.