Особливо складна ситуація склалася у Великій Британії. Після надзвичайно спекотного й сухого сезону вирощування майже три чверті території Англії офіційно перебували в умовах посухи. Слабкий ріст трави створює проблеми для тваринницьких і молочних господарств, а врожай зернових у країні може стати найгіршим за весь період порівнюваних спостережень, що ведуться з 1984 року.
Зниження врожайності не означає автоматичного зростання цін у магазинах на такий самий відсоток. На роздрібну вартість також впливають імпорт, запаси, ціни на енергію, транспорт, переробка та рішення торговельних мереж.
Однак напрямок тиску очевидний: коли врожай менший, фермерам і переробникам доводиться працювати з меншими обсягами або шукати заміну за кордоном і платити за неї дорожче.
Британські виробники також попереджають, що спека й посуха зменшують розмір і погіршують якість частини фруктів та овочів. Це може підвищити собівартість кожної придатної до продажу одиниці та спричинити так звану «шринкфляцію»: покупець отримує менший продукт, навіть якщо ціна на ціннику не змінилася очевидно.
Попередні оцінки ставлять сукупні втрати фермерів ЄС і Великої Британії від неврожаю на рівні до €2,3 млрд. Це ще не остаточний аудит, але сума ілюструє безпосередній удар по доходах виробників.
Річки Європи з’єднують фермерські регіони, порти, електростанції та промислові центри. У серпні Рейн, Дунай, Луара та По досягли рекордно низьких рівнів, а, за даними моніторингу ЄС, близько половини території ЄС і Великої Британії перебувала під певним рівнем посухи.
Коли води мало, баржі змушені перевозити менше вантажу. Це затримує або перенаправляє поставки хімікатів, палива, зерна та іншої промислової сировини, підвищує вартість фрахту й створює проблеми для виробників, залежних від річкової логістики.
За даними Reuters, обсяг вантажів між Роттердамом і Рейном наприкінці липня був приблизно на 10% нижчим за норму. Рейн має особливе значення для промислових регіонів Німеччини та сполучення з портами Північного моря.
Ризик полягає не лише в запізненні одного судна. Тривала маловодність змушує компанії переводити вантажі на автомобільний або залізничний транспорт, конкурувати за обмежені альтернативні потужності та зберігати більші запаси.
Та сама нестача води, яка обмежує судноплавство, може скорочувати виробництво електроенергії. Річки використовують як джерело охолоджувальної води для частини теплових і атомних електростанцій, а низький стік зменшує виробіток гідроелектростанцій.
Це посилює навантаження на енергосистему та може підвищувати вартість електроенергії, яку доводиться заміщати імпортом, газовими станціями або іншими джерелами. Точний ефект залежить від країни, доступності імпорту та структури її генерації.
Вразливість уже проявилася на практиці. Румунська Nuclearelectrica почала від’єднувати від мережі свій єдиний діючий реактор, оскільки рекордно низький рівень Дунаю загрожував доступу до води для охолодження обладнання. Повідомлялося також про обмеження роботи атомних станцій у Франції та Угорщині через низький рівень річок і високу температуру, однак точний масштаб скорочень залежить від даних щодо конкретних станцій та офіційних звітів.
Висока температура підвищує ризики для літніх людей, працівників просто неба та людей із серцево-судинними або респіраторними захворюваннями. Посуха додатково висушує рослинність, погіршує умови для гасіння лісових пожеж і збільшує вплив диму.
Моніторинг ЄС зафіксував надзвичайні лісові пожежі на тлі погіршення посухи: у липні близько 50% території ЄС і Великої Британії перебували під певним рівнем посухи.
Водночас наразі немає єдиної надійної оцінки надлишкової смертності за сезон 2026 року в усій Європі. Тому коректніше говорити про посилення навантаження на здоров’я населення, не приписуючи сезону остаточну кількість смертей.
Нинішнє літо оголює вразливості, які існували й раніше. За оцінкою Європейського агентства з довкілля, щороку водний стрес зачіпає близько 30% території Європи та 34% її населення — передусім у південних і густонаселених регіонах.
Довгострокові прогнози залежать від рівня викидів, опадів, водоспоживання та заходів адаптації. Доступні дані дають підстави для широкого висновку, а не для одного точного прогнозу: без скорочення викидів і посилення адаптації збитки від посухи ставатимуть частішими й дорожчими.
Дослідження Спільного дослідницького центру Європейської комісії оцінює, що без ефективного пом’якшення наслідків і адаптації втрати від посухи можуть перевищити €65 млрд на рік до 2100 року.
Практична відповідь бізнесу виходить за межі термінової закупівлі сировини. Кліматично стійке сільське господарство має зберігати економічну життєздатність ферм, зменшувати залежність від вразливих ресурсів і відновлювати ґрунти, водні системи та екосистеми. Європейське агентство з довкілля описує цей підхід як економічну стратегію для стабілізації доходів фермерів і виробництва продуктів харчування в умовах зростання кліматичних ризиків.
Для харчових компаній це може означати співпрацю з фермерами у сфері управління ґрунтами й водою, диверсифікацію регіонів постачання, ефективніше використання води та підтримку культур і технологій, краще пристосованих до спекотнішого й сухішого клімату.
Nestlé, наприклад, описує регенеративне сільське господарство як підхід, спрямований на збереження та відновлення ґрунтів, води й біорізноманіття, а також на підтримку доходів фермерів.
Такі заходи не можуть повністю усунути наслідки екстремального сезону. Але вони здатні зменшити ймовірність того, що одна посуха одночасно перетвориться на кризу доходів фермерів, перебої у вантажних перевезеннях, дефіцит електроенергії та надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров’я.
Спека й посуха 2026 року показують, наскільки тісно європейські системи залежать від води. Збитки поширюються через продуктивність праці, врожаї, продовольчі поставки, річкову логістику, промисловість, генерацію електроенергії та здоров’я людей — не як набір окремих подій, а як один взаємопов’язаний шок.
Тому адаптація стає економічною необхідністю. Наскільки дорогими будуть наступні посухи, визначатимуть стійкіші фермерські практики, ефективніше управління водою, безпечніші для спеки робочі місця, гнучкіші енергосистеми та логістика, яка не настільки залежить від судноплавних річок.