Збільшення викупів означає, що Мінфін вилучатиме з ринку частину довгострокового ризику дюрації — чутливості облігацій до змін процентних ставок. Це підтримало ціни довгострокових Treasuries і, відповідно, знизило їхню дохідність.
Для долара така реакція є негативною. Американська валюта значною мірою підтримується вищою дохідністю активів у США порівняно з іншими розвиненими ринками. Якщо довгі ставки знижуються, потенційна винагорода для іноземних інвесторів також стає меншою. Саме тому долар ослаб, а єна зміцнилася до 159,32 за долар, віддалившись від психологічно важливої позначки 160.
Єна отримала додаткову підтримку після нещодавньої спільної валютної інтервенції США та Японії, спрямованої на зміцнення японської валюти.
Аналітик Deutsche Bank Джордж Саравелос охарактеризував рішення як захід, схожий на «операцію Твіст», і як прояв «м’якої фінансової репресії». Термін «операція Твіст» зазвичай означає дії держави або центрального банку, спрямовані на зниження довгострокових ставок без обов’язкового масштабного збільшення загального обсягу грошей в економіці.
Логіка Deutsche Bank полягає в тому, що для фінансування викупу довгострокових облігацій уряду може знадобитися випускати більше короткострокових казначейських векселів. У такому разі середній строк державного фінансування скорочується, а іноземні інвестори можуть сприйняти політику як таку, що зменшує привабливість довгострокових Treasuries.
У короткостроковій перспективі це здатне стабілізувати ринок облігацій. Однак у довшій перспективі поєднання нижчих довгострокових дохідностей і більшої залежності від короткострокового боргу може створювати негативний сигнал для долара.
Це також може ускладнити завдання Федеральної резервної системи. Якщо Мінфін самостійно тисне на довгострокові ставки вниз, ФРС теоретично доведеться довше зберігати жорстку політику, щоб утримувати фінансові умови достатньо строгими та не втрачати довіру до боротьби з інфляцією. Водночас це аналітична оцінка Deutsche Bank, а не підтверджений результат майбутньої політики.
Найближчим важливим фактором для ринку були протоколи липневого засідання Федерального комітету з операцій на відкритому ринку — FOMC. Кілька посадовців були готові підвищити ставки, якщо інфляція не сповільнюватиметься. Тому явно «яструбиний» зміст протоколів міг тимчасово підштовхнути дохідність угору й підтримати долар.
Водночас голова ФРС Кевін Ворш заявляв про намір забезпечити цінову стабільність, але майже не давав орієнтирів щодо подальших кроків центробанку. Це залишає інвесторів у невизначеності щодо реакції ФРС на нові дані та зменшує впевненість у траєкторії ставок.
Додатковий інфляційний ризик створює ситуація на Близькому Сході: напруженість утримувала ціни на нафту поблизу максимуму за три тижні. Дорожча енергія може знову підштовхнути інфляційні очікування й чинити тиск на дохідність облігацій.
Отже, ринок опинився між двома протилежними силами. Інфляція та нафта можуть залишати довгострокові ставки високими. Натомість ознаки уповільнення економіки або небажання ФРС реалізовувати очікувані інвесторами підвищення ставок здатні знизити дохідність і продовжити падіння долара.
Якщо справдиться другий сценарій, програма викупу посилить негативний для долара ефект: вона обмежуватиме довгострокові ставки та звужуватиме дохіднісну підтримку американської валюти. Найімовірнішим бенефіціаром у такій ситуації стане єна, яка вже отримує підтримку від валютної інтервенції США та Японії.