Єврозона демонструє стійкість. Її ВВП зріс на 1,5% у 2025 році, причому головною опорою був внутрішній попит. У другому кварталі 2026 року економіка розширилася на 0,4% порівняно з попереднім кварталом.
Це дає Європі час для дій. Водночас, на думку Лагард, внутрішній попит має стати постійним двигуном розширення, а не тимчасовою заміною втраченій зовнішній конкурентоспроможності. Високий структурний рівень витрат, слабке зростання продуктивності та погіршення позицій на міжнародних ринках не можна компенсувати лише стійким споживанням і внутрішніми інвестиціями.
Внутрішній ринок Європи великий, але компанії й надалі стикаються з бар’єрами, коли намагаються продавати послуги, залучати капітал або розширювати діяльність за межі власної країни. Фрагментація ринків товарів, послуг і фінансування ускладнює масштабування бізнесу — особливо для малих і середніх компаній, яким важко досягти розміру, необхідного для великих програм досліджень, інвестицій і технологічного розвитку.
Глибша інтеграція ринків капіталу могла б спрямувати приватні заощадження Європи на інновації та продуктивні інвестиції. Лагард також закликала усувати транскордонні бар’єри й посилювати Єдиний ринок ЄС, щоб успішні компанії могли розвиватися на рівні всього континенту, а не залишалися обмеженими національними ринками.
Проблема конкурентоспроможності Європи має і технологічний вимір. Повільне поширення сучасних цифрових інструментів та штучного інтелекту може стримувати зростання продуктивності й віддаляти європейські компанії від конкурентів зі США та Китаю. Європейська комісія так само визначає скорочення розриву в інноваціях передових технологій як пріоритет для довгострокового зростання та підвищення рівня життя.
Питання не лише в тому, чи здатна Європа створювати більше досліджень у сфері ШІ. Бізнесу також потрібні умови для фінансування, впровадження та масштабування цих технологій у межах фрагментованих ринків і регуляторних систем.
Її порядок денний поєднує структурні зміни з посиленням внутрішніх інвестицій:
Головний меседж Лагард — це попередження про напрямок руху Європи, а не оголошення про неминучий економічний колапс. Позитивні темпи зростання свідчать, що єврозона зберігає стійкість. Але без зниження енергетичних витрат, подолання ринкової фрагментації, появи компаній континентального масштабу та швидшого впровадження технологій помірного зростання, заснованого на внутрішньому попиті, може бути недостатньо для збереження довгострокової конкурентоспроможності Європи.