Ulchi Freedom Shield спочатку планували провести протягом 11 днів — із 17 до 27 серпня. Після розпорядження Дональда Трампа їх, за повідомленнями, скоротили до п’яти днів, а частину польових тренувань зменшили. Пентагон отримав вказівку істотно обмежити участь американських сил уже після початку маневрів.
США та Південна Корея традиційно описують ці навчання як оборонні. Вони мають перевіряти готовність союзників до кризових сценаріїв і координацію військових та цивільних структур. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив, що цивільні оборонні заходи не спрямовані проти Північної Кореї.
Пхеньян, навпаки, регулярно трактує спільні маневри як репетицію вторгнення. Саме тому для Кім Йо Чжон принциповим є не лише масштаб навчань, а сам факт військової взаємодії Вашингтона й Сеула.
Трамп назвав навчання дорогими та заявив, що вони посилають «недоречний і ворожий» сигнал країні, яку він охарактеризував як «неагресивну та шанобливу». Серед причин президент також згадав свої добрі відносини з Кім Чен Ином.
Окремо Трамп пов’язав рішення з відмовою Південної Кореї підтримати американські дії проти Ірану. Це дає підстави припускати, що скорочення навчань могло бути не лише елементом політики щодо Північної Кореї, а й інструментом тиску на союзника.
Такий підхід може мати подвійний ефект. Він потенційно створює вузьке вікно для контакту з Пхеньяном, але водночас здатен послабити довіру Південної Кореї до американських гарантій безпеки та ускладнити координацію між союзниками — основу будь-яких тривалих переговорів.
Трамп заявив, що Кім Чен Ин відповів на його сигнали щодо відновлення діалогу, і назвав перспективи спілкування позитивними. Однак Кім Йо Чжон сказала, що їй нічого не відомо про прямі контакти між лідерами. Таким чином, її заява суперечить твердженню американського президента про відповідь Пхеньяна.
Водночас вона назвала особисті відносини між своїм братом і Трампом «чудовими». Це важливе розмежування: особиста прихильність не означає готовності Північної Кореї повернутися до переговорів на умовах Вашингтона.
Аналітики бачать у ситуації щонайбільше обмежену можливість для діалогу, а не ознаки неминучої домовленості чи нового саміту. Позиція Північної Кореї залишається жорсткою: її ядерний статус не підлягає перегляду, а змістовні переговори, імовірно, вимагатимуть від США зміни підходу до денуклеаризації.
Пхеньян продовжує розвивати ядерні та ракетні спроможності. Військове партнерство з Росією дає йому доступ до зброї, економічної та політичної підтримки, а також бойового досвіду. Тісні стратегічні зв’язки з Росією та Китаєм додатково зменшують залежність Північної Кореї від поступок США.
За таких умов Кім Чен Ин може вимагати визнання Північної Кореї ядерною державою або погодитися лише на обмежені заходи контролю над озброєннями. Це значно відрізняється від вимоги повної денуклеаризації, яка зірвала попередній дипломатичний трек Трампа і Кім Чен Ина.
У найближчій перспективі більш реалістичними виглядають попередні контакти або політично символічна зустріч, а не всеосяжна угода про денуклеаризацію. Для змістовного саміту Вашингтону, ймовірно, довелося б розглянути поетапну модель контролю над озброєннями — із замороженням ядерної програми, перевіркою та заходами зі зниження ризиків.
Натомість Пхеньяну знадобилися б стимули, достатньо переконливі, щоб компенсувати безпекові й економічні переваги, які він нині отримує завдяки відносинам із Росією та Китаєм. Скорочення Ulchi Freedom Shield саме по собі такого прориву не забезпечило: Кім Йо Чжон дала зрозуміти, що для Північної Кореї це не поступка, здатна змінити правила гри.
Ulchi Freedom Shield спочатку планували провести протягом 11 днів — із 17 до 27 серпня. Після розпорядження Дональда Трампа їх, за повідомленнями, скоротили до п’яти днів, а частину польових тренувань зменшили. Пентагон отримав вказівку істотно обмежити участь американських сил уже після початку маневрів.
США та Південна Корея традиційно описують ці навчання як оборонні. Вони мають перевіряти готовність союзників до кризових сценаріїв і координацію військових та цивільних структур. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив, що цивільні оборонні заходи не спрямовані проти Північної Кореї.
Пхеньян, навпаки, регулярно трактує спільні маневри як репетицію вторгнення. Саме тому для Кім Йо Чжон принциповим є не лише масштаб навчань, а сам факт військової взаємодії Вашингтона й Сеула.
Трамп назвав навчання дорогими та заявив, що вони посилають «недоречний і ворожий» сигнал країні, яку він охарактеризував як «неагресивну та шанобливу». Серед причин президент також згадав свої добрі відносини з Кім Чен Ином.
Окремо Трамп пов’язав рішення з відмовою Південної Кореї підтримати американські дії проти Ірану. Це дає підстави припускати, що скорочення навчань могло бути не лише елементом політики щодо Північної Кореї, а й інструментом тиску на союзника.
Такий підхід може мати подвійний ефект. Він потенційно створює вузьке вікно для контакту з Пхеньяном, але водночас здатен послабити довіру Південної Кореї до американських гарантій безпеки та ускладнити координацію між союзниками — основу будь-яких тривалих переговорів.
Трамп заявив, що Кім Чен Ин відповів на його сигнали щодо відновлення діалогу, і назвав перспективи спілкування позитивними. Однак Кім Йо Чжон сказала, що їй нічого не відомо про прямі контакти між лідерами. Таким чином, її заява суперечить твердженню американського президента про відповідь Пхеньяна.
Водночас вона назвала особисті відносини між своїм братом і Трампом «чудовими». Це важливе розмежування: особиста прихильність не означає готовності Північної Кореї повернутися до переговорів на умовах Вашингтона.
Аналітики бачать у ситуації щонайбільше обмежену можливість для діалогу, а не ознаки неминучої домовленості чи нового саміту. Позиція Північної Кореї залишається жорсткою: її ядерний статус не підлягає перегляду, а змістовні переговори, імовірно, вимагатимуть від США зміни підходу до денуклеаризації.
Пхеньян продовжує розвивати ядерні та ракетні спроможності. Військове партнерство з Росією дає йому доступ до зброї, економічної та політичної підтримки, а також бойового досвіду. Тісні стратегічні зв’язки з Росією та Китаєм додатково зменшують залежність Північної Кореї від поступок США.
За таких умов Кім Чен Ин може вимагати визнання Північної Кореї ядерною державою або погодитися лише на обмежені заходи контролю над озброєннями. Це значно відрізняється від вимоги повної денуклеаризації, яка зірвала попередній дипломатичний трек Трампа і Кім Чен Ина.
У найближчій перспективі більш реалістичними виглядають попередні контакти або політично символічна зустріч, а не всеосяжна угода про денуклеаризацію. Для змістовного саміту Вашингтону, ймовірно, довелося б розглянути поетапну модель контролю над озброєннями — із замороженням ядерної програми, перевіркою та заходами зі зниження ризиків.
Натомість Пхеньяну знадобилися б стимули, достатньо переконливі, щоб компенсувати безпекові й економічні переваги, які він нині отримує завдяки відносинам із Росією та Китаєм. Скорочення Ulchi Freedom Shield саме по собі такого прориву не забезпечило: Кім Йо Чжон дала зрозуміти, що для Північної Кореї це не поступка, здатна змінити правила гри.