BRICS виступив проти CBAM ЄС: чому країни блоку вважають вуглецевий збір дискримінаційним

Як працює CBAM

Перехідний етап механізму тривав із 1 жовтня 2023 року до 31 грудня 2025 року: у цей період імпортери лише звітували про вбудовані в товари викиди. Остаточний режим CBAM почав діяти 1 січня 2026 року.

Він поширюється передусім на продукцію з високою вуглецевою інтенсивністю:

• цемент;
• залізо та сталь;
• алюміній;
• добрива;
• електроенергію;
• водень;
• окремі напівфабрикати та товари подальшої переробки.

Імпортери, які ввозять до ЄС понад 50 тонн товарів, охоплених CBAM, мають отримати статус уповноважених декларантів і купувати сертифікати, що відповідають обсягу викидів під час виробництва імпортованої продукції.

Ідея механізму — зрівняти вуглецеві витрати імпортних товарів із витратами виробників у ЄС у межах системи торгівлі квотами на викиди (EU ETS). Якщо в країні походження вже була сплачена підтверджена вуглецева ціна, її мають враховувати. У 2026 році Європейська комісія оприлюднила ціну сертифіката на рівні 75,36 євро за тонну для першого кварталу та 75,28 євро для другого кварталу.

Чому найбільше занепокоєні виробники сталі та алюмінію

Сталь та алюміній безпосередньо входять до сфери дії CBAM і належать до енергоємних галузей. Для експортерів це означає не лише потенційні додаткові платежі, а й складніші адміністративні вимоги: вимірювання викидів, незалежну перевірку даних, підготовку документації та можливе застосування стандартних значень ЄС, якщо фактичні показники не підтверджені.

Це особливо важливо для виробників з Індії, Південної Африки та Китаю, які постачають до ЄС продукцію з високими викидами. За оцінкою, наведеною у дослідженні, на яке посилається Світовий банк, CBAM може вплинути на експорт країн, що розвиваються, загальним обсягом близько 16 мільярдів доларів на рік. Водночас це не окрема оцінка втрат саме для Індії, Південної Африки чи Китаю.

Скільки може отримати ЄС

Єдиної надійної цифри доходів CBAM у 2030 році немає. Опубліковані оцінки відрізняються залежно від припущень щодо ціни вуглецю, обсягів імпорту, фактичних викидів і переліку охоплених товарів.

Серед наведених прогнозів:

• близько 1,5 мільярда євро щорічно з 2028 року в одному з розрахунків;
• приблизно 2,1 мільярда євро на рік за іншою оцінкою;
• від 5 до 9 мільярдів євро у 2030 році за сценарієм чинної сфери охоплення.

Відомо, що надходження від CBAM мають зараховуватися до бюджету ЄС. Саме це посилює політичні претензії BRICS: країни блоку вважають, що кошти, зібрані з експортерів держав, що розвиваються, не повинні автоматично перетворюватися на загальні доходи Євросоюзу.

Фінансовий ефект механізму зростатиме поступово, оскільки ЄС скорочуватиме безкоштовні квоти в межах EU ETS. Коефіцієнт CBAM становить 2,5% у 2026 році, 5% у 2027-му, 10% у 2028-му, 22,5% у 2029-му та 51,5% у 2030 році. Через це будь-який точний прогноз на 2030 рік залишається чутливим до ринкової ціни вуглецю, обсягів торгівлі та підтверджених даних про викиди.

Чи можливий позов до СОТ

Політичне засудження CBAM саме по собі не запускає спір у Світовій організації торгівлі. Для офіційного оскарження держава-член СОТ має спочатку запросити консультації, а якщо домовитися не вдасться — ініціювати розгляд у спеціальній групі.

Потенційна юридична суперечка може стосуватися того, чи дискримінує механізм імпорт або іноземні способи виробництва на практиці. ЄС, імовірно, наполягатиме, що CBAM лише відтворює внутрішню вуглецеву ціну, передбачає залік платежів, уже сплачених у країні походження, та переслідує екологічну мету в межах винятків Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Доступні матеріали свідчать, що Південна Африка виявляла інтерес до можливого звернення, а Індія, Китай і Бразилія порушували правові та пов’язані зі справедливістю питання. Однак доказів того, що Китай уже подав до СОТ окремий спір саме щодо CBAM, немає.

Торговельні переговори або угоди ЄС із окремими країнами можуть створювати майданчики для консультацій, технічної співпраці та узгодження правил, але самі по собі не виключають можливості позову до СОТ. Найобережніший висновок такий: загострення цілком можливе, особливо в міру зростання фінансових зобов’язань, але скоординований позов усіх країн BRICS наразі не підтверджений наявними джерелами.