Окремо Трамп висловив невдоволення тим, що Південна Корея відмовилася брати участь у військових діях США проти Ірану. Таким чином, рішення стосувалося не лише корейського напрямку: воно також стало проявом напруження у відносинах Вашингтона із союзником у Сеулі.
Наказ надійшов тоді, коли підготовка вже була фактично завершена, а початок навчань був близько. Тому їх не скасували повністю, а почали терміново переглядати вже на ходу.
США та Південна Корея домовилися завершити Ulchi Freedom Shield 21 серпня, а не 27-го. Тривалість скоротилася з 11 до п’яти днів. Південнокорейський Об’єднаний комітет начальників штабів повідомив, що саме американська сторона попросила скоригувати тривалість і масштаб навчань. Частину спільної польової підготовки також зменшили, хоча її деталі ще уточнювали.
Зміни торкнулися не лише календаря. Перша фаза навчань була присвячена відбиттю атаки, тоді як наступну фазу, пов’язану з контрнаступальними операціями, за повідомленнями південнокорейських медіа, могли скасувати або перенести. Водночас у доступних повідомленнях цей план не подавався як остаточно деталізований офіційний сценарій.
Пентагон заявив, що пов’язані з навчаннями заходи з бойовою стрільбою скоротили: деякі скасували, а деякі перевели у формат симуляцій. Міністерство оборони США наполягало, що це не погіршить заплановані цілі підготовки та збереже «необхідну боєготовність» союзників.
Південнокорейські чиновники та військовослужбовці, за повідомленнями медіа, не очікували такого рішення. Воно з’явилося після завершення основного планування і вже на старті навчань, через що Сеулу та американським військовим довелося терміново з’ясовувати практичні наслідки наказу.
Командувач американських сил у Кореї генерал Ксав’є Брюнсон відвідав Міністерство оборони Південної Кореї, щоб обговорити плани скорочення. Ця зустріч показала, що навіть після президентської директиви конкретні параметри змін ще узгоджувалися.
Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон намагався одночасно заспокоїти союзника і не закривати дипломатичне вікно. Він наголосив, що міцний альянс зі США є основою національної безпеки, а Сеул водночас висловив сподівання на відновлення контактів між Вашингтоном і Пхеньяном для зниження напруженості.
Ulchi Freedom Shield — одні з головних щорічних спільних оборонних навчань США та Південної Кореї. Початковий план на 2026 рік передбачав участь близько 18 000 південнокорейських військовослужбовців. Сценарії включали протидію безпілотникам, перебоям у роботі GPS і кібератакам, а також штабні й польові елементи підготовки до оборони Корейського півострова.
Такі навчання — це не просто демонстрація сили. Вони перевіряють, чи можуть дві армії обмінюватися інформацією, координувати рішення командування, переміщувати війська й постачання та діяти разом у кризовій ситуації. Вашингтон і Сеул називають навчання оборонними, тоді як Північна Корея регулярно описує їх як репетицію вторгнення.
США також мають у Південній Кореї приблизно 28 500 військовослужбовців. Їхня постійна присутність є частиною військового балансу на півострові, а спільні навчання мають показати, як американські сили взаємодіятимуть із південнокорейськими підрозділами в разі конфлікту.
Ще до скорочення Пхеньян засудив заплановані навчання як більш провокативні, ніж торішні, і назвав їх підготовкою до військового протистояння. Північнокорейська сторона також заявила, що співпраця США, Південної Кореї та Японії перетворюється на «ядерний альянс», і пригрозила посилити стримування.
Скорочення навчань дало Північній Кореї те, чого вона давно вимагала: менший масштаб військової активності союзників. Однак доступні повідомлення не свідчать, що Пхеньян у відповідь запропонував обмежити свої ядерну або ракетну програми. Саме ця відсутність взаємного кроку лежить в основі критики рішення.
Тристороння координація із Японією додає до ситуації регіональний вимір. Співпраця Вашингтона, Сеула й Токіо пов’язана зі стримуванням і реагуванням на ракетні загрози, тому її надійність важлива далеко за межами Корейського півострова. Публічна реакція Північної Кореї показує, що Пхеньян сприймає цю мережу безпеки як частину загрози, якій він намагається протидіяти.
Зміна навчань збіглася з новими сигналами про бажання Трампа відновити контакти з Кім Чен Ином. За повідомленнями, зустріч лідерів можуть обговорювати під час очікуваного візиту Трампа до Китаю в листопаді, хоча аналітики сумніваються, що Північна Корея побачить достатню причину для повернення до переговорів.
Позиція Пхеньяна нині відрізняється від ситуації під час самітів Трампа і Кіма 2018–2019 років. Аналітики вказують на підтримку з боку Росії та Китаю, а також на меншу залежність КНДР від послаблення санкцій. Кім може вимагати визнання Північної Кореї ядерною державою — умову, яку Вашингтон не готовий прийняти.
Зміни відбуваються і в політиці самого Сеула. Південнокорейська влада відходить від вимоги повної та негайної денуклеаризації як першої умови для діалогу. Натомість розглядаються проміжні кроки — зокрема замороження вже наявної ядерної програми та взаємні заходи зі зниження ризиків.
Такий підхід може зробити дипломатію реалістичнішою, але водночас змінює сенс поступок. Скорочення навчань можна подати як захід зміцнення довіри — або як доказ того, що тиск на Вашингтон і Сеул приносить Пхеньяну результат. Аналітики попереджають, що розширення можливостей КНДР і поглиблення її військових зв’язків із Росією посилили позиції Кіма порівняно з попередніми переговорами.
Пентагон і південнокорейський Об’єднаний комітет начальників штабів стверджують, що оновлений формат збереже основні цілі підготовки та необхідний рівень боєготовності. Критики рішення не обов’язково вважають, що п’ятиденні навчання повністю знищують готовність союзників. Їхнє занепокоєння полягає в іншому: поспішне скорочення та перебудова можуть зменшити можливості відпрацювати повний цикл оборони, командування і контрнаступу.
Наказ Трампа також створив політичний прецедент: масштабні навчання союзників стали інструментом дипломатичного сигналу без чіткої взаємної поступки з боку Пхеньяна. Президент, імовірно, прагнув створити умови для розмови з Кімом і водночас висловити невдоволення Сеулу. Але безпосереднім наслідком стала невизначеність для країни, чиї війська разом зі США відповідають за оборону півострова.
Отже, компроміс залишається нерозв’язаним. Скорочення може знизити один із факторів напруженості та підтримати спроби відновити дипломатію. Водночас воно ризикує перетворити військову готовність на розмінну монету саме в момент, коли Північна Корея почувається впевненіше, має тісніші зв’язки з Росією і менше залежить від поступок, які визначали попередні переговори.