Це модельні прогнози, а не твердження, що кожна літня людина в певному регіоні матиме однакові наслідки для здоров’я. Ризик залежить від вологості й тривалості спеки, фізичного навантаження, рівня гідратації, стану здоров’я, доступу до укриття та охолодження, а також від місцевих умов.
У нормі організм віддає тепло завдяки, зокрема, потовиділенню та посиленому притоку крові до шкіри. З віком здатність переносити спеку може знижуватися. Люди старшого віку також можуть бути вразливішими через слабшу роботу серцево-судинної системи та менш ефективне потовиділення. Хронічні захворювання серця і судин, дихальної системи або нирок здатні додатково підвищувати небезпеку тривалого перегрівання.
У попередніх глобальних дослідженнях спеки часто використовували порогові значення, виміряні на здорових молодих людях, або широкі екологічні межі. Такий підхід може не враховувати відмінностей між віковими групами. Через це поєднання високої температури й вологості може здаватися менш небезпечним, ніж воно є для людей зі вже зниженою здатністю до охолодження.
«Некомпенсований тепловий стрес» виникає тоді, коли організм не може віддавати тепло так само швидко, як отримує його. Потовиділення та інші механізми охолодження вже не справляються, тому внутрішня температура тіла продовжує зростати. За умов, що лише трохи перевищують індивідуальну межу переносимості, температура тіла може досягти рівня, за якого виникає тепловий удар, приблизно за 3–10 годин.
Тому небезпека визначається не лише показником на термометрі. Навіть відносно нижча температура повітря може бути загрозливою, якщо висока вологість заважає випаровуванню поту. Водночас однакова температура може створювати різний ризик залежно від вологості, вітру, одягу, фізичної активності, рівня гідратації, віку та стану здоров’я людини.
Аналіз поєднав лабораторно виміряні межі переносимості спеки для трьох вікових груп із прогнозами клімату, чисельності населення та його розподілу. В експериментах розглядалися молодші дорослі віком 15–39 років, люди середнього віку 40–59 років і люди старшого віку від 60 років.
Дослідники використали експерименти з переносимості спеки, засновані на температурі за вологим термометром, щоб оцінити момент, коли поєднання температури та вологості перевищує здатність організму регулювати власну температуру. Потім вони нанесли прогнозовані зони ризику на карту за сценаріїв потепління приблизно від 1°C до 4°C вище доіндустріального рівня, використовуючи демографічні прогнози до 2100 року.
Такий метод відрізняється від застосування одного універсального порога до всього населення. Він має показати не лише те, де спека стає небезпечною, а й те, як змінюється тягар ризику в міру старіння населення та посилення глобального потепління.
За потепління на 3°C в Індії, Китаї, Пакистані та Бангладеш разом можуть опинитися приблизно 1,5 мільярда людей, які регулярно зазнаватимуть некомпенсованої спеки. Це майже три чверті прогнозованої глобальної кількості людей у зоні такого ризику.
Деякі країни можуть зіткнутися з особливо високою часткою населення під загрозою. За даними дослідження, у Бахрейні та Катарі зона ризику може охопити все населення, в Об’єднаних Арабських Еміратах — наблизитися до 95%, а в Пакистані небезпечна спека може торкнутися майже 295 мільйонів людей — понад 80% населення країни.
У Бангладеш, Камбоджі та кількох країнах Перської затоки за окремих сценаріїв можуть опинитися під загрозою всі люди старшого віку. Якщо потепління перевищить 3°C, люди віком від 60 років у найбільш уразливих місцях можуть переживати небезпечну спеку і вдень, і вночі протягом кількох місяців поспіль. Це залишатиме організму мало можливостей для відновлення.
Прогнозовані зони впливу зосереджені в багатьох тропічних і субтропічних регіонах, де бідність, нестабільна електроенергетична інфраструктура, обмежений доступ до кондиціонування та інші бар’єри адаптації можуть ускладнити захист уразливих людей. Дослідники попереджають, що таке поєднання факторів може сприяти внутрішньому переміщенню населення, а в окремих випадках — і транскордонній кліматичній міграції.
Втім, це висновок про можливі наслідки ризику, а не точний прогноз майбутньої міграції. Наведені дані вказують на можливість переміщення, але не містять конкретної кількості людей, які можуть стати мігрантами саме через вплив спеки.
Найнадійніший спосіб обмежити майбутній масштаб ризику — не допустити подальшого потепління завдяки швидкому скороченню викидів. Оскільки з кожним додатковим градусом прогнозована площа та тривалість небезпечного впливу різко зростають, заходи зі зменшення викидів безпосередньо впливають на масштаб завдань для адаптації.
Дослідження також вказує на потребу в планах дій під час спеки, які враховують вікові особливості. Серед важливих заходів:
Кондиціонування повітря може бути важливим захисним заходом, якщо воно доступне й недороге. Проте це не універсальне рішення. Наведені дані не доводять, що самі кондиціонери здатні безпечно компенсувати тривалу спеку з дуже високою вологістю — особливо там, де електропостачання нестабільне або охолодження доступне не всім.
Результати посилюють аргументи на користь кліматичної та медичної політики, яка окремо враховує ризики для людей старшого віку. Однак їх слід сприймати як модельні оцінки впливу, а не як індивідуальний медичний прогноз. Автори зосередилися на поєднаннях спеки та вологості, що перевищують експериментально визначені межі переносимості, а не на кожній хвилі спеки чи кожному випадку смерті від спеки.
Дослідження також не містить окремої оцінки для Європи. Посилення європейських хвиль спеки робить тему важливою для систем охорони здоров’я континенту, але наведені матеріали стосуються передусім глобального впливу та особливо виділяють Південну Азію, Китай і країни Перської затоки.
Головний висновок простий: карта глобальних ризиків спеки, побудована на даних про молодих і здорових людей, може применшувати небезпеку для населення, що старіє. Планування майбутнього має поєднувати швидше скорочення викидів із місцевими стратегіями захисту, які враховують вікове зниження здатності організму охолоджуватися.