Це 17-й зареєстрований спалах Еболи в ДР Конго від моменту ідентифікації вірусу у 1976 році. Кількість смертей уже перевищила 2 299 жертв під час епідемії 2018–2020 років, яка раніше вважалася найсмертоноснішою в країні.
Офіційні цифри стосуються підтверджених випадків і не обов’язково відображають повний масштаб заражень. ВООЗ повідомляє про інтенсивну й тривалу передачу вірусу: багато випадків виникають поза межами відомих списків контактів, а значна частка смертей відбувається не в медичних закладах, а в громадах. Це свідчить про можливе існування ще не виявлених ланцюгів передачі.
Нинішній спалах спричинений вірусом Бундібуґйо — окремим видом, що відрізняється від заїрського еболавірусу, який був причиною кількох попередніх епідемій.
Ця відмінність має практичне значення: ВООЗ зазначає, що для хвороби, спричиненої вірусом Бундібуґйо, наразі немає схваленої вакцини чи специфічного лікування.
Наявні засоби протидії Еболі розробляли або ліцензували для інших видів вірусу. Тому медична відповідь спирається передусім на швидку діагностику, ізоляцію пацієнтів, інфекційний контроль і інтенсивну підтримувальну терапію. Кандидатні вакцини та препарати тестують, але це не означає, що вже існує схвалений і широко доступний засіб захисту.
Ебола передається через прямий контакт із кров’ю та іншими біологічними рідинами хворої людини або тіла померлого, а також через забруднені матеріали. Тому команди реагування зосереджуються на таких заходах:
Ці заходи особливо важливі, коли люди хворіють удома або помирають до встановлення діагнозу. Зволікання з лікуванням ускладнює пошук контактів і безпечне поводження з потенційно зараженими матеріалами. Небезпечне проведення поховань також може створювати додаткові ризики передачі вірусу.
ВООЗ та її партнери працюють в умовах, де реагування ускладнюють нестабільність, переміщення населення, віддалені громади та активне пересування людей дорогами, річками й маршрутами, пов’язаними з видобутком корисних копалин. Серед постраждалих є мобільні та транскордонні групи населення. Дезінформація й недовіра можуть перешкоджати відстеженню контактів, своєчасному зверненню по допомогу та проведенню безпечних поховань.
За таких умов офіційні підрахунки можуть бути неповними. Наявні дані дають підстави побоюватися недообліку, однак не дозволяють точно визначити кількість невиявлених заражень чи смертей. Тому твердження про конкретну частку смертей поза лікарнями або про понад 1 000 людей, які одужали, варто оцінювати обережно, якщо їх не підтверджує оновлений офіційний ситуаційний звіт.
ВООЗ заявляє, що ризик подальшого поширення епідемії в межах країни та за її межами залишається високим, а сам спалах ще не перебуває під контролем. Це попередження про серйозність нинішньої передачі вірусу та необхідність прискорити реагування, а не прогноз неминучого міжнародного поширення.
Відповідь координують органи влади ДР Конго разом із ВООЗ, Африканськими центрами з контролю та профілактики захворювань (Africa CDC) й іншими партнерами. Вона включає розширення епідеміологічного нагляду, лабораторних можливостей, відстеження контактів, клінічної готовності, постачання медичних засобів, інфекційного контролю та взаємодії з громадами. Окремо посилюють транскордонну готовність сусідніх країн.
Головна проблема полягає в тому, що епідемія швидко зростає, тоді як для вірусу Бундібуґйо немає схваленої вакцини чи специфічного лікування. Поки команди реагування не виявлять пропущені ланцюги передачі, а люди не отримуватимуть своєчасну й надійну медичну допомогу, спалах у ДР Конго залишатиметься великою міжнародною надзвичайною ситуацією.