Прем’єр-міністерка Японії Санае Такаїті назвала поїздку Путіна «абсолютно неприйнятною» і заявила, що вона зачепила почуття японців. Токіо також розглядало можливість запровадження додаткових санкцій проти Москви.
Заступник глави МЗС РФ Михайло Галузін висловив японському послу офіційний і, за формулюванням Москви, рішучий протест. У російському повідомленні за підсумками зустрічі наголошувалося, що суверенітет і юрисдикція Росії над південними Курильськими островами є «непохитними».
Москва також повторила свою позицію, що острови перейшли до Росії за підсумками Другої світової війни та відповідних міжнародних домовленостей. Будь-який сумнів у цьому Росія назвала неприйнятним.
Галузін пов’язав територіальну суперечку із загальним погіршенням відносин між двома країнами. Російська сторона окремо згадала японські санкції проти Москви, а також політичну й матеріальну підтримку України.
Росія попередила, що залишає за собою право вжити «відповідних контрзаходів», якщо Токіо продовжить курс, який Москва вважає недружнім. Водночас у доступних повідомленнях не було названо жодного нового негайного заходу.
Муто не прибув на перший виклик одразу. Російські посадовці заявляли, що спочатку їм повідомили: посол або перебуває за межами Москви, або має проблеми зі здоров’ям. Пізніші повідомлення описували подальшу затримку перед його появою в російському МЗС.
Деталі різняться: одне джерело говорило про дводенну затримку, інше — про відсутність посла в Москві під час першого виклику та подальше посилання на погане самопочуття.
Зрештою Муто прибув на зустріч і заявив, що належним чином пояснив російській стороні позицію Токіо. Російські представники, однак, подали затримку як ще один прояв небажання Японії погоджуватися з позицією Москви.
Токіо відреагувало однозначно. Такаїті назвала візит неприйнятним, а міністр закордонних справ Японії Тосіміцу Мотегі висловив рішучий протест і викликав російського посла.
Японія вкотре заявила, що чотири острови — Ітуруп, Кунашир, Шикотан і острови Хабомаї — є її Північними територіями. У російській термінології Ітуруп називають Ітурупом, а в японській — Еторофу; аналогічно Кунашир у Японії називають Кунасірі.
Після візиту Путіна Японія також розглядала нові санкції. Це важливо, оскільки санкційна політика та підтримка України вже є частиною претензій Москви до Токіо. Через це територіальну суперечку дедалі складніше відокремити від ширшого протистояння навколо війни Росії проти України.
США стали на бік Японії. Вашингтон підтвердив визнання японського суверенітету над Північними територіями та заявив, що підтримка Японії залишається непохитною після візиту Путіна.
Чотири південні острови контролює Росія, але на них претендує Японія. Радянські війська зайняли їх в останні дні Другої світової війни. Відтоді сторони по-різному трактують правовий статус островів і підсумки війни.
Міністерство закордонних справ Японії називає Північними територіями Хабомаї, Шикотан, Кунаширі та Еторофу й наполягає, що вони не входять до складу Курильських островів.
Територіальна суперечка стала однією з причин, через які Росія та Японія досі не уклали формальний мирний договір, що остаточно підбив би підсумки Другої світової війни між ними. Японія розглядає врегулювання статусу островів як умову для такого договору, тому поїздка російського президента має значення навіть без негайної зміни фактичного контролю.
Серпневий конфлікт показав, наскільки територіальне питання переплелося з ширшим розривом у двосторонніх відносинах. Японські санкції та підтримка України звузили простір для переговорів, тоді як Москва демонструє, що вважає своє управління Ітурупом остаточно встановленим. Токіо, зі свого боку, продовжує розглядати острів як ключове питання суверенітету.
Отже, Росія викликала Акіру Муто тому, що Японія поставила під сумнів легітимність візиту Путіна і — ширше — право Москви управляти Ітурупом. Галузін відповів заявою про «непохитний» російський суверенітет і попередженням про можливі контрзаходи. Затримка із зустріччю, протилежні позиції Японії та США, санкції й неврегульований мирний договір додатково загострили суперечку, від якої обидві сторони не готові відмовлятися.