Чому мідь подорожчала до рекордних $6,70

Серпневе ралі міді найкраще пояснюється поєднанням довгострокового зростання попиту та гострої нестачі металу, доступного саме зараз. На початку серпня ф’ючерси на мідь у США, що торгуються на COMEX, піднялися до рекордної зони близько $6,70 за фунт, а спотова ціна на Лондонській біржі металів (LME) наближалася до $14 500 за тонну. Навіть після відкату нижче $6,55 мідь залишалася приблизно на 18% дорожчою, ніж на початку року. Пікові значення різняться залежно від контракту й часу фіксації, однак головний сигнал незмінний: мідь для негайної поставки стала надзвичайно дорогою.

Ринок платив премію за мідь «на зараз»

Найвиразніше напруження проявилося у форвардній кривій LME. Серпневий контракт у певний момент торгувався на $370 за тонну дорожче за вересневий — це був найширший місячний спред від часу потрясінь 2021 року. Спотова мідь також мала значну премію до тримісячного контракту. Така ситуація називається беквордацією: покупці готові платити набагато більше за метал, який можна отримати негайно, ніж за майбутню поставку.

Це класична ознака фізичного дефіциту, а не лише спекулятивного припливу коштів. За звичайних умов майбутня поставка часто коштує дорожче через витрати на зберігання та фінансування. Коли ж премія переходить до «швидкої» міді, учасники ринку фактично сигналізують про нестачу доступних запасів.

Додатковий тиск створили американські покупці. Очікування можливих мит на імпорт міді спонукало компанії завозити метал до США ще до ухвалення політичного рішення. У липні американський імпорт, за повідомленнями, сягнув близько 200 000 тонн, тоді як запаси за межами США скорочувалися. Така підготовка до тарифів перемістила доступні партії до Сполучених Штатів і зменшила гнучкість поставок в інших регіонах.

Перебої на шахтах оголили слабкість ланцюга постачання

Проблема почалася ще на етапі видобутку. Ризики та перебої у великих гірничодобувних регіонах, зокрема в Чилі та Демократичній Республіці Конго, погіршили перспективи поставок мідного концентрату — частково обробленої сировини, з якої плавильні заводи виробляють рафінований метал. Аналітики описували серпневий рух як переважно зумовлений пропозицією, попри обмежене зростання попиту. Тобто це не було переконливим доказом одночасного підйому всієї світової промисловості.

Про дефіцит концентрату прямо свідчать плати за його переробку й рафінування — TC/RC. Річний орієнтир на 2026 рік опустився до нуля доларів за тонну, а спотові ставки стали негативними. На практиці це означає, що деякі плавильні підприємства фактично доплачували шахтам, щоб отримати сировину.

Так змінюється баланс сил: переговорна позиція та частина маржі переходять від плавильних заводів до власників шахт. Ситуація також показує, що потужностей для переробки було більше, ніж концентрату для їх завантаження.

Нульова або негативна TC/RC-ставка не гарантує тривалого зростання ціни на мідь. Плавильні заводи можуть скоротити виробництво, промислові споживачі — відкласти закупівлі, а видобуток чи логістика — відновитися. Проте це важливий діагностичний сигнал: головне обмеження ринку було пов’язане не просто з дефіцитом рафінувальних потужностей, а з доступністю концентрату.

ШІ та електрифікація сформували «підлогу» попиту

Попитова складова також мала значення. Центри обробки даних для систем штучного інтелекту потребують додаткової інфраструктури електропостачання — ліній передачі, розподільчих мереж, систем охолодження та резервного живлення. Мідь також потрібна для проєктів відновлюваної енергетики, модернізації електромереж, електромобілів і ширшої електрифікації.

Ці тенденції створили стійку основу попиту. Коли запаси скорочуються, покупцям складніше просто перенести закупівлі на пізніше: будівництво дата-центрів, мережевих об’єктів та енергетичних проєктів має власні графіки.

Водночас було б перебільшенням стверджувати, що саме ШІ спричинив усе ралі. Доступні дані радше вказують на зустріч структурного попиту з перебоями пропозиції. ШІ та електрифікація допомогли ринку поглинати високі ціни, але найрізкіший серпневий рух виник тоді, коли одночасно зійшлися дефіцит фізичного металу, тарифна поведінка покупців і побоювання щодо видобутку.

Ормузька протока підвищила витрати через сірку та логістику

Окремим шаром тиску стали перебої навколо Ормузької протоки. Порушення судноплавства вплинуло на доступність сірки та сірчаної кислоти — важливих компонентів для частини процесів видобутку й вилуговування мідної руди.

За оцінкою S&P Global, у першій половині 2026 року перебої, пов’язані з Ормузькою протокою, могли підвищити витрати на видобуток міді на 5,1%, або більш ніж на $0,10 за фунт. Значну частину приросту забезпечило подорожчання реагентів, особливо сірки та сірчаної кислоти.

Інші повідомлення пов’язували кризу з різким скороченням морських поставок сірки з Перської затоки. Сірчана кислота є критично важливим компонентом процесу екстракції розчинником та електроосадження (SX-EW), на який припадає значна частка світового виробництва міді. Точний вплив на обсяги поставок залишається невизначеним, але напрям очевидний: транспортні та сировинні обмеження зробили й без того напружений видобуток дорожчим і менш надійним.

Макроекономіка підсилила рух, але не створила дефіцит

Сприятливіші фінансові умови допомогли капіталу зайти в промислові метали. Слабший долар, зниження очікувань щодо підвищення ставок і вищий апетит до ризику підтримали весь сегмент металів та зробили номіновані в доларах сировинні товари привабливішими. Ці чинники посилили ралі й стимулювали попит на мідь як захист від інфляції.

Однак вони не створили базового дефіциту шахтної сировини й концентрату. Макроекономічне тло радше додало пального до вже напруженого фізичного ринку.

Що це означає для перспектив міді

Мідь почала переоцінювати дефіцит ще до стрибка американських ф’ючерсів. У січні 2026 року ціна на LME ненадовго перевищила $14 500 за тонну, а згодом спотовий метал знову наблизився до цього рівня. Повторні спроби вийти до рекордних значень свідчать, що трейдери реагували на ширшу проблему ланцюга постачання, а не на один випадковий торговий день.

Найобґрунтованіший висновок — довгостроково позитивний, але в короткостроковій перспективі крихкий ринок. Попит підтримуватимуть інвестиції в інфраструктуру ШІ, електромережі та електрифікацію. Водночас найближча траєкторія цін залежатиме від кількох факторів:

• запасів на LME та в інших складських системах;
• рішень США щодо мит і подальшого накопичення металу;
• стабільності роботи шахт у Чилі, ДР Конго та інших країнах-виробниках;
• доступності сірки, сірчаної кислоти й транспортних маршрутів;
• закупівель у Китаї та обсягів виробництва рафінованої міді.

Високі ціни можуть водночас послабити попит. Серпневий відкат уже супроводжувався повідомленнями про слабші закупівлі в Китаї та скорочення виробництва рафінованої міді. Це показує, що ралі почало створювати власні точки напруження.

Отже, рекорд міді став результатом зіткнення двох сил: стійкої довгострокової потреби в металі та гострої нестачі міді, яку можна доставити зараз. Якщо запаси залишатимуться низькими, а перебої на шахтах триватимуть, ціни можуть утримуватися на високих рівнях. Але нормалізація логістики, скорочення випуску плавильними заводами, подальше ослаблення китайського попиту або відновлення роботи проблемних шахт здатні швидко розвернути ринок.