Як «Сюелун» розгорнув рекордну мережу спостережень у центральній Арктиці

Китайське науково-дослідне судно «Сюелун» завершило 12 короткострокових льодових станцій під час 16-ї арктичної експедиції. Роботи тривали з 25 липня до 7 серпня 2026 року, а фінальна точка розташовувалася приблизно на 83°50′ пн. ш. у центральній частині Північного Льодовитого океану. Це найбільша кількість льодових станцій, яку коли-небудь створювало одне судно в межах китайських арктичних експедицій.

Чому станції розмістили так далеко на півночі

Усі 12 станцій облаштували на північ від 82° пн. ш. Причина — стан льоду. У високих широтах дослідники могли знайти товстіші та суцільніші крижані поля, здатні довше витримувати встановлене обладнання. Це було особливо важливо для безпілотних приладів, які мали продовжувати роботу в період літнього танення льоду та далі, протягом арктичної зими.

Для однієї суднової експедиції зазвичай планують близько шести льодових станцій. Подвоївши кількість пунктів до 12, команда створила не просто набір окремих місць відбору проб, а багатоточкову мережу спостережень. Вона має допомогти точніше відстежувати, як змінюється центральна Арктика в просторі та часі.

Понад 30 приладів і спостереження за всією системою

На льодових станціях розгорнули понад 30 приладів різних типів, зокрема буї для вимірювання балансу маси морського льоду та льодові профілювальні буї. Вони мають збирати довготривалі дані безпосередньо в районі досліджень.

Паралельно науковці спостерігали за прикордонним шаром атмосфери, фізичними властивостями морського льоду, океанографічними процесами під льодом і підлідною екологією. Такі комплексні вимірювання потрібні, щоб дослідити взаємодію атмосфери, льоду й океану та перевірити кліматичні моделі, які прогнозують подальші зміни Арктики.

Що робив «Сюелун-2»

Після першого етапу океанографічних досліджень «Сюелун-2» 9 серпня розпочав власні роботи поблизу 84° пн. ш. у центральній Арктиці. План передбачав шість короткострокових і одну довгострокову льодову станцію, які мали доповнити мережу, створену «Сюелуном».

Команда «Сюелун-2» мала виконати понад 20 завдань: розгорнути буї, відібрати проби снігу, льодових кернів і води під льодом, провести дистанційне зондування морського льоду, профілювання атмосфери та гідрологічні спостереження під льодом.

Крижаний «куб» для майбутніх полярних суден

Одним із найскладніших епізодів стала робота з масивом морського льоду. Приблизно за шість годин дослідники за допомогою льодового бура та бензопили вирізали блок завтовшки 1,3 метра і розміром 1,2 × 1,2 метра.

Зразок використають для вимірювання механічних властивостей арктичного морського льоду. Отримані результати поповнять архів зразків і можуть стати експериментальною основою для проєктування конструкцій суден наступного покоління, призначених для роботи в полярних водах.

Власні технології та спостереження в полярну ніч

Експедиція також сформувала безперервну безпілотну мережу спостережень у Північному Льодовитому океані та випробувала китайські системи морського моніторингу. Для льодових профілювальних буїв мілкої й глибокої води, а також буїв, що дрейфують разом із морським льодом, середня частка обладнання вітчизняного виробництва перевищила 90%. Це дало змогу розгорнути масштабну масивну систему буїв і перейти до автоматизованого мережевого моніторингу.

Окремо команда вперше продемонструвала в Арктиці роботу екологічної безпілотної льодової станції. Її акустичні, оптичні та електричні датчики синхронно спостерігають за атмосферою, льодом, океаном і підлідним життям. Система має показати, як організми переживають полярну ніч і як реагують на повернення світла під час полярного дня.

У підсумку 12 станцій «Сюелуна» стали не лише рекордом за кількістю. Вони створили ширшу просторову основу для довготривалих вимірювань — від властивостей льоду до процесів у підлідній екосистемі — у регіоні, де зміни відбуваються особливо швидко.