Однак офіційна ціна є лише одним елементом розрахунку. Партія з альтернативного порту може мати інші витрати на фрахт, перевалку та планування. Тому нафтопереробники порівнюють не просто знижку до бенчмарку, а повну вартість бареля з доставкою — із ціною іншого сорту нафти або з рішенням взагалі не вибирати місячну квоту.
Саме тому покупці вимагають від Саудівської Аравії додаткових знижок для поставок альтернативними маршрутами. Aramco також розглядала окрему офіційну ціну для нафти, що відвантажується із Sidi Kerir: середземноморський порт має зовсім іншу логістику, ніж традиційна поставка з Перської затоки.
Саудівська Аравія може прокачувати нафту через Єгипет системою SUMED і завантажувати її в середземноморському порту Sidi Kerir. Це дає змогу уникнути найбільш небезпечної ділянки Червоного моря. Після оголошення морської блокади саудівського судноплавства експорт через Суецький маршрут за тиждень зріс на 106% — до 1,06 млн барелів на добу, тоді як поставки через Баб-ель-Мандеб у період, який аналізувала Kpler, впали до нуля.
Але цей варіант не позбавлений проблем. Танкерові із Середземного моря, який прямує до Азії, може знадобитися обхід Африки замість проходу через Баб-ель-Мандеб. За словами генерального директора Aramco, середземноморський маршрут додає 20–25 днів порівняно з рейсом через цю протоку. Це означає вищі витрати на фрахт і фінансування, більше капіталу, замороженого в нафті в дорозі, та меншу передбачуваність для роботи НПЗ.
За даними Kpler, які цитувала CNBC, у серпні експорт через Sidi Kerir більш ніж подвоївся — приблизно до 2,3 млн барелів на добу проти близько 1 млн у липні. Більшу частину приросту становила саудівська нафта.
Вересневі домовленості не є однаковими для всієї Азії. За повідомленнями, Aramco попросила японські та південнокорейські НПЗ забирати частину вантажів у Sidi Kerir, тоді як більшості переробників у Китаї, на Тайвані та в Індії запропонували отримувати нафту з Янбу.
Схоже, такий поділ відображає переговори з кожним покупцем, а не єдину регіональну політику. У різних компаній різний доступ до танкерів, портова інфраструктура, умови контрактів, готовність приймати ризик і здатність оплачувати довший рейс.
Aramco також шукає інші обхідні рішення. Зокрема, компанія пропонувала окремим покупцям Arab Medium та Arab Heavy із перевантаженням із судна на судно біля Фуджейри в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Довгостроковий контракт не гарантує, що покупець за будь-яких умов вибере весь щомісячний обсяг. За повідомленнями, щонайменше один нафтопереробник міг відмовитися від вересневої квоти, якщо доставка з Sidi Kerir в обхід Африки виявиться надто дорогою.
Перенаправлення потоків показує різницю між експортною потужністю Саудівської Аравії та нормальною роботою її експортної системи. Aramco заявляє, що спроби хуситів порушити судноплавство в Червоному морі не зменшили її експортної спроможності. Компанія також збільшила прокачування East-West Pipeline до Янбу, заявлена потужність якого становить 7 млн барелів на добу.
Втім, підтримувати цю потужність тепер доводиться завдяки довшим маршрутам, ситуативному розподілу вантажів і менш прозорому руху танкерів. Нафта все ще може дістатися покупця, але ланцюжок поставок став менш передбачуваним, а більша частина логістичного тягаря лягла на нафтопереробників.
Фінансові результати Aramco добре показують різницю між економікою виробника та економікою НПЗ. У другому кварталі компанія повідомила про скоригований чистий прибуток у $33,4 млрд — на 33% більше, ніж роком раніше: вищі ціни на нафту перекрили негативний ефект від зменшення продажів і перебоїв у судноплавстві.
Для азійських нафтопереробників високі ціни не є таким самим захистом. Вони змушені оплачувати сировину, доставляти її довшими маршрутами й підтримувати стабільне завантаження заводів попри невизначені строки. Тому головне питання вересня — не те, наскільки дешево виглядає саудівська нафта в порту відправлення, а чи залишається цей барель конкурентним після врахування ризику маршруту, фрахту, затримок і страхування.