Перемир’я США та Ірану завершилося: Ормузька протока опинилася в центрі затяжного протистояння

Завершення 60-денного перемир’я між США та Іраном не повернуло сторони за стіл переговорів. Вікно для дипломатичних контактів, передбачене меморандумом від 17 червня, закрилося 17 серпня без офіційної нової угоди. Вашингтон і Тегеран залишилися на протилежних позиціях щодо ядерної програми Ірану та правил проходу суден через Ормузьку протоку.

У підсумку тимчасова пауза перетворилася на невизначене силове протистояння, у якому дипломатія, безпека судноплавства та енергетичні ринки тісно переплелися. Домовленість, яка хоча б частково забезпечувала рух суден, не була замінена постійним механізмом. Тепер ризики виходять далеко за межі двостороннього конфлікту.

Дипломатія втратила головний запобіжник

Президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон не прагне продовжувати тимчасову домовленість, і відкинув продовження перемир’я на умовах, які обговорювалися. Іран, зі свого боку, наполягав, що безпечний прохід через Ормузьку протоку не можна відокремити від ширшої політичної суперечки, а також повідомляв, що переговори зі США ще не відновлено.

Це залишило сторони без узгодженої процедури реагування на порушення та запобігання інцидентам, які можуть швидко перерости в нову ескалацію. Попередні пропозиції також демонстрували глибину розбіжностей: Іран прагнув отримати контроль або вплив над окремими маршрутами, тоді як США відкидали будь-які дозволи, збори чи інші обмеження для проходу суден.

Особливо делікатною стала роль Оману. Тегеран обговорював із Маскатом можливі тимчасові домовленості щодо судноплавства, але Трамп водночас погрожував Оману, якщо той перешкоджатиме американським діям навколо протоки. Навіть якщо ці погрози не призведуть до військових ударів, вони можуть послабити регіональний канал, який потенційно здатен підтримувати контакти та допомагати стримувати ескалацію.

Торговельні судна залишаються під прямою загрозою

Наслідки для мореплавства стали помітними ще до завершення перемир’я. Агентство United Kingdom Maritime Trade Operations, яке координує повідомлення про безпеку торговельного судноплавства, заявило, що вантажне судно під час виходу з протоки було уражене невідомим снарядом. Вибух пошкодив машинне відділення, один член екіпажу дістав поранення.

Паралельно різко скоротився рух суден. За даними Kpler, на які посилалися медіа, однієї суботи через Ормузьку протоку пройшли лише п’ять суден, тоді як попередніми вихідними — 31. Це свідчить про серйозний операційний збій, хоча доступні дані не підтверджують, що протоку офіційно та повністю закрили.

Для судновласників і операторів вантажних перевезень головною проблемою стала невизначеність. Судна можуть зіткнутися з обстрілами, перехопленням, затримками, необхідністю змінювати маршрут або чекати на гарантії безпеки. Страховики та трейдери мають враховувати вищі премії за воєнні ризики й можливість того, що тимчасове обмеження руху перетвориться на тривалу перерву.

Нафта закладає у ціни тривалішу кризу

Ціни на нафту відреагували на атаки проти танкерів, відсутність дипломатичного прогресу та обмеження руху через Ормузьку протоку. 14 серпня ф’ючерси на Brent закрилися на рівні 88,52 долара за барель, а в наступні дні ринкові огляди описували торгівлю на рівні близько 89 доларів або вище на тлі побоювань щодо блокади та перебоїв у судноплавстві.

18 серпня Reuters повідомило, що нафтовий ринок дедалі більше поводиться так, ніби перебої з постачанням енергоносіїв із Близького Сходу можуть стати новою реальністю, а не короткочасним шоком. Це важливий зсув: для ринку вирішальним є не сам факт завершення перемир’я, а те, чи зможуть судна безпечно повернутися до нормального руху.

Тривале порушення судноплавства здатне підвищити вартість пального, фрахту та страхування. Це матиме побічні наслідки для енергоємних галузей, нафтохімії та економік, залежних від імпорту енергії. Водночас остаточний вплив на інфляцію та економічне зростання залишається невизначеним: він залежатиме від тривалості протистояння, запасів, альтернативних маршрутів постачання та швидкості відновлення комерційного руху.

Геополітичні ризики зростають

Криза вже не обмежується відносинами США та Ірану. Країни Перської затоки зазнають тиску, посередницька роль Оману опинилася під загрозою, а торговельні судна під прапорами різних держав залишаються вразливими в одному з найважливіших морських вузлів світу. Удар по судну, перехоплення корабля військово-морськими силами, спроба блокади чи дії регіональних проксі можуть запустити новий виток ескалації.

Найближчі перспективи тому більше схожі на тривалу нестабільність, ніж на стійке врегулювання. Реалістичним шляхом до відновлення переговорів могла б стати переконлива домовленість про доступ до протоки. Але для цього обом сторонам доведеться погодитися на правила проходу, які можна перевіряти й забезпечувати, а також відновити політичний канал комунікації.

Поки цього не сталося, завершення перемир’я означає слабшу дипломатію, менш передбачуване судноплавство та енергетичні ринки, які реагуватимуть на кожен новий інцидент навколо Ормузької протоки.