Спільна позиція сторін полягає в тому, щоб домагатися повернення міжнародних резервних активів Венесуели, які зберігаються в Банку Англії. Під час того самого раунду переговорів сторони, як повідомляється, також погодилися відновити процес оновлення складу Верховного суду Венесуели.
Потенційні кошти планують використати для гуманітарних і відбудовчих потреб. Серед пріоритетів називають відновлення будинків та інфраструктури, розширення медичних можливостей, прибирання завалів і допомогу сім’ям, чиє житло було зруйновано або які були змушені переїхати.
Представник опозиції Рамон Лопес заявив, що вивільнені кошти можуть розмістити на рахунку, адміністрованому через Міністерство фінансів США, а їх використання контролюватимуть міжнародні аудиторські компанії. Однак із доступних повідомлень незрозуміло, чи йдеться про фізичне переміщення золотих злитків, їх продаж із подальшим переказом виручки або іншу форму зберігання активу. Деталь про рахунок у Мінфіні США також не була публічно підтверджена адміністрацією Родрігес.
Банк Англії зберігає близько 31 тонни венесуельського золота ще з часу до нинішньої політичної суперечки. Доступ до резервів став предметом спору після того, як у 2018 році Велика Британія припинила визнавати уряд Ніколаса Мадуро. Відтоді конкуруючі венесуельські політичні сили сперечаються, хто має право давати вказівки Центральному банку Венесуели та розпоряджатися закордонними резервами.
Тож проблема полягає не у простій відмові видати злитки, а в суперечці щодо легітимності та повноважень, яка перейшла у судову площину. Британські суди мають визначити, яка саме венесуельська влада юридично уповноважена розпоряджатися золотом. Банк Англії та британське Міністерство закордонних справ публічно не зобов’язувалися передавати резерви.
Раніше венесуельська влада вже намагалася отримати доступ до активу під час пандемії COVID-19. Тоді пропонувалося спрямувати кошти через Організацію Об’єднаних Націй на фінансування системи охорони здоров’я. За повідомленнями, на які посилаються нинішні публікації, британський суд відхилив цю спробу.
Два потужні землетруси сталися 24 червня 2026 року. За даними тогочасних повідомлень, вони забрали життя понад 6 000 людей. Економічні втрати оцінювалися на рівні близько 6% валового внутрішнього продукту Венесуели.
Катастрофа посилила гуманітарний та економічний тиск на країну. У липні Центральний банк Венесуели повідомив про місячну інфляцію приблизно на рівні 20%, тоді як влада назвала відбудову та доступ до золота в Лондоні нагальними пріоритетами.
Саме це частково пояснює незвичну співпрацю. Урядові та опозиційні сили, які залишаються розділеними через питання політичної влади, мають спільний інтерес — знайти гроші для відновлення після землетрусів. Проте внутрішній консенсус у Венесуелі сам по собі не може вирішити окреме юридичне питання у Великій Британії.
Рахунок під контролем Міністерства фінансів США створив би зовнішній механізм контролю за будь-якими повернутими коштами. Прихильники цієї ідеї вважають, що міжнародний аудит допоможе запобігти нецільовому використанню грошей і переконати венесуельські політичні табори та іноземні уряди в прозорості схеми.
Водночас така модель означала б, що ще один державний ресурс Венесуели опинився б у системі, на яку має вплив Вашингтон. За повідомленнями, США вже контролюють строки та обсяги виплат із венесуельських експортних доходів, зокрема від продажу нафти. Окремо венесуельська влада намагається отримати доступ приблизно до $4,5 млрд спеціальних прав запозичення Міжнародного валютного фонду та інших заморожених державних рахунків у США й Європі.
Тому запропонована схема має подвійне політичне значення: вона може посилити підзвітність і зменшити ризик розкрадання, але водночас — збільшити вплив США на управління венесуельськими активами.
Найближчий крок — не передача золотих злитків. Уряд Венесуели та опозиційні групи, які беруть участь у переговорах, мають спільно обґрунтувати вимогу про повернення резервів, а британський судовий процес повинен визначити, яка саме сторона має право давати щодо них юридично чинні розпорядження.
Ключова різниця полягає між домовленістю домагатися повернення золота та схваленим судом розблокуванням активу. Повідомлялося про перше, але не про друге. Поки британські юридичні та процедурні питання не вирішено, 31 тонна золота залишається потенційним джерелом фінансування відбудови, а не доступними для Венесуели коштами.
Спільна позиція сторін полягає в тому, щоб домагатися повернення міжнародних резервних активів Венесуели, які зберігаються в Банку Англії. Під час того самого раунду переговорів сторони, як повідомляється, також погодилися відновити процес оновлення складу Верховного суду Венесуели.
Потенційні кошти планують використати для гуманітарних і відбудовчих потреб. Серед пріоритетів називають відновлення будинків та інфраструктури, розширення медичних можливостей, прибирання завалів і допомогу сім’ям, чиє житло було зруйновано або які були змушені переїхати.
Представник опозиції Рамон Лопес заявив, що вивільнені кошти можуть розмістити на рахунку, адміністрованому через Міністерство фінансів США, а їх використання контролюватимуть міжнародні аудиторські компанії. Однак із доступних повідомлень незрозуміло, чи йдеться про фізичне переміщення золотих злитків, їх продаж із подальшим переказом виручки або іншу форму зберігання активу. Деталь про рахунок у Мінфіні США також не була публічно підтверджена адміністрацією Родрігес.
Банк Англії зберігає близько 31 тонни венесуельського золота ще з часу до нинішньої політичної суперечки. Доступ до резервів став предметом спору після того, як у 2018 році Велика Британія припинила визнавати уряд Ніколаса Мадуро. Відтоді конкуруючі венесуельські політичні сили сперечаються, хто має право давати вказівки Центральному банку Венесуели та розпоряджатися закордонними резервами.
Тож проблема полягає не у простій відмові видати злитки, а в суперечці щодо легітимності та повноважень, яка перейшла у судову площину. Британські суди мають визначити, яка саме венесуельська влада юридично уповноважена розпоряджатися золотом. Банк Англії та британське Міністерство закордонних справ публічно не зобов’язувалися передавати резерви.
Раніше венесуельська влада вже намагалася отримати доступ до активу під час пандемії COVID-19. Тоді пропонувалося спрямувати кошти через Організацію Об’єднаних Націй на фінансування системи охорони здоров’я. За повідомленнями, на які посилаються нинішні публікації, британський суд відхилив цю спробу.
Два потужні землетруси сталися 24 червня 2026 року. За даними тогочасних повідомлень, вони забрали життя понад 6 000 людей. Економічні втрати оцінювалися на рівні близько 6% валового внутрішнього продукту Венесуели.
Катастрофа посилила гуманітарний та економічний тиск на країну. У липні Центральний банк Венесуели повідомив про місячну інфляцію приблизно на рівні 20%, тоді як влада назвала відбудову та доступ до золота в Лондоні нагальними пріоритетами.
Саме це частково пояснює незвичну співпрацю. Урядові та опозиційні сили, які залишаються розділеними через питання політичної влади, мають спільний інтерес — знайти гроші для відновлення після землетрусів. Проте внутрішній консенсус у Венесуелі сам по собі не може вирішити окреме юридичне питання у Великій Британії.
Рахунок під контролем Міністерства фінансів США створив би зовнішній механізм контролю за будь-якими повернутими коштами. Прихильники цієї ідеї вважають, що міжнародний аудит допоможе запобігти нецільовому використанню грошей і переконати венесуельські політичні табори та іноземні уряди в прозорості схеми.
Водночас така модель означала б, що ще один державний ресурс Венесуели опинився б у системі, на яку має вплив Вашингтон. За повідомленнями, США вже контролюють строки та обсяги виплат із венесуельських експортних доходів, зокрема від продажу нафти. Окремо венесуельська влада намагається отримати доступ приблизно до $4,5 млрд спеціальних прав запозичення Міжнародного валютного фонду та інших заморожених державних рахунків у США й Європі.
Тому запропонована схема має подвійне політичне значення: вона може посилити підзвітність і зменшити ризик розкрадання, але водночас — збільшити вплив США на управління венесуельськими активами.
Найближчий крок — не передача золотих злитків. Уряд Венесуели та опозиційні групи, які беруть участь у переговорах, мають спільно обґрунтувати вимогу про повернення резервів, а британський судовий процес повинен визначити, яка саме сторона має право давати щодо них юридично чинні розпорядження.
Ключова різниця полягає між домовленістю домагатися повернення золота та схваленим судом розблокуванням активу. Повідомлялося про перше, але не про друге. Поки британські юридичні та процедурні питання не вирішено, 31 тонна золота залишається потенційним джерелом фінансування відбудови, а не доступними для Венесуели коштами.