Золото й срібло зростають, а стратегія 60/40 втрачає колишню надійність

Однак у 2022 році обидва класи активів знижувалися одночасно. Це стало особливо болючим для пенсіонерів та інших інвесторів, які розраховували на облігації як на стабілізатор портфеля. Сукупне падіння портфеля 60/40 за масштабом було співмірним із результатами значно суворіших ведмежих періодів на фондовому ринку, хоча саме падіння акцій не було настільки екстремальним.

Вілсон не вважає, що відповідь полягає у повній відмові від облігацій. Натомість він радить зменшувати дюрацію — чутливість облігацій до зміни процентних ставок. Коротша дюрація може обмежити втрати, якщо дохідність облігацій і ставки зростатимуть. Частину захисної функції, на його думку, можуть виконувати золото та інші нетрадиційні диверсифікатори.

Який сировинний поворот бачить Morgan Stanley

Вілсон описав 2026 рік як період ширшої ротації у бік сировинних активів. Спочатку, за його оцінкою, увага інвесторів зосередилася на компаніях, що видобувають золото й срібло. Далі інтерес може поширитися на рідкісноземельні елементи та інші метали, енергетику й напівпровідники.

Спільна риса цих напрямів — прагнення інвесторів додати до портфеля активи, поведінка яких не повністю повторює рух акцій.

Що може завадити золоту досягти 5 200 доларів

Прогноз Morgan Stanley щодо 5 200 доларів за унцію в другій половині року значною мірою залежить від відновлення припливу коштів до біржових фондів, забезпечених золотом. Центральні банки можуть і надалі купувати метал, але інвестори таких фондів особливо чутливі до очікувань щодо політики ФРС, реальної дохідності та курсу долара.

Основні ризики для цього сценарію такі:

• більш жорстка позиція ФРС, скорочення очікуваної кількості знижень ставки або нове підвищення ставок збільшать альтернативну вартість володіння золотом, яке не приносить відсоткового доходу;
• вища реальна дохідність десятирічних казначейських облігацій США вже була пов’язана з відпливом коштів із золотих ETF та слабшою ціною металу;
• сильніші, ніж очікувалося, економічні дані або стійка інфляція, зокрема через подорожчання нафти, можуть підштовхнути ринок до прогнозів жорсткішої монетарної політики;
• сильніший долар зазвичай створює додатковий тиск на золото; натомість слабші економічні дані, нижча ймовірність підвищення ставок, падіння реальної дохідності, слабший долар і нові покупки ETF підтримали б метал;
• геополітична напруженість не завжди автоматично сприяє золоту: вона може підвищити попит на активи-притулки, але якщо водночас спричинить стрибок цін на нафту й змусить ФРС відкласти пом’якшення політики, вплив зростання дохідності може переважити захисний попит.

Перспективи золота та срібла

Короткострокова картина для дорогоцінних металів залишається сприятливою, якщо економічні дані слабшатимуть настільки, щоб відновити очікування пом’якшення політики ФРС. Додатковими позитивними чинниками були б зниження реальної дохідності, послаблення долара та відновлення припливу коштів до золотих ETF.

Протилежний сценарій — інфляція та перебої з постачанням енергоносіїв через геополітичні події. Якщо вони підтримуватимуть жорстку політику центробанку, високу реальну дохідність і негативні інвестиційні потоки, золото може залишитися нижче цілі Morgan Stanley, а срібло — зіткнутися з підвищеною волатильністю.

Оцінки, що срібло може піднятися до 75–100 доларів або вище, є прогнозами, а не підтвердженими результатами. Срібло здатне випереджати золото під час нового ралі дорогоцінних металів і сировинних активів, але водночас воно зазвичай зазнає й глибших просідань.

UBS також зберігає позитивний погляд на золото, називаючи його привабливим активом і сильним інструментом хеджування. Банк підвищив цільові орієнтири на березень, червень і вересень 2026 року до 6 200 доларів за унцію з попередніх 5 000 доларів, а на кінець року прогнозує помірне зниження до 5 900 доларів. Це аналітичний прогноз, а не гарантований результат.

Отже, надані дані підтримують довгостроковий позитивний сценарій для золота, але його реалізація залежить не лише від інфляції чи геополітичних ризиків. Вирішальними залишаються політика ФРС, реальні процентні ставки, курс долара та поведінка інвесторів.