Заявлений Трампом канал до КВІР: Тегеран заперечує контакти, а переговори зі США зайшли в глухий кут

Він також наголосив на інституційній різниці: КВІР — це військово-безпекова організація, а не дипломатичний канал. Формальні переговори, за його словами, мають вести уповноважені державні органи. Така позиція підриває ідею, що непублічний контакт із КВІР міг би замінити переговори через офіційні дипломатичні структури Ірану.

Багаї відкинув повідомлення про неофіційні контакти за посередництва посадовців Іракського Курдистану та заперечив проведення таємної зустрічі США й Ірану в Ербілі. Іранські чиновники подали ці публікації як частину ширшої психологічної або гібридної війни, спрямованої на розкол іранського керівництва та створення враження слабкості Тегерана. Твердження про нібито спробу маніпулювати цінами на нафту чи енергоносії залишаються заявами іранської сторони, а не незалежно підтвердженими висновками.

Умови Ірану та зупинка переговорного процесу

Заперечення Тегерана прозвучали на тлі відмови Ірану поновлювати прямі переговори зі США. Міністр закордонних справ Аббас Арагчі заявив, що повідомлення між сторонами все ще передаються через посередників, але Іран не повернеться до прямих переговорів, доки Вашингтон, на думку Тегерана, порушує червневий меморандум.

Меморандум від 17 червня, підписаний Трампом і президентом Ірану Масудом Пезешкіаном, передбачав тимчасову рамку для припинення вогню, врегулювання ядерного питання, економічного послаблення та роботи Ормузької протоки. Документ давав сторонам 60 днів на підготовку остаточної угоди, однак доступні повідомлення не свідчать про досягнення стійкого врегулювання або завершення подальшої домовленості.

Серед ширших вимог, які Іран пов’язує з можливим врегулюванням, називають припинення атак і порушень, які Тегеран приписує США, компенсацію збитків, розмороження іранських активів, виведення американських військ та обмеження для суден, пов’язаних зі США та Ізраїлем. Водночас деякі джерела описують ці позиції як вимоги іранського керівництва загалом, а не як повну переговорну платформу, озвучену саме Мохеббі.

Чому консультації з Оманом — це не переговори зі США

Окремий ірано-оманський трек не був прямими переговорами між Тегераном і Вашингтоном. Арагчі описував його як технічні консультації щодо морських маршрутів і організації судноплавства в Ормузькій протоці — стратегічній водній артерії між Іраном та Оманом. За його словами, домовленість з Оманом могла бути досягнута без автоматичного відкриття протоки: її повне відкриття залишалося залежним від додаткових поступок США.

Це розмежування важливе, оскільки питання судноплавства залишається частиною ширшого конфлікту. Іран наполягає, що протока не буде повністю відкрита, доки Вашингтон не виконає його умови. Паралельно з’являлися повідомлення про ураження ще одного судна в цій акваторії.

Внутрішній сигнал із Тегерана

Голова судової влади Ірану Голам-Хосейн Мохсен-Еджєї закликав до національної єдності, швидкого ухвалення рішень у воєнний час і спротиву тиску США. Його заяви відповідають ширшій позиції іранської влади, яка описує конфлікт як поєднання військового, економічного, медійного та внутрішньобезпекового тиску.

Водночас доступні джерела не дають підстав приписувати Еджєї конкретну формулу про необхідність підкорятися колишньому верховному лідеру Алі Хаменеї. Інші надані матеріали називають верховним лідером Ірану в цьому сценарії Моджтабу Хаменеї. Це розмежування важливе для відділення підтверджених заяв від тверджень, доданих у вторинних переказах.

Що ця суперечка говорить про дипломатію США та Ірану

Історія із заявленим бекканалом не доводить існування повноцінного мирного процесу між США та КВІР. Вона радше показує, що Вашингтон, за повідомленнями, шукав альтернативний шлях до іранського військового керівництва, тоді як Тегеран публічно заперечував такі контакти та вимагав конкретних поступок перед поновленням дипломатії.

Ключові перешкоди залишаються незмінними:

• Недовіра. Іран заявляє, що США порушили червневий меморандум, тоді як американські заяви про прогрес або контроль над ситуацією Тегеран відкидає.
• Питання повноважень. Зусилля Вашингтона вийти безпосередньо на КВІР свідчили про сумніви щодо того, чи здатні офіційні іранські переговорники забезпечити виконання домовленостей, схвалених військовим керівництвом.
• Порядок кроків. Іран розглядає компенсацію, послаблення санкцій, виведення військ і умови відкриття Ормузької протоки як передумови. США натомість прагнули спочатку досягти прогресу щодо припинення вогню та свободи судноплавства.

Поки сторони не домовляться про повноваження, послідовність дій і механізми виконання, повідомлення про таємні канали залишатимуться радше показником взаємної недовіри, ніж доказом дипломатичного прориву.