Водночас доступні публічні дані не підтверджують конкретного твердження, що Росія обов’язково використає саме «українські дрони» для атак на європейську інфраструктуру. Обережніший висновок полягає в тому, що дрони вже продемонстрували свою придатність для розвідки та провокацій і тому стали пріоритетом оборонного планування.
Ні — принаймні на підставі відкритих даних. Вони підтверджують занепокоєння через ескалацію гібридних операцій, але не доводять, що Росія ухвалила рішення про масштабне вторгнення до Латвії, Литви чи Естонії або вже має для цього необхідні спроможності.
Сам Рінкевичс розмежовував ці два сценарії: Росія може наразі не мати можливості для великої військової операції проти країн Балтії, але водночас уже проводити ворожі гібридні операції. Це важливе уточнення. Попередження має посилювати стійкість і стримування, а не створювати враження, що повномасштабна війна неминуча.
Окремий вимір безпеки стосується транзиту між Росією та Калінінградською областю через територію Литви. Чинний режим спрощеного транзиту базується на правилах ЄС, ухвалених у 2003 році. Вони передбачають обмежений час перебування в дорозі; для наземного транзиту встановлена межа до 24 годин.
Депутат литовського Сейму та колишній міністр оборони Арвідас Анушаускас запропонував скоротити дозволений час транзиту до шести годин. На його думку, таке рішення можна запровадити змінами до литовського законодавства, не порушуючи норм ЄС. Водночас у разі ДТП, поломки автомобіля, черг на кордоні чи несприятливих погодних умов можуть діяти передбачені правилами винятки.
Підставою для посилення контролю називають зростання кількості порушень: із 360 у 2024 році до 1 493 у 2025-му. За цей період майже 13 тисяч автомобілів із російськими номерними знаками перетнули Литву за спрощеними транзитними документами.
Ці цифри підтримують аргумент на користь суворішого моніторингу, але самі по собі не доводять, що користувачі транзитного режиму причетні до шпигунства чи саботажу.
За повідомленнями американських медіа, нові оцінки розвідки допускають, що Володимир Путін у найближчі роки може спробувати перевірити готовність НАТО реагувати на обмежену провокацію. Сценарії варіюються від кібератаки до невеликого сухопутного вторгнення.
У публікаціях можливий період називають від осені 2026 року до 2029-го. Найімовірнішим театром такої перевірки вважають східну частину Європи — країни Балтії або Польщу. Логіка потенційної провокації полягає в тому, щоб поставити під сумнів готовність союзників застосувати принцип колективної оборони за статтею 5, але не перейти одразу до масштабної війни.
Однак це не прогноз неминучої атаки. Йдеться про сценарні оцінки, сформовані на основі засекречених розвідувальних даних. Їхня мета — підготуватися до можливих варіантів розвитку подій, а не оголосити, що один із них обов’язково станеться.
Для Латвії, Литви, Естонії та Польщі практичний висновок полягає у спільному зниженні ризиків: посиленні контролю кордонів і калінінградського транзиту, інтеграції систем ППО та протидії дронам, захисті інфраструктури й логістики, а також швидшому обміні розвідувальною інформацією.
Не менш важлива координація на рівні ЄС, щоб розбіжності між національними правилами не створювали слабких місць. Мета таких заходів — позбавити Росію можливості провести легку й формально заперечувану перевірку єдності НАТО. Це серйозна безпекова проблема, але вона не тотожна твердженню, що звичайне військове вторгнення вже розпочалося.