Згодом термін дії угоди сплив без формальної нової домовленості, згідно з повідомленнями від 18 серпня. Іран також заявляв, що веде переговори з Оманом — а не безпосередньо зі США — про тимчасовий режим судноплавства через Ормузьку протоку.

Ці зусилля залишаються непрямими й крихкими. Іран та Оман повідомляли, що обговорення альтернативних або нових морських маршрутів наближаються до завершення, але домовленість не була реалізована. Перешкодою залишаються ширші суперечки щодо санкцій, військового тиску, компенсацій і майбутнього статусу протоки.

Твердження про прямий секретний канал між США та Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) варто сприймати обережно. У відкритих повідомленнях є взаємно суперечливі заяви, а КВІР заперечив, що такі переговори відбуваються. Наявні дані дозволяють говорити про посередницьку та спірну дипломатію, але не про підтверджені прямі переговори.

Хто виграє, а хто втрачає від дорогої нафти

Вищі ціни на сировину швидко покращують грошові потоки компаній із великим видобувним бізнесом. The Kobeissi Letter оцінює, що ExxonMobil, Chevron, Shell, TotalEnergies і BP у другому кварталі 2026 року разом отримали майже $70 млрд вільного грошового потоку. Це ринкова оцінка, а не заміна аудованої звітності кожної компанії, однак вона показує, як ціновий стрибок може посилити позиції великих виробників.

Для споживачів, транспортних компаній та енергоємних підприємств ефект протилежний. Дорожча нафта підвищує витрати на пальне й перевезення, а тривалі перебої у судноплавстві додають страхові та логістичні платежі. Якщо ці витрати збережуться, головним макроекономічним ризиком стане новий виток енергетичної інфляції. Це може змусити центральні банки обережніше знижувати відсоткові ставки та послабити споживчий попит. Водночас нижчі прогнози світового попиту на нафту у 2026 році поки стримують зростання котирувань.

Американський стратегічний запас нафти також став меншим, ніж до початку кризи. За тиждень, про який повідомили 10 серпня, Стратегічний нафтовий резерв США скоротився на 6,1 млн барелів — до 298,7 млн. Це найнижчий рівень із січня 1983 року.

Це не означає, що США залишаються без нафти. Але в уряду стало менше запасів, які можна використати для компенсації тривалого перебою. Тому ринок може гостріше реагувати на кожне нове порушення поставок.

Чому конфлікт називають «війною без кінця»

Вислів «війна без кінця» описує структуру протистояння, а не є точним прогнозом його тривалості. США та Іран залишаються далеко один від одного щодо умов остаточного врегулювання, водночас обидві сторони мають інструменти для тривалого тиску: блокади, атаки на судноплавство, санкції, дії союзних угруповань і відповідні удари.

Така комбінація може породжувати повторювані тимчасові домовленості, які згодом руйнуються, замість чіткого дипломатичного завершення. Кожна сторона здатна завдавати іншій збитків, не переходячи одразу до вирішальної ескалації, яка змусила б укласти остаточну угоду.

Для трейдерів це означає, що премія за ризик може повертатися щоразу, коли переговори зупиняються або атакують судна — навіть якщо відкритий конфлікт не розширюється кардинально.

Що сигналізують фінансові ринки

Реакція різних класів активів виявилася нерівномірною, а не схожою на єдиний глобальний розпродаж. Золото піднялося до дев’ятитижневого максимуму, європейські ф’ючерси на акції ослабли, а азійські фондові індекси були змішаними або демонстрували зростання.

Це свідчить, що інвестори розділяють безпосередніх бенефіціарів високих цін на енергоносії та сектори, яким загрожують інфляція й слабший попит. Головне питання для ринку — чи залишиться криза короткостроковим перебоєм у судноплавстві, чи переросте у тривале скорочення фактичних поставок нафти.

Чи може Brent подорожчати до $120

Так, але наявні дані дають підстави вважати $120 сценарієм підвищеного ризику, а не неминучим базовим прогнозом. Аналітики Goldman Sachs заявляли, що Brent може перевищити $120, якщо перебої в Ормузькій протоці триватимуть. Водночас їхній базовий сценарій передбачав істотно нижчий рівень цін.

Для руху до $120, найімовірніше, мають одночасно зберігатися кілька умов:

• тривале або майже повне припинення руху через Ормузьку протоку;
• ширша втрата експорту з країн Перської затоки чи пошкодження енергетичної інфраструктури;
• обмежена ефективність альтернативних нафтопроводів та інших морських маршрутів;
• недостатні запаси, вільні виробничі потужності або скоординовані викиди нафти з резервів;
• недостатнє падіння попиту для відновлення балансу на ринку.

Поки що ринок реагує на ризик такого ланцюга подій, а не на підтвердження того, що всі його ланки вже реалізувалися. Найважливіші індикатори, за якими варто стежити, — кількість суден, що проходять через Ормуз, нові атаки на танкери та судноплавство в Червоному морі, стан переговорів про припинення вогню та зміна запасів сирої нафти.

Якщо всі ці сигнали одночасно погіршуватимуться, імовірність різкішого стрибка цін зросте. Але на цей момент Brent біля $89 — це насамперед ціна страху перед масштабнішою кризою, а не доказ неминучого переходу до $120.

Згодом термін дії угоди сплив без формальної нової домовленості, згідно з повідомленнями від 18 серпня. Іран також заявляв, що веде переговори з Оманом — а не безпосередньо зі США — про тимчасовий режим судноплавства через Ормузьку протоку.

Ці зусилля залишаються непрямими й крихкими. Іран та Оман повідомляли, що обговорення альтернативних або нових морських маршрутів наближаються до завершення, але домовленість не була реалізована. Перешкодою залишаються ширші суперечки щодо санкцій, військового тиску, компенсацій і майбутнього статусу протоки.

Твердження про прямий секретний канал між США та Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) варто сприймати обережно. У відкритих повідомленнях є взаємно суперечливі заяви, а КВІР заперечив, що такі переговори відбуваються. Наявні дані дозволяють говорити про посередницьку та спірну дипломатію, але не про підтверджені прямі переговори.

Хто виграє, а хто втрачає від дорогої нафти

Вищі ціни на сировину швидко покращують грошові потоки компаній із великим видобувним бізнесом. The Kobeissi Letter оцінює, що ExxonMobil, Chevron, Shell, TotalEnergies і BP у другому кварталі 2026 року разом отримали майже $70 млрд вільного грошового потоку. Це ринкова оцінка, а не заміна аудованої звітності кожної компанії, однак вона показує, як ціновий стрибок може посилити позиції великих виробників.

Для споживачів, транспортних компаній та енергоємних підприємств ефект протилежний. Дорожча нафта підвищує витрати на пальне й перевезення, а тривалі перебої у судноплавстві додають страхові та логістичні платежі. Якщо ці витрати збережуться, головним макроекономічним ризиком стане новий виток енергетичної інфляції. Це може змусити центральні банки обережніше знижувати відсоткові ставки та послабити споживчий попит. Водночас нижчі прогнози світового попиту на нафту у 2026 році поки стримують зростання котирувань.

Американський стратегічний запас нафти також став меншим, ніж до початку кризи. За тиждень, про який повідомили 10 серпня, Стратегічний нафтовий резерв США скоротився на 6,1 млн барелів — до 298,7 млн. Це найнижчий рівень із січня 1983 року.

Це не означає, що США залишаються без нафти. Але в уряду стало менше запасів, які можна використати для компенсації тривалого перебою. Тому ринок може гостріше реагувати на кожне нове порушення поставок.

Чому конфлікт називають «війною без кінця»

Вислів «війна без кінця» описує структуру протистояння, а не є точним прогнозом його тривалості. США та Іран залишаються далеко один від одного щодо умов остаточного врегулювання, водночас обидві сторони мають інструменти для тривалого тиску: блокади, атаки на судноплавство, санкції, дії союзних угруповань і відповідні удари.

Така комбінація може породжувати повторювані тимчасові домовленості, які згодом руйнуються, замість чіткого дипломатичного завершення. Кожна сторона здатна завдавати іншій збитків, не переходячи одразу до вирішальної ескалації, яка змусила б укласти остаточну угоду.

Для трейдерів це означає, що премія за ризик може повертатися щоразу, коли переговори зупиняються або атакують судна — навіть якщо відкритий конфлікт не розширюється кардинально.

Що сигналізують фінансові ринки

Реакція різних класів активів виявилася нерівномірною, а не схожою на єдиний глобальний розпродаж. Золото піднялося до дев’ятитижневого максимуму, європейські ф’ючерси на акції ослабли, а азійські фондові індекси були змішаними або демонстрували зростання.

Це свідчить, що інвестори розділяють безпосередніх бенефіціарів високих цін на енергоносії та сектори, яким загрожують інфляція й слабший попит. Головне питання для ринку — чи залишиться криза короткостроковим перебоєм у судноплавстві, чи переросте у тривале скорочення фактичних поставок нафти.

Чи може Brent подорожчати до $120

Так, але наявні дані дають підстави вважати $120 сценарієм підвищеного ризику, а не неминучим базовим прогнозом. Аналітики Goldman Sachs заявляли, що Brent може перевищити $120, якщо перебої в Ормузькій протоці триватимуть. Водночас їхній базовий сценарій передбачав істотно нижчий рівень цін.

Для руху до $120, найімовірніше, мають одночасно зберігатися кілька умов:

• тривале або майже повне припинення руху через Ормузьку протоку;
• ширша втрата експорту з країн Перської затоки чи пошкодження енергетичної інфраструктури;
• обмежена ефективність альтернативних нафтопроводів та інших морських маршрутів;
• недостатні запаси, вільні виробничі потужності або скоординовані викиди нафти з резервів;
• недостатнє падіння попиту для відновлення балансу на ринку.

Поки що ринок реагує на ризик такого ланцюга подій, а не на підтвердження того, що всі його ланки вже реалізувалися. Найважливіші індикатори, за якими варто стежити, — кількість суден, що проходять через Ормуз, нові атаки на танкери та судноплавство в Червоному морі, стан переговорів про припинення вогню та зміна запасів сирої нафти.

Якщо всі ці сигнали одночасно погіршуватимуться, імовірність різкішого стрибка цін зросте. Але на цей момент Brent біля $89 — це насамперед ціна страху перед масштабнішою кризою, а не доказ неминучого переходу до $120.