Луї Ріді дістався обложеного будинку на Західному березі. Протистояння не завершилося

17 серпня Луї Ріді — палестино-американський власник бізнесу з Огайо — дістався Ізраїлю, а звідти попрямував до свого родинного будинку в Кусрі, селі на південь від Наблуса. Напередодні десятки ізраїльських поселенців понад тиждень оточували три палестинські будинки. Ріді зміг потрапити до помешкання, підняв над ним прапор США та сказав, що планує залишитися й допомагати захищати будинок.

Однак його приїзд став особистим актом спротиву, а не свідченням завершення кризи. Повідомлення того самого дня вказували, що ізраїльські військові обмеження навколо Кусри тривали, а палестинські родини залишалися заблокованими у своїх будинках або не могли вільно пересуватися. Доступні матеріали не підтверджували, що брат Ріді, Кусай Абу Ріда, та його син-підліток були безпечно евакуйовані, так само як і те, що поселенців остаточно усунули з території.

Що сталося в Кусрі

Облога почалася 9 серпня. Десятки поселенців зібралися біля трьох палестинських будинків, перекрили дороги та обмежили можливість мешканців безпечно входити до осель і виходити з них. За словами родичів і місцевих посадовців, було перерізано водо- та електропостачання, а поселенці встановили намети й чинили тиск на мешканців. Повідомлялося, що загалом у будинках опинилися заблокованими близько 15 палестинців.

Серед них були брат Ріді Кусай і його син-підліток. Після припинення подачі води вони, за повідомленнями, користувалися водою з колодязя. Водночас доступні публікації не містять підтвердженої подальшої інформації про їхню безпеку.

Як реагували ізраїльські військові

Ізраїльські військові зайшли до будинків або розмістилися навколо них, пояснюючи свою присутність необхідністю підтримувати порядок і захищати мешканців. У певний момент військові вивели частину поселенців і демонтували встановлені ними конструкції, але, за повідомленнями, поселенці повернулися за кілька годин.

Згодом район оголосили закритою військовою зоною. Це обмежило доступ не лише для поселенців, а й для палестинців, активістів та людей, які намагалися доправити родинам воду й харчі. Практичним наслідком, за даними журналістських матеріалів, не стало ані стабільне відкриття будинків, ані підтверджене припинення таборування поселенців.

Ця різниця має значення: сама присутність військових не обов’язково відновлює свободу пересування мешканців і не гарантує, що поселенці не повернуться. Приїзд Ріді змінив те, хто перебував усередині будинку, але сам по собі не розв’язав проблему безпеки та доступу.

Чому заява посла США стала помітною

Посол США в Ізраїлі Майк Гакабі назвав облогу «жахливим актом терору», а причетних поселенців — «терористами». Його слова привернули особливу увагу, оскільки стали незвично різким публічним осудом насильства ізраїльських поселенців проти палестинських мешканців з боку високопоставленого американського представника. Йшлося також про будинок, що належить палестино-американцю.

Заява посилила дипломатичний тиск, але сама по собі не припинила облогу. Навіть після втручання військових у повідомленнях ішлося про подальші обмеження та невизначеність навколо будинків.

Що відомо про нові форпости — і чого підтвердити не вдалося

Події в Кусрі відбувалися на тлі ширшого розширення поселень і створення поселенських форпостів на Західному березі. Водночас доступні джерела не дають змоги незалежно підтвердити точні одночасні твердження про створення нових форпостів поблизу Умм-Сафи та Бурки або про те, що після початку ізраїльської військової операції в Газі в жовтні 2023 року було створено рівно 200 форпостів.

Загальну тенденцію розширення поселень підтверджують інші матеріали. Amnesty International із посиланням на організацію Peace Now повідомила, що станом на кінець квітня 2026 року на Західному березі, включно зі Східним Єрусалимом, існували 363 несанкціоновані форпости та 163 офіційні поселення. Підсумкові цифри можуть відрізнятися залежно від того, чи зараховує джерело до однієї категорії несанкціоновані форпости, згодом легалізовані об’єкти, офіційні поселення та Східний Єрусалим.

Ширший контекст Західного берега

Представники ООН заявили, що насильство поселенців на Західному березі у 2026 році досягло «історичного максимуму». За їхніми словами, поселенці та ізраїльські сили безпеки часто діяли спільно під час нападів на палестинські громади.

У доповіді ООН, представленій Раді Безпеки, зазначалося, що протягом 2026 року ізраїльська влада схвалила або просунула будівництво приблизно 12 360 житлових одиниць на окупованому Західному березі. Значні ресурси також спрямували на підтримку 34 нових поселень. У тому самому брифінгу повідомлялося, що від початку року ізраїльські військові або поселенці вбили на Західному березі 76 палестинців, серед них 18 дітей, а близько 3 800 палестинців були змушені залишити домівки через насильство поселенців, знесення будинків і виселення.

Окремий звіт Управління Верховного комісара ООН з прав людини повідомляв, що розширення поселень і пов’язане з ним насильство призвели до примусового переміщення понад 36 000 палестинців за 12-місячний період, який аналізували автори.

За даними ООН, на окупованому Західному березі живуть приблизно 3,4 мільйона палестинців. Оцінка Amnesty International за квітень 2026 року свідчила, що поселенці становили близько 18% населення Західного берега. Порівнювати такі показники потрібно обережно: підсумки залежать від географічного визначення території, зокрема від того, чи включають до неї Східний Єрусалим.

Правова та політична суперечка

Позиція ООН, підтверджена резолюцією Ради Безпеки 2334, полягає в тому, що ізраїльські поселення на територіях, окупованих із 1967 року, включно зі Східним Єрусалимом, «не мають юридичної сили» та є «кричущим порушенням» міжнародного права. Резолюція також вимагає негайно й повністю припинити поселенську діяльність.

Представники ООН з прав людини заявляли, що Ізраїль зобов’язаний захищати палестинське населення, усувати поселенців, які силоміць витісняють палестинців, і припинити розширення поселень. В іншому звіті ООН зазначалося, що Міжнародний суд ООН дійшов висновку: політика Ізраїлю щодо поселень та їх розширення сприяє анексії значних частин окупованої палестинської території та порушує право палестинського народу на самовизначення.

Amnesty International використовує ще жорсткіші правові та правозахисні формулювання, описуючи політику й дії Ізраїлю в окремих районах Західного берега як етнічну чистку та заявляючи про злочини проти людяності, зокрема примусове переміщення. Це оцінки самої організації, а не остаточний вирок міжнародного кримінального суду саме щодо облоги в Кусрі.

Обережний, але серйозний висновок із подій у Кусрі такий: Луї Ріді дістався родинного будинку, проте доступні повідомлення не доводили, що сім’ї відновили безпечний і необмежений доступ до своїх осель або що загрозу з боку поселенців було усунуто надовго. Цей інцидент став помітним прикладом ширшої боротьби за палестинську власність, розширення поселень і захист цивільного населення на окупованому Західному березі.