Заяви Лаврова про Сахель: Україна, Франція та російський Africa Corps опинилися в центрі боротьби за вплив

Які звинувачення пролунали на адресу Франції

Окремо Лавров заявив, що Франція безпосередньо озброює та фінансує збройні угруповання в Сахаро-Сахельському регіоні. Він представив цю нібито діяльність як спробу колишньої колоніальної держави зберегти вплив після втрати військових і політичних позицій у частині Західної Африки.

Таке трактування відповідає ширшому наративу Москви: західні держави, за версією Росії, використовують збройні угруповання, щоб протидіяти орієнтації військових урядів Сахелю на Росію. Франція та уряди країн регіону мають інші пояснення причин безпекової кризи й власних зовнішньополітичних рішень. Тому слова Лаврова слід сприймати як політичну заяву, а не як незалежно підтверджений висновок.

Як Росія виправдовує діяльність Africa Corps

Лавров заявив, що російський Africa Corps принципово відрізняється від незаконного іноземного втручання. За його словами, підрозділ, який контролює Міністерство оборони Росії, діє на прохання урядів африканських країн, які Москва вважає легітимними, і виконує доручені ними завдання.

Ця позиція важлива, оскільки роль Росії у сфері безпеки є центральною для геополітичного розвороту Сахелю. Після витіснення французьких сил Буркіна-Фасо, Малі та Нігер звернулися по військову підтримку до Москви. Росія також пообіцяла надати озброєння та підготовку для запропонованих спільних сил чисельністю 5 000 військових.

Оцінка Africa Corps залежить від того, хто її дає: для урядів країн регіону це може бути легітимний партнер у сфері безпеки, а для критиків — інструмент російського впливу. Тож заява Лаврова була водночас юридичним захистом присутності Росії та просуванням бажаної для Москви моделі суверенітету: військова співпраця на запрошення національних урядів замість партнерств, сформованих колишніми колоніальними державами чи західними інституціями.

Попередній конфлікт між Україною та Малі

Нинішні звинувачення відсилають до суперечки, що виникла після важких боїв на півночі Малі в липні 2024 року. Сили, очолювані туарегами, заявили про розгром малийських військових і бійців Wagner біля Тінзауатена. Згодом Малі розірвало дипломатичні відносини з Україною після заяв представника української військової розвідки, які в Бамако сприйняли як свідчення причетності Києва.

Звинувачення залишалися спірними. Представник коаліції туарезьких повстанців заявив, що угруповання не отримувало жодної зовнішньої допомоги, зокрема й від України. Київ також заперечив постачання повстанцям безпілотників. Попри це, Буркіна-Фасо, Малі та Нігер направили до ООН звернення, у якому звинуватили Україну в підтримці повстанських угруповань.

Ця історія пояснює, чому нова заява Лаврова має політичну вагу в регіоні. Вона пов’язує спірний інцидент 2024 року, під час якого загинули малийські військові та пов’язані з Росією бійці, із ширшим твердженням, що Україна нібито навмисно переносить протистояння з Росією на африканський континент. Надані матеріали незалежно не підтверджують таку інтерпретацію.

Розрив Сахелю з Францією та ECOWAS

Заяви пролунали на тлі масштабної перебудови регіональних зв’язків. Буркіна-Фасо, Малі та Нігер, де влада перебуває в руках військових, офіційно вийшли з Економічного співтовариства держав Західної Африки (ECOWAS) 29 січня 2025 року. Рішення стало наслідком тривалої суперечки щодо військового правління та вимог організації повернутися до конституційного порядку. Після цього три країни розвивали власний формат — Альянс держав Сахелю.

Вони також розпочали вихід із Міжнародного кримінального суду. МКС підтвердив, що країни подали повідомлення про вихід і запустили однорічну процедуру припинення участі в Римському статуті — договорі, на якому заснований суд. Їхні уряди називають МКС формою неоколоніальних репресій, тоді як критики попереджають: вихід може звузити можливості для притягнення до відповідальності.

Росія позиціонує себе як головного зовнішнього партнера з питань безпеки для нового об’єднання. Військові уряди вигнали французькі сили та звернулися по допомогу до Москви, тоді як джихадистське насильство в регіоні триває. Обіцянки Росії щодо озброєння, підготовки та спільних сил Сахелю надають цим відносинам конкретного військового виміру.

Москва одночасно шукає контакт із ECOWAS

Підхід Лаврова складніший, ніж проста підтримка трьох військових урядів у протистоянні з ECOWAS. Він заявив, що Росія готова допомогти відновити відносини між ECOWAS і державами Сахелю, а також обговорює з регіональним об’єднанням меморандум про співпрацю.

Так формується подвійна дипломатична стратегія. Москва зберігає тісні безпекові зв’язки з Буркіна-Фасо, Малі та Нігером, але водночас намагається постати перед членами ECOWAS як потенційний партнер у питаннях регіональної безпеки та примирення. Контакти з Ганою є частиною цього дипломатичного каналу, хоча Аккра порушує перед Москвою й питання наслідків російської війни проти України.

Паралельна суперечка Гани щодо вербування до війни

Під час тих самих переговорів Гана порушила питання ймовірного вербування своїх громадян для участі у війні на боці Росії в Україні. Міністр Самюел Окудзето Аблаква заявив, що 62 громадяни Гани загинули, а ще 15 вважаються зниклими безвісти. Лавров повідомив, що російська сторона розгляне запит Гани, зазначивши, що це питання належить до компетенції Міністерства оборони Росії.

Це додало зустрічі особливої суперечності. Росія звинувачувала Україну в нібито поширенні підтримуваного державою насильства в Африці, тоді як Гана вимагала від Москви реагувати на ймовірне вербування африканських громадян до власної війни. Ці питання не є доказом однакових дій, але їхня поява в межах однієї дипломатичної зустрічі показує, наскільки війна Росії проти України переплітається з африканськими дискусіями про безпеку, вербування та суверенітет.

Що означають заяви Лаврова

Риторика російського міністра виконує одразу кілька функцій:

• зображає Україну та Францію як дестабілізуючі сили в регіоні, де Росія прагне посилити вплив;
• представляє Africa Corps як запрошену та законну альтернативу західним військовим партнерствам;
• підкріплює політичні наративи урядів Буркіна-Фасо, Малі та Нігеру, які дистанціюються від Франції, ECOWAS і МКС;
• дає Москві змогу виступати одночасно як постачальник безпеки для країн Сахелю та потенційний посередник у діалозі з ECOWAS.

Ключове застереження стосується атрибуції. Звинувачення Лаврова щодо участі українських військових і французької підтримки збройних угруповань залишаються твердженнями, які наведені матеріали незалежно не підтверджують. Водночас ширша тенденція очевидна: військові уряди Сахелю розірвали зв’язки з низкою західно пов’язаних інституцій, Росія розширила свою безпекову роль, а суперечки, пов’язані з війною в Україні, дедалі сильніше впливають на дипломатію далеко за межами Європи.