Меморандум США та Ірану завершився без чіткого продовження: що це означає

Схоже, 60-денний меморандум між США та Іраном завершився без підтвердженого спільного продовження і без нової домовленості, яка могла б його замінити. На практиці це означає повернення до політики примусу: посилення військового й риторичного тиску, зростання ризиків для судноплавства через Ормузьку протоку та складніший шлях до врегулювання за підтримки ООН.

Що передбачав меморандум

Домовленості мали створити рамки припинення вогню та відкрити простір для переговорів щодо ядерної програми Ірану й безпечного проходу комерційних суден із Перської затоки до Оманської затоки. У документах Білого дому зазначено, що Іран зобов’язувався докладати всіх можливих зусиль для забезпечення такого проходу.

Однак взаємні звинувачення в невиконанні зобов’язань підірвали довіру до механізму домовленостей. Посередництво також залишилося без чітко узгодженого мандата — тобто без спільного розуміння, хто і як має контролювати виконання угоди.

Чому зросла військова небезпека

За повідомленнями, 7 липня Дональд Трамп заявив, що домовленість «завершилася». На тлі подальших американських ударів і призупинення Іраном своїх зобов’язань меморандум фактично перестав стримувати ескалацію.

Без формального та взаємно перевіреного припинення вогню будь-який локальний напад, помилковий розрахунок або інцидент на морі може швидко перерости в ширше регіональне протистояння. Під загрозою опиняються порти, танкери, американські сили в регіоні та збройні угруповання, пов’язані з Іраном.

Ормузька протока — головний економічний ризик

Ормузька протока стала одночасно ключовим важелем переговорів і найближчим економічним ризиком. Заяви Ірану про контроль над протокою та погрози перейти до більш «наступальної» позиції у разі провалу дипломатії можуть підвищити страхові витрати для суден, скоротити кількість транзитів і затримати постачання.

Навіть без повного перекриття протоки ринки можуть закласти в ціну нафти додаткову геополітичну премію — тобто надбавку за ризик перебоїв у постачанні та безпеці перевезень.

Чи можлива нова угода за підтримки ООН

Повністю виключати новий дипломатичний процес не можна, але його перспективи стали слабшими. Для відновлення переговорів сторонам знадобилися б:

• чітко зафіксоване припинення вогню;
• перевірювані правила проходу суден через Ормузьку протоку;
• узгоджена послідовність ядерних зобов’язань і послаблення санкцій;
• механізм розв’язання суперечок;
• підтримка Ради Безпеки ООН або іншого гаранта, якого визнають обидві сторони.

Публічні вимоги Вашингтона й Тегерана нині розходяться, тому навіть узгодження базових правил буде складним. Повідомлення про можливе продовження меморандуму варто сприймати обережно, доки США та Іран спільно не оприлюднять його умови, тривалість і зобов’язання щодо припинення вогню. Доступні матеріали не свідчать, що така угода-наступниця вже набула чинності.