Однак взаємні звинувачення в невиконанні зобов’язань підірвали довіру до механізму домовленостей. Посередництво також залишилося без чітко узгодженого мандата — тобто без спільного розуміння, хто і як має контролювати виконання угоди.

Чому зросла військова небезпека

За повідомленнями, 7 липня Дональд Трамп заявив, що домовленість «завершилася». На тлі подальших американських ударів і призупинення Іраном своїх зобов’язань меморандум фактично перестав стримувати ескалацію.

Без формального та взаємно перевіреного припинення вогню будь-який локальний напад, помилковий розрахунок або інцидент на морі може швидко перерости в ширше регіональне протистояння. Під загрозою опиняються порти, танкери, американські сили в регіоні та збройні угруповання, пов’язані з Іраном.

Ормузька протока — головний економічний ризик

Ормузька протока стала одночасно ключовим важелем переговорів і найближчим економічним ризиком. Заяви Ірану про контроль над протокою та погрози перейти до більш «наступальної» позиції у разі провалу дипломатії можуть підвищити страхові витрати для суден, скоротити кількість транзитів і затримати постачання.

Навіть без повного перекриття протоки ринки можуть закласти в ціну нафти додаткову геополітичну премію — тобто надбавку за ризик перебоїв у постачанні та безпеці перевезень.

Чи можлива нова угода за підтримки ООН

Повністю виключати новий дипломатичний процес не можна, але його перспективи стали слабшими. Для відновлення переговорів сторонам знадобилися б:

• чітко зафіксоване припинення вогню;
• перевірювані правила проходу суден через Ормузьку протоку;
• узгоджена послідовність ядерних зобов’язань і послаблення санкцій;
• механізм розв’язання суперечок;
• підтримка Ради Безпеки ООН або іншого гаранта, якого визнають обидві сторони.

Публічні вимоги Вашингтона й Тегерана нині розходяться, тому навіть узгодження базових правил буде складним. Повідомлення про можливе продовження меморандуму варто сприймати обережно, доки США та Іран спільно не оприлюднять його умови, тривалість і зобов’язання щодо припинення вогню. Доступні матеріали не свідчать, що така угода-наступниця вже набула чинності.

Однак взаємні звинувачення в невиконанні зобов’язань підірвали довіру до механізму домовленостей. Посередництво також залишилося без чітко узгодженого мандата — тобто без спільного розуміння, хто і як має контролювати виконання угоди.

Чому зросла військова небезпека

За повідомленнями, 7 липня Дональд Трамп заявив, що домовленість «завершилася». На тлі подальших американських ударів і призупинення Іраном своїх зобов’язань меморандум фактично перестав стримувати ескалацію.

Без формального та взаємно перевіреного припинення вогню будь-який локальний напад, помилковий розрахунок або інцидент на морі може швидко перерости в ширше регіональне протистояння. Під загрозою опиняються порти, танкери, американські сили в регіоні та збройні угруповання, пов’язані з Іраном.

Ормузька протока — головний економічний ризик

Ормузька протока стала одночасно ключовим важелем переговорів і найближчим економічним ризиком. Заяви Ірану про контроль над протокою та погрози перейти до більш «наступальної» позиції у разі провалу дипломатії можуть підвищити страхові витрати для суден, скоротити кількість транзитів і затримати постачання.

Навіть без повного перекриття протоки ринки можуть закласти в ціну нафти додаткову геополітичну премію — тобто надбавку за ризик перебоїв у постачанні та безпеці перевезень.

Чи можлива нова угода за підтримки ООН

Повністю виключати новий дипломатичний процес не можна, але його перспективи стали слабшими. Для відновлення переговорів сторонам знадобилися б:

• чітко зафіксоване припинення вогню;
• перевірювані правила проходу суден через Ормузьку протоку;
• узгоджена послідовність ядерних зобов’язань і послаблення санкцій;
• механізм розв’язання суперечок;
• підтримка Ради Безпеки ООН або іншого гаранта, якого визнають обидві сторони.

Публічні вимоги Вашингтона й Тегерана нині розходяться, тому навіть узгодження базових правил буде складним. Повідомлення про можливе продовження меморандуму варто сприймати обережно, доки США та Іран спільно не оприлюднять його умови, тривалість і зобов’язання щодо припинення вогню. Доступні матеріали не свідчать, що така угода-наступниця вже набула чинності.