Рим пояснив рішення міркуваннями громадської безпеки, контролю міграційних потоків і запобіганням можливому переміщенню людей, які потрапили до Сеути.
Італійські політики використали кризу і для ширшої критики іспанської міграційної політики. Прем’єр-міністерка Джорджа Мелоні, віцепрем’єр Маттео Сальвіні та міністр закордонних справ Антоніо Таяні закликали розглянути призупинення участі Іспанії у вільному пересуванні або перегляд її статусу в Шенгенській зоні.
Таяні заявив, що Іспанії варто «турбуватися про Марокко», а не про італійські перевірки, фактично поклавши відповідальність за кризу на країну походження та транзиту.
Мадрид відкинув звинувачення в бездіяльності та назвав італійську реакцію необґрунтованою і політично мотивованою. Іспанський уряд наполягав, що не має бути покараний за кризу, яка виникла на його зовнішньому кордоні та вимагала негайного реагування.
Після того як Рим відмовився скасувати свої перевірки, Іспанія запровадила власні заходи щодо авіа- та морських прибуттів з Італії. Вони діють з 8 серпня до 7 вересня. У реєстрі Європейської комісії підставами вказані загрози громадському порядку, внутрішній безпеці та контролю міграційних потоків через масштабне переміщення громадян третіх країн у межах Шенгенської зони.
У перший день іспанських перевірок поліція перевірила близько 200 пасажирів у шести найбільших аеропортах країни.
Ні. Попри гучні заяви про «призупинення Шенгену», Італія та Іспанія не вийшли із Шенгенської зони, а Іспанію не виключали з неї. Йдеться про тимчасове повернення внутрішніх перевірок, які держави можуть запроваджувати за виняткових обставин відповідно до правил ЄС.
Заходи мають визначені строки завершення і підлягають європейському контролю. Водночас взаємне обмеження вільного пересування між двома великими країнами ЄС має важливе політичне значення. Якщо подібна практика стане регулярною або триватиме довше, це може послабити довіру до одного з ключових принципів Шенгену.
Криза в Сеуті показала, наскільки європейська міграційна політика залежить від співпраці з Марокко. Іспанії потрібна взаємодія з Рабатом для охорони кордону та повернення людей. Італія ж наполягає, що ЄС має вибудувати більш структуровану співпрацю з країнами походження і транзиту та сильніше тиснути на контрабандні мережі.
Повідомлення про те, що марокканська влада затримала понад 100 людей, які намагалися дістатися Сеути з міста Фнідек, демонструють: дії Марокко залишаються вирішальними для стримування нових спроб перетину.
Міністри внутрішніх справ ЄС після кризи закликали посилити боротьбу з мережами перевізників, ефективніше здійснювати повернення та тісніше співпрацювати з країнами походження і транзиту.
Італія та уряди зі схожою позицією виступають, зокрема, за створення за підтримки ЄС центрів повернення в третіх країнах. Критики таких ідей попереджають про юридичні, гуманітарні та практичні ризики.
Отже, конфлікт між Римом і Мадридом — це не лише суперечка про перевірки в аеропортах і портах. Він відображає глибший політичний розкол: уряд Мелоні робить ставку на стримування та винесення міграційного контролю за межі ЄС, тоді як уряд Педро Санчеса наголошує на спільній європейській відповідальності й легальних інструментах управління міграцією.
Поки що це тимчасова ескалація, а не остаточний розрив у Шенгені. Але саме від того, чи будуть подібні заходи винятком, чи новою політичною нормою, залежатиме майбутнє вільного пересування всередині Європи.