Ця заява пролунала після повідомлень про суттєве скорочення поставок засобів ППО. За даними публікації, яка цитує Зеленського, у 2026 році Україна отримала приблизно втричі менше ракет для протиповітряної оборони, ніж у 2025-му, навіть попри посилення російських атак.

Окремо повідомлялося, що США та Україна домовилися про щомісячні поставки ракет для комплексів Patriot. Водночас Київ не розкрив точну кількість перехоплювачів і попередив, що цих поставок не вистачить для покриття потреб.

Отже, йдеться про часткову домовленість, а не про подолання дефіциту. Україна продовжує отримувати ракети, але її публічні заяви свідчать: темпи витрачання перехоплювачів і масштаби російських ударів випереджають поповнення запасів.

Як змінювалася позиція Трампа

У липні публічна позиція президента США Дональда Трампа пройшла три етапи.

8 липня: обіцянка ліцензії на виробництво

Під час саміту НАТО в Анкарі Трамп заявив Зеленському, що США нададуть Україні ліцензію на виробництво перехоплювачів Patriot. За даними Reuters, він представив це як спосіб дозволити Україні самостійно виготовляти більше таких оборонних ракет.

Згодом Зеленський назвав домовленість щодо ліцензії політичною, водночас заявивши, що Україна також очікує поставок перехоплювачів PAC-3.

28 липня: повідомлення про відмову в терміновому запиті

Під час зустрічі в Овальному кабінеті 28 липня Трамп, за повідомленнями, відхилив прохання Зеленського про сотні додаткових перехоплювачів Patriot. В одному з матеріалів ішлося приблизно про 300 ракет.

За даними джерел, Трамп пояснив рішення обмеженими запасами США та необхідністю зберегти ракети для захисту американських об'єктів і партнерів на Близькому Сході на тлі конфлікту з Іраном. Ці повідомлення ґрунтувалися на словах людей, обізнаних із переговорами, а не на оприлюдненій стенограмі зустрічі.

31 липня: відступ від обіцянки щодо ліцензії

Через три тижні після заяви в Анкарі Трамп сказав, що США не домовлялися дозволяти Україні виробляти ці ракети, а питання ще обговорюється. Він також назвав технологію складною для передачі.

Таким чином, обіцянка щодо ліцензії була політично озвучена, але не оформлена остаточно. Це важлива різниця: публічна заява про дозвіл ще не означає завершеної технічної, юридичної та промислової угоди.

Які варіанти розглядають США і НАТО

Попри сумніви Трампа, переговори тривають. Reuters повідомляв, що США продовжують обговорювати способи підтримки українського виробництва та постачання Patriot, розглядаючи кілька варіантів.

Українські компоненти та складання в Німеччині

Один із планів передбачає виробництво частини компонентів Patriot в Україні, а фінальне складання — у Німеччині. Такий підхід міг би позбавити партнерів необхідності створювати повний цикл виробництва ракет у країні, яка зазнає ударів. Проте він усе одно потребуватиме дозволу США, координації між підприємствами та системи контролю якості.

Дешевший варіант перехоплювача

Переговори також стосуються дешевшої модифікації PAC-3 як альтернативи технологічно досконалішому перехоплювачу PAC-3 MSE. Доступніший варіант міг би допомогти раціональніше використовувати наявні запаси, але джерела не підтверджують, чи схвалений він для застосування Україною та коли саме міг би надійти.

Пошук ракет у союзників

США та НАТО намагаються знайти додаткові перехоплювачі в європейських країнах, зокрема в Греції, Іспанії та Польщі. До пошуку ракет також залучений представник НАТО Метью Віттакер.

Цей напрям може дати швидший результат, ніж розгортання виробництва в Україні. Однак він залежить від готовності союзників передати ракети зі своїх, теж обмежених, запасів.

Чому ліцензійне виробництво не розв'яже проблему зараз

Навіть якщо Вашингтон надасть офіційний дозвіл, нові перехоплювачі Patriot не з'являться швидко. За даними Reuters, Україна не отримала б щойно виготовлені ракети щонайменше протягом року або й довше за варіантами, які тоді обговорювалися.

Посол України у Вашингтоні заявила, що запуск виробництва всередині країни може тривати від 12 місяців до п'яти років.

Затримка пов'язана не лише з будівництвом заводу. Потрібні сертифіковані постачальники, спеціалізовані інженери, захищені виробничі майданчики, випробування, сертифікація та процедура передачі чутливих американських технологій. Тому виробництво є довгостроковим рішенням для нарощування спроможностей, але не заміною ракет, які вже є на складах союзників.

Starlink як спроба знайти обхідний шлях

Через дефіцит Patriot Зеленський також шукав інший спосіб зменшити ракетний тиск Росії. Він просив Трампа допомогти Україні отримати дозвіл Ілона Маска використовувати Starlink для наведення ударів по російських позиціях запуску ракет у глибині Росії.

Маск поки що не погодився на це прохання. За повідомленнями, він пояснював позицію побоюваннями щодо ескалації війни; в інших матеріалах також зазначалося, що бізнесмен вважає, ніби Україні слід домагатися мирної угоди.

Коли Зеленський попросив Трампа вплинути на Маска, президент США, за даними джерел, не зайняв чіткої позиції.

Такий підхід не міг би замінити протиповітряну оборону Patriot: його метою було б ураження інфраструктури запуску до старту ракети, а не перехоплення вже випущеної цілі. Відсутність дозволу означає, що Київ стикається з тією самою базовою проблемою — обмеженою кількістю оборонних перехоплювачів і відсутністю швидкої альтернативи, здатної виконувати таку саму місію.

Що це означає для України

У центрі суперечки — протистояння між короткостроковою потребою в захисті та довгостроковим прагненням до самостійності. Україні потрібні перехоплювачі вже зараз, тоді як запропоновані виробничі схеми почнуть постачати ракети щонайменше через рік і, можливо, значно пізніше вийдуть на необхідні масштаби.

Для Вашингтона дискусія визначається конкуруючим попитом і необхідністю підтримувати власні запаси. Для Києва озвучені цифри вказують на зростання розриву між кількістю перехоплювачів, якої потребує країна, і тією, яку вона очікує отримати.

Найточніше описати ситуацію можна як «обмежену підтримку, що залишається предметом переговорів», а не як завершену угоду щодо Patriot. Щомісячні поставки та можливі передачі від європейських союзників можуть частково послабити дефіцит. Водночас ліцензійне виробництво залишається довгостроковою перспективою, політичні й технічні деталі якої досі не врегульовані.

Ця заява пролунала після повідомлень про суттєве скорочення поставок засобів ППО. За даними публікації, яка цитує Зеленського, у 2026 році Україна отримала приблизно втричі менше ракет для протиповітряної оборони, ніж у 2025-му, навіть попри посилення російських атак.

Окремо повідомлялося, що США та Україна домовилися про щомісячні поставки ракет для комплексів Patriot. Водночас Київ не розкрив точну кількість перехоплювачів і попередив, що цих поставок не вистачить для покриття потреб.

Отже, йдеться про часткову домовленість, а не про подолання дефіциту. Україна продовжує отримувати ракети, але її публічні заяви свідчать: темпи витрачання перехоплювачів і масштаби російських ударів випереджають поповнення запасів.

Як змінювалася позиція Трампа

У липні публічна позиція президента США Дональда Трампа пройшла три етапи.

8 липня: обіцянка ліцензії на виробництво

Під час саміту НАТО в Анкарі Трамп заявив Зеленському, що США нададуть Україні ліцензію на виробництво перехоплювачів Patriot. За даними Reuters, він представив це як спосіб дозволити Україні самостійно виготовляти більше таких оборонних ракет.

Згодом Зеленський назвав домовленість щодо ліцензії політичною, водночас заявивши, що Україна також очікує поставок перехоплювачів PAC-3.

28 липня: повідомлення про відмову в терміновому запиті

Під час зустрічі в Овальному кабінеті 28 липня Трамп, за повідомленнями, відхилив прохання Зеленського про сотні додаткових перехоплювачів Patriot. В одному з матеріалів ішлося приблизно про 300 ракет.

За даними джерел, Трамп пояснив рішення обмеженими запасами США та необхідністю зберегти ракети для захисту американських об'єктів і партнерів на Близькому Сході на тлі конфлікту з Іраном. Ці повідомлення ґрунтувалися на словах людей, обізнаних із переговорами, а не на оприлюдненій стенограмі зустрічі.

31 липня: відступ від обіцянки щодо ліцензії

Через три тижні після заяви в Анкарі Трамп сказав, що США не домовлялися дозволяти Україні виробляти ці ракети, а питання ще обговорюється. Він також назвав технологію складною для передачі.

Таким чином, обіцянка щодо ліцензії була політично озвучена, але не оформлена остаточно. Це важлива різниця: публічна заява про дозвіл ще не означає завершеної технічної, юридичної та промислової угоди.

Які варіанти розглядають США і НАТО

Попри сумніви Трампа, переговори тривають. Reuters повідомляв, що США продовжують обговорювати способи підтримки українського виробництва та постачання Patriot, розглядаючи кілька варіантів.

Українські компоненти та складання в Німеччині

Один із планів передбачає виробництво частини компонентів Patriot в Україні, а фінальне складання — у Німеччині. Такий підхід міг би позбавити партнерів необхідності створювати повний цикл виробництва ракет у країні, яка зазнає ударів. Проте він усе одно потребуватиме дозволу США, координації між підприємствами та системи контролю якості.

Дешевший варіант перехоплювача

Переговори також стосуються дешевшої модифікації PAC-3 як альтернативи технологічно досконалішому перехоплювачу PAC-3 MSE. Доступніший варіант міг би допомогти раціональніше використовувати наявні запаси, але джерела не підтверджують, чи схвалений він для застосування Україною та коли саме міг би надійти.

Пошук ракет у союзників

США та НАТО намагаються знайти додаткові перехоплювачі в європейських країнах, зокрема в Греції, Іспанії та Польщі. До пошуку ракет також залучений представник НАТО Метью Віттакер.

Цей напрям може дати швидший результат, ніж розгортання виробництва в Україні. Однак він залежить від готовності союзників передати ракети зі своїх, теж обмежених, запасів.

Чому ліцензійне виробництво не розв'яже проблему зараз

Навіть якщо Вашингтон надасть офіційний дозвіл, нові перехоплювачі Patriot не з'являться швидко. За даними Reuters, Україна не отримала б щойно виготовлені ракети щонайменше протягом року або й довше за варіантами, які тоді обговорювалися.

Посол України у Вашингтоні заявила, що запуск виробництва всередині країни може тривати від 12 місяців до п'яти років.

Затримка пов'язана не лише з будівництвом заводу. Потрібні сертифіковані постачальники, спеціалізовані інженери, захищені виробничі майданчики, випробування, сертифікація та процедура передачі чутливих американських технологій. Тому виробництво є довгостроковим рішенням для нарощування спроможностей, але не заміною ракет, які вже є на складах союзників.

Starlink як спроба знайти обхідний шлях

Через дефіцит Patriot Зеленський також шукав інший спосіб зменшити ракетний тиск Росії. Він просив Трампа допомогти Україні отримати дозвіл Ілона Маска використовувати Starlink для наведення ударів по російських позиціях запуску ракет у глибині Росії.

Маск поки що не погодився на це прохання. За повідомленнями, він пояснював позицію побоюваннями щодо ескалації війни; в інших матеріалах також зазначалося, що бізнесмен вважає, ніби Україні слід домагатися мирної угоди.

Коли Зеленський попросив Трампа вплинути на Маска, президент США, за даними джерел, не зайняв чіткої позиції.

Такий підхід не міг би замінити протиповітряну оборону Patriot: його метою було б ураження інфраструктури запуску до старту ракети, а не перехоплення вже випущеної цілі. Відсутність дозволу означає, що Київ стикається з тією самою базовою проблемою — обмеженою кількістю оборонних перехоплювачів і відсутністю швидкої альтернативи, здатної виконувати таку саму місію.

Що це означає для України

У центрі суперечки — протистояння між короткостроковою потребою в захисті та довгостроковим прагненням до самостійності. Україні потрібні перехоплювачі вже зараз, тоді як запропоновані виробничі схеми почнуть постачати ракети щонайменше через рік і, можливо, значно пізніше вийдуть на необхідні масштаби.

Для Вашингтона дискусія визначається конкуруючим попитом і необхідністю підтримувати власні запаси. Для Києва озвучені цифри вказують на зростання розриву між кількістю перехоплювачів, якої потребує країна, і тією, яку вона очікує отримати.

Найточніше описати ситуацію можна як «обмежену підтримку, що залишається предметом переговорів», а не як завершену угоду щодо Patriot. Щомісячні поставки та можливі передачі від європейських союзників можуть частково послабити дефіцит. Водночас ліцензійне виробництво залишається довгостроковою перспективою, політичні й технічні деталі якої досі не врегульовані.