Які контакти можуть обмежити

Найбільше уваги привертає положення про медіа, які іранська влада визначає як «ворожі». У повідомленнях згадуються американські та ізраїльські видання, а також організації, що фінансуються США або Ізраїлем. Інтерв’ю для таких медіа, участь у їхніх дискусіях та інші форми комунікації можуть бути заборонені.

За повідомленнями про проєкт, його дія може поширюватися і на контакти з:

• іноземними медіа;
• посольствами;
• закордонними університетами та науково-дослідними установами;
• іноземними організаціями й інституціями;
• структурами, що працюють в економічній, культурній або громадській сферах.

Серед інших положень, про які повідомляють джерела, — обмеження на передачу за кордон інформації, фотографій і відео, отримання стипендій від неузгоджених іноземних урядів або університетів, а також наукову співпрацю з іноземними університетами, інститутами чи організаціями без дозволу Міністерства розвідки Ірану.

Оскільки повний текст законопроєкту не оприлюднений, ці деталі слід сприймати як опис положень, про які повідомляють медіа, а не як остаточний зміст чинного закону.

Які покарання передбачає проєкт

За окремі дії, пов’язані з медіа, зокрема інтерв’ю для «ворожих» видань і передачу фотографій або відео, повідомляють про ув’язнення строком від шести місяців до двох років. Такий самий діапазон покарання називають і для наукової співпраці з іноземними установами без необхідного погодження.

Також у повідомленнях ідеться про професійні обмеження, штрафи та санкції щодо майна. Водночас їхній масштаб і порядок застосування залежатимуть від остаточного тексту документа.

Деякі джерела зазначають, що серйозні справи за законопроєктом можуть розглядати Революційні суди, а покарання в окремих випадках може сягати 30 років ув’язнення. Однак доступні матеріали не пояснюють однозначно, за який саме злочин передбачено таку максимальну санкцію. Тому її не слід трактувати як автоматичне покарання за інтерв’ю чи звичайний академічний контакт.

Як це може змінити спілкування з іноземними медіа

Законопроєкт фактично створює різні рівні ризику залежно від того, з яким іноземним виданням або організацією контактує людина. Спілкування з медіа, оголошеними «ворожими», можуть повністю заборонити. Водночас для інтерв’ю з іншими іноземними медіа може знадобитися повідомлення Міністерства розвідки або його дозвіл.

Такий підхід потенційно ставить під загрозу кримінального переслідування журналістів, дослідників, аналітиків, експертів та інших співрозмовників за дії, які зазвичай є частиною міжнародної журналістики або публічної дискусії. Він також може посилити самоцензуру, адже межі поняття «ворожих» медіа та іноземного впливу визначатимуть іранські органи влади. Це можливий наслідок запропонованих обмежень, а не підтверджений результат їхнього застосування.

Академічна, культурна та економічна співпраця

Заявлена сфера дії законопроєкту виходить далеко за межі журналістики. Закордонні стипендії, запрошення на конференції, наукові партнерства та спільні дослідження можуть стати залежними від дозволу держави або співпраці лише з установами, які вважаються дозволеними.

Повідомляється і про обмеження економічної діяльності та контактів з іноземними структурами без відповідного дозволу. Якщо документ ухвалять у такій формі, університетам, компаніям, культурним об’єднанням і організаціям громадянського суспільства буде складніше прогнозувати правові наслідки звичайної міжнародної співпраці.

Що влада називає «іноземним проникненням»

Законопроєкт обґрунтовують необхідністю запобігати проникненню іноземних спецслужб, урядів та інституцій. Отже, його значення може бути ширшим за боротьбу зі шпигунством: проєкт дає владі підстави перевіряти зв’язки, обмін інформацією та пропозиції, які чиновники вважатимуть сформованими під впливом іноземних гравців.

Окремі повідомлення також згадують можливі покарання за пропозиції або діяльність, нібито сформовані під впливом іноземних спецслужб, включно з ув’язненням до 30 років. Проте наявні матеріали не дають змоги встановити, як саме ці положення тлумачитимуть і застосовуватимуть.

Роль Революційних судів і Ради вартових

Революційні суди. За повідомленнями, ці спеціалізовані суди можуть розглядати окремі тяжкі звинувачення в межах запропонованої системи. У джерелах із ними також пов’язують можливість призначення покарання до 30 років, але конкретні злочини, на які поширюється така максимальна санкція, залишаються незрозумілими.

Рада вартових. Голосування в парламенті — лише один етап законодавчого процесу. Рада вартових має перевірити документ на відповідність конституції Ірану та ісламському праву. Вона може схвалити текст або повернути його на доопрацювання, тому остаточні межі обмежень і покарань ще можуть змінитися.

Як законопроєкт вписується в ширші репресивні заходи

Документ з’явився після ухвалення у 2025 році окремого законодавства, спрямованого на посилення покарань за ймовірне шпигунство та співпрацю зі США, Ізраїлем та іншими структурами, які влада називає ворожими. У повідомленнях про той закон ішлося про суворі покарання за окремі форми співпраці, зокрема можливість смертної кари.

Разом ці заходи свідчать про перехід від вузького визначення шпигунства до ширшого регулювання передачі інформації, інтерв’ю для іноземних медіа, академічних зв’язків, стипендій і співпраці із закордонними організаціями. Водночас антиінфільтраційний законопроєкт поки що залишається лише пропозицією, а його остаточний правовий ефект залежатиме від тексту, який схвалять парламент і Рада вартових.

Які контакти можуть обмежити

Найбільше уваги привертає положення про медіа, які іранська влада визначає як «ворожі». У повідомленнях згадуються американські та ізраїльські видання, а також організації, що фінансуються США або Ізраїлем. Інтерв’ю для таких медіа, участь у їхніх дискусіях та інші форми комунікації можуть бути заборонені.

За повідомленнями про проєкт, його дія може поширюватися і на контакти з:

• іноземними медіа;
• посольствами;
• закордонними університетами та науково-дослідними установами;
• іноземними організаціями й інституціями;
• структурами, що працюють в економічній, культурній або громадській сферах.

Серед інших положень, про які повідомляють джерела, — обмеження на передачу за кордон інформації, фотографій і відео, отримання стипендій від неузгоджених іноземних урядів або університетів, а також наукову співпрацю з іноземними університетами, інститутами чи організаціями без дозволу Міністерства розвідки Ірану.

Оскільки повний текст законопроєкту не оприлюднений, ці деталі слід сприймати як опис положень, про які повідомляють медіа, а не як остаточний зміст чинного закону.

Які покарання передбачає проєкт

За окремі дії, пов’язані з медіа, зокрема інтерв’ю для «ворожих» видань і передачу фотографій або відео, повідомляють про ув’язнення строком від шести місяців до двох років. Такий самий діапазон покарання називають і для наукової співпраці з іноземними установами без необхідного погодження.

Також у повідомленнях ідеться про професійні обмеження, штрафи та санкції щодо майна. Водночас їхній масштаб і порядок застосування залежатимуть від остаточного тексту документа.

Деякі джерела зазначають, що серйозні справи за законопроєктом можуть розглядати Революційні суди, а покарання в окремих випадках може сягати 30 років ув’язнення. Однак доступні матеріали не пояснюють однозначно, за який саме злочин передбачено таку максимальну санкцію. Тому її не слід трактувати як автоматичне покарання за інтерв’ю чи звичайний академічний контакт.

Як це може змінити спілкування з іноземними медіа

Законопроєкт фактично створює різні рівні ризику залежно від того, з яким іноземним виданням або організацією контактує людина. Спілкування з медіа, оголошеними «ворожими», можуть повністю заборонити. Водночас для інтерв’ю з іншими іноземними медіа може знадобитися повідомлення Міністерства розвідки або його дозвіл.

Такий підхід потенційно ставить під загрозу кримінального переслідування журналістів, дослідників, аналітиків, експертів та інших співрозмовників за дії, які зазвичай є частиною міжнародної журналістики або публічної дискусії. Він також може посилити самоцензуру, адже межі поняття «ворожих» медіа та іноземного впливу визначатимуть іранські органи влади. Це можливий наслідок запропонованих обмежень, а не підтверджений результат їхнього застосування.

Академічна, культурна та економічна співпраця

Заявлена сфера дії законопроєкту виходить далеко за межі журналістики. Закордонні стипендії, запрошення на конференції, наукові партнерства та спільні дослідження можуть стати залежними від дозволу держави або співпраці лише з установами, які вважаються дозволеними.

Повідомляється і про обмеження економічної діяльності та контактів з іноземними структурами без відповідного дозволу. Якщо документ ухвалять у такій формі, університетам, компаніям, культурним об’єднанням і організаціям громадянського суспільства буде складніше прогнозувати правові наслідки звичайної міжнародної співпраці.

Що влада називає «іноземним проникненням»

Законопроєкт обґрунтовують необхідністю запобігати проникненню іноземних спецслужб, урядів та інституцій. Отже, його значення може бути ширшим за боротьбу зі шпигунством: проєкт дає владі підстави перевіряти зв’язки, обмін інформацією та пропозиції, які чиновники вважатимуть сформованими під впливом іноземних гравців.

Окремі повідомлення також згадують можливі покарання за пропозиції або діяльність, нібито сформовані під впливом іноземних спецслужб, включно з ув’язненням до 30 років. Проте наявні матеріали не дають змоги встановити, як саме ці положення тлумачитимуть і застосовуватимуть.

Роль Революційних судів і Ради вартових

Революційні суди. За повідомленнями, ці спеціалізовані суди можуть розглядати окремі тяжкі звинувачення в межах запропонованої системи. У джерелах із ними також пов’язують можливість призначення покарання до 30 років, але конкретні злочини, на які поширюється така максимальна санкція, залишаються незрозумілими.

Рада вартових. Голосування в парламенті — лише один етап законодавчого процесу. Рада вартових має перевірити документ на відповідність конституції Ірану та ісламському праву. Вона може схвалити текст або повернути його на доопрацювання, тому остаточні межі обмежень і покарань ще можуть змінитися.

Як законопроєкт вписується в ширші репресивні заходи

Документ з’явився після ухвалення у 2025 році окремого законодавства, спрямованого на посилення покарань за ймовірне шпигунство та співпрацю зі США, Ізраїлем та іншими структурами, які влада називає ворожими. У повідомленнях про той закон ішлося про суворі покарання за окремі форми співпраці, зокрема можливість смертної кари.

Разом ці заходи свідчать про перехід від вузького визначення шпигунства до ширшого регулювання передачі інформації, інтерв’ю для іноземних медіа, академічних зв’язків, стипендій і співпраці із закордонними організаціями. Водночас антиінфільтраційний законопроєкт поки що залишається лише пропозицією, а його остаточний правовий ефект залежатиме від тексту, який схвалять парламент і Рада вартових.